Підприємництво
Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше,
визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм
і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-
друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові
(фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські,
торгові та інші підприємства.
Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик
діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та
заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому
суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і
соціальними функціями підприємства в економічній системі а саме функціями
товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах,
послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого
суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його
правовою основою.
Порядок створення діяльності, реорганізації та ліквідації окремих
організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими
актами України.
У разі, коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено,
підприємець своїм статутом.
Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства
приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.
Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну
сукупність економічниїх, організаційних і юридичних ознак, за якими
кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих о ознак,
систематизованих статтею 1 Закон/ «Про підприємства в Україні»,
уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності
і галузей народного господарства.
Закон визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного
господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство) як
організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто
організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують
свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою
одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку, відмежовує
підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу
домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств,
так званих тіньових структур тощо), а з іншого, — від суб'єктів
господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань
підприємств, фінансових посередницьких інститутів, органів управління
економікою.
Закон також визначає, що підприємство — це господарюючий суб'єкт. Суть
визначення господарюючий суб'єкт полягає в тому, що підприємство є
товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі
(промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як
господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та
комерційну діяльність. Термін господарюючий говорить, що підприємства
належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну
від неприбуткових організацій — релігійних, об'єднань громадян тощо).
Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у
прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов
діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект даного
визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї
господарської діяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які
рішення, що не суперечать законодавству України» (ст. 27 Закону «Про
підприємства в Україні»).
Нарешті, підприємство — це статутний господарюючий суб'єкт. Статут
підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне
визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від
яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі
спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з
найважливіших правових актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Про
підприємства в Україні» спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативні
пункти, які включаються до статуту підприємства.
Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно — основні і
оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і
розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або
повного господарського відання). Це майно юридичне відмежоване, як
правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як
суб'єктом права. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному
бухгалтерському балансі, гроші — на розрахунковому рахунку підприємства в
банку.
Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає
його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з
другого — зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у
своєму складі інших юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про підприємства в
Україні»). Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань
підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні
особи.
Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає
діяти від дня його державної реєстрації.
Таким чином, підприємство — це самостійна господарська організація,
створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення
господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі
(продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі
статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є
юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в
банках.
Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як
організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається
для класифікації підприємств за певними ознаками.
Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію
підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст. 2 Закону «Про
власність», та від способів розмежування в підприємствах окремих форм
власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в
урахуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і
спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих
видів.
Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право
присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору
організаційної форми підприємства ви значаються як державні, колективні,
приватні та підприємства двох і більше форм власності (змішані).
Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму
підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне
вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно
з недержавними підприємствами. ЦІ особливості обумовлені способом
відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному
підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом
права державної власності. Підприємству як (суб'єкту права це майно
належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж
право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення
відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і
розпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що гне
суперечать закону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту.
Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського
відання майном, а не (суб'єктом права власності, щодо державних
підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим майна державних
підприємств (ст. 37 Закону «Про власність»). Вона означає, що державні
підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх
майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути
затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном,
розподілу прибутку тощо.
Видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів права
колективної власності названо в статті 20 Закону «Про власність»:
колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим
колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид;
колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше
статутне господарське товариство (ст. ст. 25, 26 Закону «Про власність»);
виробничий кооператив (ст. 24 Закону «Про власність»); підприємство
громадської організації (наприклад, профспілкове — ст. 28 Закону «Про
власність»); підприємство релігійної організації (ст. 29 Закону «Про
власність»);
підприємство, створене господарським об'єднанням (ст. 27 Закону «Про
власність»).
Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство
(ст. 22 Закону «Про власність»).
Приватне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства,
заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.
Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість
правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із
законодавством України власник у даному разі водночас є і підприємцем,
тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не
розмежовуються.
Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом
«Про власність», можна назвати три види приватних підприємств:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27
