спілквання. Перший об’єкт – завжди інша людина. Заперечує існування

об’єктів, що недосяжні для чуттєвого сприйняття. Завдання мислення –

збирати, порівнювати, класифікувати дані чуттєвого сприйняття. Критерій

істиності мислення – порівняння з данними досвіду.

63. Умови, джерела та пердумови (безпосередні) формування маркситської

філософії.

- соціально-економічні і політичні чинники

- розвиток природознавства

- вплив класичної німецької філософії

1) Промисловий переворот ( капіталізм ( посилення експлуатації ( страйки,

соц. Конфлікти. Постали питання можливості справедливого суспільства,

перспективи його розвитку та його мети.

2) - відкриття законів збереження та перетворення речовини та енергії (

стало основою філософських висновків про нестворюванність та

незнищуваннясть матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх

взаємодії і перехід.

- клітинна теорія живої речовини ( філософський висновок про єдність усіх

живих організмів

- еволюційна теорія Дарвіна ( удар по релігійних уявленнях, ідея

безперервності розвитку у живій природі.

3) Гегелівська діалектика – як теорія розвитку і філософський метод. Ідеї

Фейєрбаха щодо об’єктивності матерії, сутності людини, критики релігії.

Успадкувала від німецької класичної філос. Раціоналлізм як спосіб

пояснення та осягнення дійсності.

64. Гуманістичний пафос філософії К. Маркса і Ф. Енгельса.

Марксизм = філософія + політекономія + науковий соціалізм.

Філософія марксизму відрізняється предметом дослідження : що є спільним для

природної і соціальної дійсності, людського мислення, процесу пізнанняю, що

об’єднує ці сфери, досліджує найзагальніші закономірності їх розвитку. До

предмета філософії включено людину, практику, відношення “людина-світ”.

Поєднання діалектики з матеріалізмом дало можливість застосовувати

діалктику для аналізу природи, економічних, соціальних, політичних

процесів.

Суспільство розглядається з точки зору його економічного життя, в основі

суспільного розвитку – спосіб виробництва матеріальних благ.

Головний зміст марксизму – гуманізм. Людина розглядається як найвища мета і

цінність розвитку сіспільства. Людина не лише продукт природи, а й

соціальний феномен; людина постає як носій соціальної активності, суб’єкт

діяльності, Творець матеріальних і духовних цінностей. Центральна проблема

– пошук шляхів для створення умов, що забезпечують вільний розвиток усіх

сутносних сил людини, усіх її здібностей.

Вирішення проблеми експлуатації – знищення приватної власності на засоби

виробництва.

Свідомість людини є усвідомленим буттям. Зумовлена суспільним буттям,

суспільна свідомість грає активну роль. Виникнувши як результат людської

діяльностяі, вона стає її передпосилкою.

Пізнання – практичне за своєю природою; пізнавальне і перетворююче

відношення людини до світу і до себе витікає з її соціально-діяльної

сутності.

Розкриття соціально-діяльної сутності людини і сутності світу її буття,

соціальної обумовленості змісту і структури суспільної свідомості,

практичної зумовленності пізнання, розробка питань діалектики дозволили

Марксу і Енгельсу довести, що спільним, об’єднуючим у понятті “людина” є

соціально-діяльна сутность людини, тобто забезпечення її життєвих потреб

відповідними видами діяльності.

65. Сутність матеріалістичного розуміння історії. (К. Маркс)

Акцент на економічне життя суспільства, на сферу матеріального виробництва;

в основі суспільного розвитку – спосіб виробництва матеріальних благ.

Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять

суспільний базис. Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну

свідомість (мораль, право, ідеї, теорії, тощо). Вперше за всю історію

філософії розвиток суспільства розглядається з матеріалістичних позицій.

Минуле і майбутнє людства постає як послідовний закономірний процес зміни

економічного устрою суспільства, розвитку спочатку матеріального, а вже

потім духовного життя поколінь.

Матеріалізм і діалектика дозволили відкрити феномен повторюванності у

суспільних процесах і тим самим довести, що суспільство, а не тільки

природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в їх

розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по новому

оцінити роль народних мас в історії, дати своє розуміння причин виникнення

і функціонвання держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою,

показати еволюцію сімї та ін.

Суспільно-економічна формація: кожна система виробниціх відносин, що

виникає на конкретному етапі розвитку виробничих сил підкоряється як

загальним для усіх систем, так і особливим, властивим тільки їй одній,

законам виникнення, функціонування та переходу для вищої форми.

66. Розвиток В.І.Леніним марксистської філософії на основі узагальнення

історичної практики і нових досягнень природознавства.

Основа – соціально-економічний розвиток капіталізму, в тому числі в Росії

кінця 19-поч. 20 ст., і духовно-політичні процеси, що мали місце; у науці –

відкриття радіоактивності і електрону (подільність атому).

Використовував філософію марксизму для створення теорії боротьби

робітничого класу. Діалектика – у двох аспектах:

- філософський метод, що адекватно відповідає матеріалістичній

філософії

- метод, що може бути використаний в політичній діяльності.

Питання теорії пізнання - “Матеріалізм і емпіріокритицизм”. Відображення –

суттєва характеристика матерії на рівні неживої, живої природи і на рівні

свідомості суспільства. Пізнання – теж процес відображення; з іншого боку –

складним, суперечливий процес, що функціонує за законами діалектики.

Проблема матерії. Визначальні характеристики : об’єктивність і здатність

відображатися.

Надзвичайна увага – питанням функціонування суспільства і практики

революційних перетворень; підкреслюється роль трудових мас в історії.

Теорія соціалістичної революції.

Нове трактування держави : гол. функція - управління суспільством в

інтересах панівного класу. У майбутньому повинна відмерти.

Марксистська філософія несе ідеологічне навантаження.

67. Філософська думка в Україні. Загальна характеристика.

- докласичний період

а) давні слов’яни – “Велесова книга” – повага до життя людини,

праці, любов до землі.

б) філософія Київської Русі – пов’язана з Християнством. Етична

тематика: протистояння духовного і тілесного, добра і зла. Вища

мета пізнання – Бог, єдиний метод – божествене откровіння.

Соціальна філософія - єдність земель, централізація держави.

“Повість временних літ” (Нестор)

“Слово про закон і благодать” (Іларіон)

“Посланіє” (Климент Смолянич)

- період Відродження

Ранні гуманісти (Юрій Дрогобич, Павло Русич, Лукаш, Станіслав

Оріховський) – антропоцентрізм, самодостатність, незалежність

людини, самопізнання.

Острозька академія (Герасим Смотрицький, Йов Книжницький, Іван

Вишенський)

- самопізнання у нерозривному зв’язку людини з Богом.

Братські школи – ідеї православ’я.

Мелетій Смотрицький – праці суспільно-громадянського спрямування.

Києво-Могилянська академія – філософія викладається окремим курсом –

покликання віднайти істину, причини речей, дослідити життя і доброчсеність.

- Класичний період

- Г. Сковорода – засновник класичної укр. Філософії,

поінтеїстичний погляд. “Пізнай себе” – через віру і любов. Ідея

“сродної” праці – за покликанням.

- “універсалістська” філософія 19 ст. (Орест Невицький, Сільвестр

Гогоуский, Михайло Максимович) – поширення ідей німецької

класичної філософії, особ. Канта, Фіхте, Шеллінга.

- Кирило-Мефодіївське товариство (Костомаров, Куліш, Шевченко) –

протиставлення української філософії російській.

- Соціалістичні мотиви – Драгоманов, Франко.

- Новітня філософія

- Екзистенціально-романтична хвиля (поч. 20 ст.) Бердяєв, Шестов.

- Культурно-філософський підйом 20х років (“розстріляне

відродження”) – Хвильовий, Зеров, Яловий, Плужник та ін. –

спроба зберегти та творчо розвинути українську національну

культуру.

- Мислителі діаспори (Лишенський, Донцов, Чижевський).

68. Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки на Україні.

Заснована Петром Могилою. Вперше в Україні викладали філософію окремо від

теології. Філософські курси значною мірою схоластичні. Філософія

розглядалась як система дисциплін чи наук, покликаних віднайти істину,

причини речей.

І. Гізель – процес пізнання відповідні до теорії образів. Речі, діючи на

органи чуття посилають їм чуттєві образи. Ці органи відбиваються на органі

чуття і стають відображеннями, які стають об’єктами діяльності внутрішнього

чуття.

Ф. Прокопович – пізнання на основі досвіду і споглядання.

Вчення про матерію: в основі всього лежить певний субстрат, що завдяки

формі перетворюється на певну річ. Рух - як зміна кінцевого стану.Простір і

час – невід’ємні від природних сил. Порожнеча неіснує.

Етика – теоретична (роль людини в світі, сенс життя, свобода волі) і

практична (шляхи і способи досягнення щастя, система виховання).

Сенс життя – у творчій праці, спрямованій на власне і громадське добро.

Розвиток філософії права.

69. Г.С. Сковорода як філософ.

1722-1794. Вихованець Києво-Могилянської академії. Проблеми, спрямовані на

дослідження людини, її існування та щастя. Релігійно-філософський характер

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32