Методом МПУ визначено час на навантаження маршрутів щебеню з різними засобами технічного забезпечення, а саме:

-            при роботі одних 150 тонних вагонних вагів на 1 колії кар’єра (існуючий варіант) – 224 хв;

-                при роботі двох 150 тонних вагонних вагів на 1 та 3 коліях кар’єра (з відновленням вагів на 3 колії кар’єра) – 173 хв;

-                           при роботі одних 150 тонних вагонних вагів на 1 колії кар’єру та при наявності тупикової колії №5 (з прокладенням колії №5 з стрілочним переводом №11) – 188 хв.

Для одного маневрового району відповідно до [21] повну вартість маневрової роботи, виконуваної за добу См можна визначити по формулі:

( 12.1)

де  - число маневрових локомотивів в даному районі;

 - норма витрат на поточне утримання одного локомотива;

 - число робіт іншого типу;

 - відповідні норми витрат на одиницю роботи.

Повну вартість маневрової роботи ураховують в тих випадках, коли по варіантах змінюється число маневрових локомотивів. Враховуючи, що при зміні технічного забезпечення під’їзної колії зміна числа локомотивів не здійснюється, то у відповідності з [21] витрати на маневрову роботу визначаються тільки по енергетичній частині, без урахування вартості утримання локомотивів.

Враховуючи, що при зміні технічного забезпечення під’їзної колії кар’єра змінюється технологія навантаження відправницьких маршрутів і технологія перестановки составів між під’їзною колією кар’єра і приймальновідправними коліями станції, то вираз може бути представлений у вигляді:

(12.2)

де  - число порожніх маршрутів під навантаження за добу.

 - число груп вагонів за добу, що виставляються на станцію для відправлення маршруту.

У відповідності з [ ] норми на маневрову роботу є енергетичною частиною витрат і включають витрати на ремонт локомотивів і вагонів в частині залежній від виконаної роботи, а також вартості палива з урахуванням витрат на екіпіровку.

В норми на навантаження маршруту включені витрати по заїзду локомотива і витрати по витяганню частин составу з виставочної колії №4 кар’єра на фронти навантаження (під бункер №1, бункер №2 відповідно на коліях №2, №3). По цьому при визначенні витрат на навантаження маршруту не вимагається окремо визначати витрати по перестановці частин состава.

Вагоно–години знаходження вагонів на маневрах в норми по маневровій роботі не включені і у відповідності з [ ] повинні враховуватися окремо.

В системі групових норм витрат по простою рухомого складу на під’їзній колії кар’єру та технічних операцій, а також час знаходження їх на маневрах визначають за допомогою витратної норми на 1 составо–г. Капітальні вкладення в рухомий склад і груп ураховують у вигляді поправок до експлуатаційних витрат.

Витратні ставки наведені у таблиці 12.1.

Таблиця 12.1 Витратні ставки

Результати розрахунків локомотиво- та составо-годин простою по визначеним варіантам приведено у таблиці 12.2.

Таблиця 12.2 Локомотиво - та составо-години простою при трьох варіантах роботи вагів на під’їзній колії кар’єра

Визначення приведених витрат по варіантах:

1) По першому варіанту експлуатаційні витрати становлять:
Е1 = ΣMt·Свант сос·3 = 310,25·155,52·3 = 144,75 тис. грн на рік – витрати від простою при роботі одних вагів без тупикової колії.

Капітальні вкладення по першому варіанту відсутні (К1 = 0 грн).

2) По другому варіанту експлуатаційні витрати складаються з витрат на утримання двох вагарів.

Для обслуговування других вагів необхідно ввести у штат двох вагарів (для забезпечення змінної роботи). Витрати на їх утримання складаються з фонду оплати праці, що розраховується за формулою:

, грн(12.3)

де Sср – середньомісячна заробітна плата вагарів, грн.

Чв – чисельність працівників.

Організація заробітної плати на кар’єрі визначається трьома взаємопов’язаними елементами: нормуванням праці, тарифною системою, формами й системами заробітної плати.

Тарифна система оплати труда являє собою сукупність нормативів, що використовуються для дифференціації та регулювання рівня заробітної плати різних груп та категорій працівників в залежності від кваліфікації, умов, важкості, інтенсивності праці, а також особливостей виробництва. Соціально-економічне значення тарифної системи складається в тому, що на рівні тарифної ставки (оклада), гарантованих працівнику, досягаються залежність розміра оплати від степені важкості робіт, що виконуються, кваліфікації працівника, порівняння якості праці й диференціації оплати праці по цьому признаку.

При організації оплати праці застосовують три основних елемента тарифної системи: Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій робочих, тарифно-кваліфікаційні характеристики службовців, тарифні сітки та стартові (мінімальні) тарифні ставки.

Оплата праці вагарів здійснюється по почасово-преміальній системі оплати праці. При почасово-преміальній формі оплати праці проста почасова система доповнюється преміями за виконання визначених кількісних та якісних показників роботи. До заробітної плати робочого-почасовика, нарахованої по тарифній ставці, додається премія за конкретні трудові досягнення по раніш встановленим показникам преміювання. Проста почасова форма оплата праці приймається при наступних умовах: якщо працівник не може впливати безпосередньо на збільшення випуску продукції; якщо відсутні кількісні показники виробки продукції; якщо організовано суворий контроль та ведеться облік фактично відпрацьованого часу; при вірній тарифікації робочих у відповідності з їх кваліфікацією та важкістю виконуємих робіт.

Проста почасова система оплати праці підрозділяється на погодинну, поденну та помісячну.

Розрахунок середньомісячної заробітної плати вагарів здійснюється при погодинній оплаті. При погодинній оплаті спочатку визначається часова тарифна ставка робочого: тарифну ставку робочого 1-го розряду помножується на тарифний коефіціент присвоєнного розряду кваліфікації й ділять на середньомісячну норму робочого часу календарного рока. Отриману годинну тарифну ставку помножують на відпрацьований робочим час у розрахунковому періоді.

Приймаємо, що працівники по обслуговуванню постійних засобів
1 розряду мають тарифну ставку в розмірі 3,25 грн, таким чином, вагарі 4 розряду мають годинну тарифну ставку в розмірі: 3,25·1,52 = 4,94 грн, місячна тарифна ставка складає – 4,94·169 = 834,86 грн.

 (грн),

Е2= 20 тис. грн - витрати на утримання працівників по обслуговуванню постійних засобів на рік.

Капітальні вкладення становлять: К2 = 56,5 тис. грн – вартість модернізації вагів №2 (вартість взважувального механізму).

3) По третьому варіанту експлуатаційні витрати становлять: Е3 = ΣMt·Свант сос·3 = 219·155,52·3 = 102,177 тис. грн на рік – витрати від простою при роботі одних вагів з тупиковою колією №5.

Капітальні вкладення на побудову тупикової колії №5 довжиною 250 м та стрілочного переводу №11 складають:

К3 = (0,27·250 000) + 9,7 = 67,5 + 9,7 = 77,2 тис. грн.

Для визначення оптимального варіанту визначаємо приведені витрати за формулою:

, (12.4)

де Еі – експлуатаційні витрати за і-им варіантом, тис. грн;

Кі – капітальни вкладення за і-им варіантом, тис. грн;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, який для залізничного транспорту складає 0,12.

Результати розрахунків приведених витрат наведено у таблиці 12.3

Таблиця 12.3 Приведені витрати

Через те, що другий варіант має найменші приведені витрати (при мінімальних капітальних вкладеннях та мінімальних експлуатаційних витратах), то він і є найбільш економічно вигідним (варіант з модернізацією вагів №2 на колії №3).

Висновок

В даному дипломному проекті розглянуто організацію роботи вантажної станції та її взаємодію з під’зними коліями. Визначено технічні характеристики вантажних фронтів, перевірено конструкцію гірки малої потужності, встановлено, що технічне забезпечення транспортно-складського комплексу та гірки забезпечує роботу станції у нормальному режимі.

Для перевірки спроможності станції побудовано добовий план-графік роботи станції з одним локомотивом, встановлено, що для забезпечення нормальної роботи необхідно на станції мати, як мінімум, два локомотива. Визначено основні експлуатаційні показники роботи станції: коефіцієнт здвоєних операцій склав – 1,3 при добовому вагонообороту станціїї в 452 вагони, середній час знаходження вагонів на станції становить 4 год 10 хв.

Розглянуто технологію роботи станції з під’їзною колією кар’єра по навантаженню відправницьких маршрутів, визначено оптимальний варіант технічного забезпечення кар’єра при навантаженні маршрутів щебеню з тривалістю навантаження – 173 хв, що скоротило час на навантаження на 51 хв та забезпечило скорочення приведених витрат майже на 80% до початкового варіанту.

Література

1               Смехов А.А. Управление грузовой и коммерческой работой на железнодорожном транспорте. М., Транспорт, 1990. – 352 с.

2               Антоневич Е.Ф. Погрузочно-разгрузочные работы. / Справочник. М., Транспорт, 1972. – 288 с.

3               Деребас А.Т., Повороженко В.В., Смехов А.А. Организация грузовой и коммерческой работы на железнодорожном транспорте. М., Транспорт, 1980. – 328 с.

4               Гриневич Г.П. Комплексная механизация ы автоматизация погрузочно-разгрузочных работ на железнодорожном транспорте. М., Транспорт, 1981. – 344 с.

5               Савченко І.Є., Земблінов С.В., Страковський І.І. Железнодорожные станции и узлы. М., Транспорт, 1980. – 480 с.

6               Железнодорожные станции и узлы. / Під редакцією Акулінічєва В.М. М., Транспорт, 1992. – 480 с.

7               Кочнєв Ф.П., Сотніков І.Б. Управление эксплуатационной работой железных дорог. М., Транспорт, 1990. – 424 с.

8               Методичні вказівки до курсового проекту з дисципліни «Основи організації роботи вантажної станції і прилеглих до неї під¢їзних колій підприємств». Дніпропетровск, ДІІТ, 2001. – 48 с.

9               Правила перевезень вантажів залізничним транспортом України, Київ, ТОВ «Видавничий дім «САМ», 2004. – 432 с.

10          Типовий технологічний процесс роботи вантажної станції, М., Транспорт, 1991. – 216 с.

11          Пособие по проектированию сортировочных устройств. М.: Транспорт. 1977 – 204 с.

12          Единые нормы выработки и времени на вагонные, автотранспортные и складские погрузочно-разгрузочные работы. М., Транспорт, 1969. – 176 с.

13           Сотников И.Б. Эксплуатация железных дорог в примерах и задачах. М., Транспорт, 1990. – 232 с.

14          Железнодорожные станции и узлы. (задачи, примеры, расчеты) / Под редакцией Правдина Н.В. М., Транспорт, 1984. – 296 с.

15          Проектирование железнодорожных станций и узлов. / Под редакцией Козлова О.М. та Гусевой К.Г. М., Транспорт, 1981 – 592 с.

16          Правила технічної експлуатації залізниць України, Київ, Транспорт України, 1995. – 256 с.

17          Проектирование ж.д. станций и узлов, ч. 1 Н.В. Правдин, Т.С. Банек, В.Е. Негрей

18          Справочник эксплуатационника./Под ред. Н. А. Гундобина – М.:Транс­порт, 1971 г.

19          Эксплутационная работа станций и отделений: Пособие по диплом­ному проектированию/ Под ред. Э. З. Бройтман. – М.: Транспорт, 1988.

20          В.А. Шевандін, С.М. Резер, В.Б. Мінкін. Економіка вантажних перевезень залізниць. – М.: Транспорт, 1987. – 232 с.

21          А.М. Шульга, Н.Г. Смехова. Себестоимость железнолорожніх перевозок. – М.: Транспорт. 1985 – 280 с.

22          Організація, нормування та оплата праці на залізничном транспорті. Під ред. Ю.Д. Петрова, М.В. Бєлкіна. – М.: Транспорт, 1999 – 280с.

23          Собівартість залізничних перевезень. Під ред. Н.Г. Смехової, А.І. Купорова. Підручник для студентів вузів залізничного транспорту. М.: Видавництво “Маршрут”, 2003. – 496 с.

24          Инструкция по движению поездов. Киев, Транспорт Украины, 2002 – 436 с.

25          М. Макаренко Краткий справочник показателей эксплуатационной работы железных дорог Украины. Киев. Издательство «Юникон-пресс». 2001. – 154 с.

26          Керівництво по технічному нормуванню маневрової роботи. М. Транспорт. 1978. – 56 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21