Рефераты. Підприємництво






підприємстві. Юридична служба підприємства несе відповідальність за

відповідність законодавству документів, які вона візує.

При виявленні порушення законності в роботі структурних підрозділів або

посадових осіб юридична служба зобов'язана доповісти керівнику підприємства

про ці порушення для прийняття необхідних заходів щодо усунення їх.

В разі невідповідності чинному законодавству проектів документів, які

представляються на підпис керівнику (наказів, положень, інструкцій і т.

д.), юридична служба не повинна візувати їх, а зробити відповідні висновки

з пропозиціями про приведення цих документів у відповідність з чинним

законодавством.

Тільки після цього документ може бути прийнятим.

Багато актів, які оформляються на підприємстві, носять характер

облікових, які фіксують стан і переміщення товарно-матеріальних цінностей,

юридичною службою не візуються.

З практики роботи відомо, що розрахункові документи, транспортні

накладні юридичною службою не візуються, але вони носять правовий характер.

Робота з оформлення цих документів носить техніко-операційний характер,

оскільки зводиться до заповнення встановлених форм. Отже, нема

необхідності здійснювати попередній контроль за відповідністю їх чинному

законодавству. Бажано на підприємстві мати встановлений конкретний перелік

документів, які повинні візуватись юридичною службою. Він повинен

відповідати конкретним умовам діяльності даного підприємства: колективний

договір, накази, інструкції, положення, стандарти, правила внутрішнього

трудового розпорядку, господарські договори, договори про колективну

(бригадну) або повну індивідуальну матеріальну відповідальність за

зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Візування чітко встановленого переліку документів дає можливість

юридичній службі зосередити увагу на організаторській роботі щодо

попередження порушень законності в діяльності підприємства. Для належного

дотримання законності в діяльності підприємств юридична служба повинна

постійно працювати над систематизацією законодавства, в яке при переході до

ринкових відносин постійно вносяться зміни і доповнення. З цією метою

необхідно слідкувати за новинами в

законодавстві, читати Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник

України, газету "Голос України".

Нормативно-правові акти підлягають певній систематизації. Це дає можливість

мати ті нормативні акти, які потрібні для застосування.

В окремих галузях права існує надзвичайно багато нормативно-правових

актів, особливо з цивільного і трудового права. Без систематизації ними

важко користуватись.

Систематизації законодавства є три види:

1. Інкорпорація - це така систематизація нормативних актів, яка не вносить

ніяких змін у зміст норм права і нормативних актів.. Вона може проводитись

на основі різних підстав: хронологічно (за роками видання нормативних

актів); за сферами правового регулювання (збірники Постанов Кабінету

Міністрів України).

За юридичним значенням інкорпорація може бути офіційною і неофіційною; за

обсягом - загальна, галузева, спеціальна.

За критерієм об'єднання нормативно-правових актів - предметна,

хронологічна, суб'єктна.

2. Кодифікація це така систематизація нормативних актів, яка

пов'язана з переробкою їх змісту.

Кодифікація може бути тільки офіційною; за обсягом - галузева,

міжгалузева, спеціальна. За формою вираження - кодекси, статути, закони.

3. Створення зводу законів - це поєднання всіх форм систематизації, в

тому числі і прийняття нових нормативних актів.

Юридична служба повинна постійно працювати над підвищенням свого

професійного рівня. Це допоможе їм належно виконувати обов'язки. Крім

придбання юридичної літератури, журналів, газет, юридична служба повинна

вести довідкову картотеку, в якій реєстраційні картки повинні розміщатись у

певному порядку. Картки повинні розкривати склад і зміст законів,

нормативних актів і т. д., забезпечити оперативний пошук їх і отримання

необхідної інформації з питання, яке виникло. Кількість і вид картотек

визначає сама юридична служба з врахуванням специфіки підприємства.

Серед договірних умов, крім істотних, виділяють також звичайні та

випадкові умови. Звичайні - це ті умови, які передбачаються у законі чи

іншому нормативному акті І стають обов'язковими для сторін внаслідок самого

факту укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не

потребують окремого погодження: про них не обов'язково застерігати у тексті

договору. Випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені

сторонами у відступ від положень диспозитивних норм або з метою вирішення

питань, що взагалі не врегульовані законодавством.

Нерідко буває так, що після укладення договору приймається законодавчий

акт, який передбачає інші правила, ніж ті, що ними керувалися сторони при

укладенні договору, і ці нові правила погіршують становище однієї чи обох

сторін договору. У Законі "Про оренду майна державних підприємств та

організацій" (пункт 3, стаття 11) на цей випадок передбачено, що умови

договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і тоді,

коли після його укладення законодавством установлено правила, які

погіршують становище орендаря. Проте це положення стосується лише орендних

відносин і не поширюється на інші види договорів.

Крім зміни або розірвання договору, допускається продовження (пролонгація)

його дії на новий строк. Найчастіше продовження дії договору оформляється

угодою сторін, надсилаючи листи, телеграми, або інші способи.

Організації, які мають право юридичної особи, укладають договори від свого

імені. Структурні підрозділи (філіали, представництва тощо) юридичними

особами не є, але можуть укладати різні договори від імені і за довіреністю

юридичної особи, в структуру якої вони входять. Довіреністю визначається

письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для

представництва перед третіми особами. Довіреність юридичній особі може

бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові.

Довіреність від імені юридичних осіб видається за підписом й керівника з

печаткою цієї організації. Довіреність за змістом і обсягом повноважень,

які надаються, може бути обмежена здійсненням визначених дій (спеціальна

довіреність) або видаватись на здійснення декількох дій (загальна або

генеральна довіреність). Строк дії довіреності не може перевищувати трьох

років. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом

одного року з дня її вчинення. Довіреність, в якій не зазначена дата її

вчинення, недійсна.

В процесі укладання договорів юридична служба надає постійну методичну

допомогу структурним підрозділам і особам, які виконують договірну роботу,

дають роз'яснення та консультації з питань застосування законодавства.

Юридична служба повинна візувати договірні документи лише за наявністю віз

всіх зацікавлених підрозділів і за умови, що ці документи складені

правильно по суті та по формі. При візуванні договору слід звернути увагу

на відображення в ньому всіх суттєвих умов, необхідних для належного

виконання обов'язків за договором, повноту і чіткість викладеного тексту

договору. Обов'язки у договорі слід формулювати так, щоб вони забезпечували

чітку і повну регламентацію взаємовідносин сторін. Наявність у договорі

неясних або неточно визначених умов може призвести до непорозуміння в

результаті різного тлумачення сторонами своїх обов'язків. В той же час не

слід включати в текст договору пункти, які повторюють текст законів,

нормативних актів.

Тільки після того, як проект договору буде завізований юридичною службою,

він передається керівнику організації на підпис у встановленому порядку.

Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції,

забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств необхідною

сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних

відносин по закупках цієї продукції в сільськогосподарських виробників.

Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної

сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і

генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт.

Виробники сільськогосподарської продукції самостійно розпоряджаються своєю

продукцією, реалізуючи її за контрактними (включаючи державні) та іншими

договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та

посередницькі організації.

В міру створення в Україні спеціалізованих аграрних бірж закупки частини

сільськогосподарської продукції здійснюються шляхом торгів ф'ючерсними і

договірними контрактами на цих біржах. Оскільки біржова торгівля

сільгосппродукції ще тільки налагоджується, закупки цієї продукції

заготівельними та іншими організаціями безпосередньо у виробників її

здійснюється переважно за договорами контрактації.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції

зобов'язується виробити і передати заготівельникові такої продукції

(контрактантові) у власність, повне господарське відання або оперативне

управління вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки в

кількості та асортименті, передбаченими цим договором, а контрактант

зобов'язується сприяти виробникові у виробництві ним сільськогосподарської

продукції, прийняти та оплатити її за встановленими цінами.

Сторонами у договорі контрактації виступають, з одного боку, підприємства,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.