— індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і
праці однієї фізичної особи (підприємство однієї особи);
— сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці
громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним
підприємством може бути селянське (фермерське) господарство);
— приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на
приватній власності окремого громадянина України, який використовує
найману працю.
Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад,
сімейне), його майно є спільною сумісною власністю. Інша, тобто часткова
спільна власність, повинна бути встановлена письмовою угодою власників
майна (ст. 18 Закону «Про власність»).
Спільне підприємство — це організаційна форма підприємства, заснованого
за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так
звана змішана форма власності).' Спільні підприємства, як правило, мають
форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної
власності.
Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни
України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств:
а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з
іноземними інвестиціями.
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-
якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в
його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна
інвестиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків
статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентної
залежно від виду інвестиції 50 тисячам доларів США, 100 тисячам, 500
тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких
підприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», регулюється
Декретом Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про режим
іноземного інвестування» та Законом України від 16 квітня 1991 р. «Про
зовнішньоекономічну діяльність».
Іноземне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства з
місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із
законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності
іноземних громадян, юридичних осіб або держави.
Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство
підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої
діяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якій
воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим
умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні
регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства
загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.
Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств
поняття категорії (ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні»).
Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіх
підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За
цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.
Створення підприємства.
Термін створення являє собою правове поняття господарського права. Це
поняття включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та
легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб'єкта,
суб'єкта права.
Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують
підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство
визначає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні умови
поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом «Про
підприємства в Україні» (ст. 5), Законом «Про підприємництво» (ст. 6) та
Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи,
в тому числі — і підприємства. Спеціальні умови створення підприємств
визначені законами про їх окремі види.
Як правове поняття створення включає визначення засновників, їх
засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.
Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку
підприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність»
(ст. ст. 6, 33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 5) таким правом
наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та
уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні і юридичні особи,
що мають засновницьку право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний
принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути
«фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами
України».
Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає
власник. Щодо підприємств загальнодержавної власності — це підвідомчі
Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші
центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств
державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання,
укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють
ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його
збереження Це загальне правило. В окремих випадках (наприклад, щодо
підприємств будівельного комплексу) зазначені функції і повноваження
Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям,
концернам тощо. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими
органами з засновницькими правами є виконкоми обласних і міських Рад,
місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи.
Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної
форми підприємства; визначення цілей і предмета його діяльності; прийняття
рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;
передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових
коштів; формування органів управління, визначення у статуті меж їх
повноважень тощо.
Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та
одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або
уповноваженого органу про створення підприємства, статуту (якщо цього
вимагає організаційна форма), посвідчення про державну реєстрацію. При
необхідності для новостворюваного підприємства земельної ділянки сюди
входять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені
земельним законодавством України.
Дозвіл на користування створюваним підприємством земельною ділянкою, а
також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої Ради
народних депутатів за місцезнаходженням підприємства в порядку,
встановленому Земельним кодексом України (ст. ст. 19, 21, 23, 32, 34 та
ін). Відмова у наданні земельної ділянки може бути оскаржена у
встановленому законом порядку.
Господарське законодавство регулює також способи створення підприємств.
Так, підприємство може бути створене згідно з рішенням одного або кількох
власників або уповноваженого ним органу.
Підприємство може створюватись внаслідок примусового поділу іншого
підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.
Примусовий поділ підприємства здійснюється згідно з розпорядженням
антимонопольного комітету України, його територіальних управлінь.
Розпорядження про поділ підприємства-монополіста є обов'язковим для
власника (власників) або уповноваженого ним органу. Розпорядження про
примусовий поділ визначає строк створення нових підприємств, який не може
бути меншим 6 місяців.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників
не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих
документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно
керуватись також типовими нормативними актами. Щодо підприємств окремих
видів законодавець засто совує типові форми установчих документів. Діють,
зокрема, статути: Типовий статут державного підприємства Типовий статут
відкритого акціонерного товариства Статут закритого акціонерного
товариства, Статут товариства з обмеженою відповідальністю Статут орендного
підприємства. Крім того, фондом державного майна України затверджено
установчі договори: про створення товариства з обмеженою відповідальністю,
про створення закритого акціонерного товариства7 та зразковий договір
оренди.
Установчі документи повинні містити обов'язкові дані про підприємство, без
яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це
такі дані:
— найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства;
— зазначення власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження
підприємства;
— предмет і цілі діяльності підприємства;
— юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу підприємства,
про його майно, про самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші
рахунки в банках, про фірмову марку та товарний знак, про печатку з
найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати цінні
папери, то таке право теж відноситься до юридичного статусу підприємства;
— про склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше
майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди); порядок
утворення майна;
порядок розподілу прибутків та покриття витрат; порядок випуску акцій (щодо
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27
