До зовнішніх проблем можна віднести конкуренцію, нестабільність української національної валюти, високий рівень інфляції, що постійно змінюються депозитні ставки, нестабільне законодавство.
Я вважаю, що ЗМКБ «Прогрес» веде успішну зовнішньоекономічну господарську діяльність, тому хочеться побажати не поступатися позиціями, а завойовувати усе велику частку ринку. Для цього на підприємстві потрібно удосконалювати структуру персоналу, підвищувати його кваліфікацію. На підприємство можна запросити консультанта по керуванню персоналом.
Отже, на підставі усього вищевикладених можна зробити наступні висновки: здійснення комунікацій – це сполучний процес, необхідний для будь-якої важливої управлінської дії; комунікація – це обмін інформації між людьми; між організацією і її оточенням, між вище і нижче розташованими рівнями, між підрозділами організації необхідний обмін інформацією; керівники зв'язуються прямо з підлеглими; основними елементами комунікаційного процесу є відправник, повідомлення, канал і одержувач; етапи процесу – розробка ідеї, кодування і вибір каналу, передача і розшифровка.
Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома чи більш людьми. Основна мета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом спілкування, тобто повідомлення. Однак сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування людей, що брали участь в обміні. Щоб краще розуміти процес обміну інформацією й умови його ефективності, варто мати представлення про стадії процесу, у якому беруть участь двоє чи більше число людей.
У процесі обміну інформацією можна виділити чотири базових елементи: відправник, повідомлення, канал, одержувач. При обміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємозалежних етапів. Їхня задача – скласти повідомлення і використовувати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили вихідну ідею. Це важко, тому що кожен етап є одночасно крапкою, у якій зміст може бути перекручений чи цілком утрачений. Зазначені взаємозалежні етапи такі: зародження ідеї, кодування і вибір каналу, передача, декодування.
Створення авіаційної техніки – це багаторічний процес, і про миттєву вигоду не може бути і мови, він може бути отриманий лише у виді прибутку після продажу серійної техніки.
Реалізація Програми розвитку авіапромисловості повинна забезпечити і за десятилітній період (з моменту серійного випуску літаків) у цінах 1997 р. доход України у виді податкових над 25 млрд. крб., а прибуток підприємствам області – понад 23 млрд. крб. (нині ці цифри порівнянні з аналогічними сумами в доларах). Але це за умови вкладання необхідних держбюджетних засобів на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у реконструкцію і, технічне переоснащення потужностей авіазаводів. (В усьому світі авіаційні фірми знаходяться на державній підтримці як мінімумі на стадії НДДКР)
В умовах України роботи з Програми фінансуються з держбюджету (по лінії Міноборони і Мінмашпрому). При цьому значна частина отриманого бюджетного засобу повертається у виді податків і платежів у бюджет. Виконання Програми йде в основному за рахунок власних коштів підприємства (на шкоду соціальним програмам), зароблених комерційними авіаперевезеннями.
Однак власні засоби здатні забезпечити потреби лише на 10–15 відсотків, і через фактичну відсутність державної підтримки, зниження купівельної спроможності замовників авіатехніки обсяг виробництва в області за 1998–2001 р. знизився на 60 відсотків, чисельність фахівців скоротилася більш ніж на третину (звільняються кращі і перспективні), затягуються, терміни створення літаків, авіадвигунів, БРЕО і підготовка серійних виробництв, реконструкція і капітальне будівництво не виконуються в Запланованих обсягах.
Побудова дослідницьких зразків літаків Ан-70 і Ан-140 відстає від колись установлених термінів, роботи зі створення літака Ан-70Т проводяться в скороченому обсязі, припинені створення літаків Ан-218 і Ан-180.
Сьогодні ми поставлені перед фактом некерованого і незворотного процесу розпаду науково-технічного потенціалу АНТК імені О.К. Антонова – головної організації й у цілому авіаційної області. Врятувати стан справ із Програмою й в області поки ще не пізно – потрібна лише діюча пріоритетна державна підтримка.
У той же час в умовах, що склалися в області, протягом 1999–2001 р. реалізований літаків і ін. авиатехники на суму біля одного млрд. доларів США. Укладені контракти на експортні постачання партії літаків Ан-74 нової модифікації на і суму понад 100 млн. долари, довгостроковий і дорогою контракт на організацію серійного виробництва літаків Ан-140 в інозамовника. У стадії узгодження ряд контрактів з державами СНД і інозамовниками. Виконання контрактів також вимагає визначеної державної підтримки.
Без належної аргументації й обліку існуючих реалій в області, що збіглися з моментом узгодження комісіями Верховної Ради проекту постанови Кабінету Міністрів щодо державної підтримки виходу авіаційної області з кризового стану і розгляду Верховною Радою Державного бюджету 2006 року, можуть, у свою чергу, послужити причиною помилкового погляду народних депутатів на стан Програми і до помилкових рішень при розгляді питань авіаційної області.
Тому що і справді: які ж вигоди варто чекати від області, що знаходиться в кризовому стані, практично без державної підтримки і без розуміння впливу області на стан і авторитет держави у світовому суспільстві?
Авіаційна область акумулює найновіші науково-технічні досягнення, її розвиток сприяє якісному удосконаленню і розвитку інших областей промисловості – приладобудування й електроніки, алюмініевого і титанового, виробництва інших металів і сплавів, полімерних композиційних матеріалів і неметалів і ін.
Її розвиток при забезпеченні необхідною державною підтримкою – найбільш перспективний шлях розвитку всієї національної економіки, що забезпечить економічну стабільність України.
1. Пакет законів і нормативних актів України по переходу до ринкової економіки і функціонування народного господарства в ринкових умовах.
2. Мескон М.Х. і ін. «Основи менеджменту». – М: Справа, 1998
3. Котлер Ф. «Основи маркетингу». – М: Прогрес, 1996
4. Беличенко А.Г, Остапова Г.М, Фролов В.Ф. «Керування трудовими колективами». – Запорожжя: ЗИИ, 1997
5. В. Портер «Комунікація в організації»
6. Д.А.Лівіла «Ефективність комунікацій»
7. Конспекти лекцій і практичні заняття по дисциплінах «Менеджмент», «Маркетинг», «Психологія і соціологія праці», «Фінанси і кредит».
8. Пеникус Ю.В., Мисько О.Н. «Введення в бізнес». – Північно-Захід, 1997.
9. Карлоф Б.» Ділова стратегія концепція, зміст, символи». Переклад англійського. – М: Економіка, 1997
10. Шепель В.М. «Настільна книга бізнесмена і менеджера.» – М: «Фінанси статистика», 1998
11. «Основи підприємницької справи» під ред. Осипова М.А/ – М: 1998
12. Львів Ю.А. «Основи економіки й організації бізнесу» Санкт-Петербург, ГМП «Формика», 1998
13. Україна: важкі пошуки відновлення парку цивільних літаків // Фінансова Україна, – 24 грудня 2002 р. с. 28
14. «Боинг» проти, боротьба за український ринок // – 15 квітня 2003 р. с. 26
15. «Аербас Индастри»: ввійшла у вирішальну фазу // Фінансова Україна 15 квітня 2003, с. 27–28
16. Кива Д. «Ан-70»: перспективи кооперації // Авіаринок. – 2004. – №7–8
17. Сучасний економічний словник. – М.:Инфра-М, 2002.-С. 158
18. Машини й устаткування // БИКИ №124 (7859), 17 жовтня 2004 р. с. 10–11
19. Літає Україна, а за нею – і слава // Українська газета, – №14 (118), 24 липня, 2003 р.-с. 23
20. Авіабудування України: є ще порох у порохівницях? // Фінансова Україна. – 21 січня 2003. – с. 25
21. Чи бути не бути авіабудуванню України? // Фінансова Україна. – 25 липня, 2001. – с. 27
22. Чи збережеться авіаційна промисловість в Україні? // Дзеркало тижня, 2005. – №10. – с. 12.
23. Україна відкриває «Авіасвіт» // Україна, 2002. – №1, с. 18.
24. У штопорі // Україна, 2002. – №1, з 14.
25. Авіапромисловість України. Вимушена посадка? // Віче, 2002. – №5, с. 12–16.
26. Стаємо на крило // Наше місто, 1998, 22 липня. с. 5.
27. Авіаційна індустрія в Україні – шляхи та перспективи // Година.2001. – 29 сперпня.-с. 5.
28. «ГП ЗМКБ «ПРОГРЕС» – Офіційне видання Асамблеї ділових кіл України. – Східно-Українська Академія бізнесу, 2007
29. Фірмові проспекти компанії.
30. Козлова Е.П., Бабченко Т.Н., Галанина Е.Н. – «Бухгалтерський облік у малому підприємництві» – М.: Фінанси і статистика, 2003. – 208 стор.
31. Алексєєв П.Д., Бикардов В.Л. Фінансово-економічний стан підприємства. – М.: Пріор, 2005.
32. Положення відділу ЗЕЗ.
33. Знание на службе развития. Отчет о мировом развитии 2004 / 2005. Включая выборочные показатели мирового развития. М., «Весь Мир», Всемирный банк, 2005. – с. 256.
34. Турчинов О.В. Тіньова економіка (методологія дослідження та механізми функціонування). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. Ю, КНЭУ, 2003, – с. 23.
35. Международный менеджмент. Учебник для вузов. СПб., «Питер», 2006. – с. 399.
36. Рут Ф.Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції (Переклад з англійської). К., «Основи», 2004. – с. 265.
37. Мандибура В.О. «Тіньова» економіка Украіни та напрями законодавчої стратегії її обмеження. К., Парламентское издательство, 2004. – с. 66.
38. Черномаз П. Маркетингова географія. «бізнес-інформ» №23, 24, 2003.
39. Яновский Д. О некоторых тенденциях внешнеэкономических связей Украины. «Одесские деловые новости». №44, 2001. – с. 10.
40. Пахомов Ю.М. и др. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. К., «Україна», 2003. – с. 142–147.
41. Международная экономика. В двух томах. Том 1. Экономика мирохозяйственных связей. Одесса, «Маяк», 2002. – с. 74.
42. Ю.А. Григорьев «Практика внешнеэкономической деятельности». М.: «Паимс», 1999. – с. 312.
43. Основы внешнеэкономических знаний. М.: «Международные отношения», 1996. – с. 23.
44. Устинова И.М. Внешняя торговля развитых капиталистических стран, под ред. М.: «Международные отношения», 1989.
45. Бунько В.А. Валютно-кредитные операции и расчеты по внешнеторговым контрактам. МЦЭНТ, С.-П.: 2001.
46. Внешнеэкономическая деятельность. Общ.ред. Кумок С.И., АОЗТ «ВЕЧЕ», М.: 2000 -336 С.
47. А. Рубан. «О некоторых вопросах и тенденциях современной внешней торговли Украины». // «Экономика Украины». К.: Преса Украины, 2006. – №7. – с. 67–71.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
