Запліднені яйця почина-ють розливатися в матці, але остаточ-не формування личинки у більшості видів відбувається тільки у зовніш-ньому середовищі при наявності кмсию повітря. У деяких нематод спостері-гається живородіння. Ріст і розвиток личинок супроводжуються рядом по-слідовних линянь, при яких личинка звільняється від старої кутикули, яка замінюється новою. Для життєвого циклу більшості видів паразитичних круглих червів властива відсутність зміни хазяїнів.
Гострик (Enterobius vermicularis) --збудник енте-робіозу.
Паразитує у нижніх відділах тонкої кишки. Поширений скрізь. Морфофізіологічні особливості. Го-стрик -- невеликий черв'як білого кольору. Довжина самок близько 10 мм, самців -- 2--5 мм. Задній кі-нець тіла самця спіралеподібне зігну-тий. Яйця гострика безбарвні, несимет-ричні, сплющені з одного боку. Жив-ляться гострики вмістом кишок.
Гострик -- паразит тільки людини. Зміни хазяїнів нема. Самка з дозрілими заплідненими яйця-ми спускається до анального отвору, переважно вночі, коли слабне тонус його сфінктера, виходить назовні і від-кладає на шкіру промежини людини від 10 до 15 тис, яєць, після чого гине. Самки, повзаючи, викликають сильне свербіння.
Яйця гострика на шкірі людини до-сягають інвазійної зрілості через 4-- 6 год. Особи, які страждають ентеро-біозом, під час сну розчухують сверб-лячі місця. Яйця потрапляють на паль-ці, особливо нагромаджуючись під ніг-тями. З рук вони можуть бути занесе-ні у рот самим же хворим (аутореінвазія), а також розсіюються по білизні і оточуючих предметах. Тривалість життя гострика близько 1 місяця [10].
2.4 Тип кільчасті черви(Annelida)
Тип Кільчасті черви на-лічує близько 6800 видів, представни-ки яких живуть у прісних і солоних водах і в грунті. Вивчення кільчастих червів важливе для розуміння шляхів філогенезу тваринного світу. Деякі ви-ди мають медичне значення.
Для тварин типу кільчастих червів (перстеняків) властиві: 1) тришаровість, тобто розвиток екто-, ендо- і ме-зодерми у ембріонів; 2) вторинна по-рожнина тіла; 3) шкірно-м'язозий мі-шок; 4) двобічна симетрія; 5) го-мономна метамерія, або сегментація тіла; 6) наявність основних систем органів: травної, дихальної, виділь-ної, кровоносної, нервової, статевої; 7) замкнена кровоносна система; 8) ви-дільна система у вигляді метанефридіїв; 9) нервова система складається з надглоткового ганглія і черевного (парного або непарного) ланцюга, з'єднаних навкологлотковнми комісурами; 10) наявність примітивних орга-нів руху.
Важливими прогресивними рисами у будові кільчастих червів необхідно на-звати появу целомічної порожнини і видільної системи у вигляді метане-фридїїв. Целом відрізняється від пер-винної порожнини наявністю целоміч-ної вистилки. З одного боку вона при-лягає до стінки тіла, утворюючи соматоплевру, а з другого -- до стінки кишкової трубки, утворюючи спланхноплевру.
Поява целому забезпечує перстенякам (анелідам) більш високий, ніж у інших червів, рівень процесів життє-діяльності. Целомічна рідина, яка омиває органи тіла, поряд з кровоносною системою постачає їм кисень і пожив-ні речовини, а також сприяє видален-ню продуктів дисиміляції і пересуван-ню фагоцитів.
Видільна система кільчастих чер-вів -- метлнефридн тісно пов'язана з целомічною порожниною. Метанефридії починаються у порожнині тіла лій-кою, від якої відходить протока у су-сідній сегмент тіла, тут вона робить кілька петель і відкривається назовні видільною порою на бічній стінці тіла. У кожному сегменті є пара метанефридіїв (правий і лівий). Лійка і про-тока мають війки, які викликають рух екскретованої рідини.
Кільчасті черви -- це ланка у родо-воді тваринного світу. З ними філоге-нетичне пов'язані типи членистоногих і молюсків (м'якотілих).
Роль кільчастих червів у біосфері Іс-тотна. Багато морських анелід (поліхе-ти) є основною їжею риб, тому мають велике значення в кругообігу речовин у природі. Деякі з лоліхет туземці островів Полінезії використовують у їжу. Черв'яки, які живуть у грунті, ві-діграють важливу роль у підвищенні родючості грунтів. У медицині вико-ристовується п'явка медична (Hirudo medicinalis). У ротовій порож-нині цієї п'явки є 3 рухливі щелепи, якими вона робить ранку на шкірі жертви і живиться її кров'ю. Ротова порожнина переходить у глотку, куди відкриваються протоки залоз, які виді-ляють секрет -- гірудин. Він перешко-джає зсіданню крові.
П'явка медична поширена у півден-них районах Європи: на Україні, в Молдові, на Кавказі. Живе у неглибо-ких з густою рослинністю болотах, зу-стрічається також в озерах, ставках, тих заплавах річок. Живиться кров'ю риб, жаб, ссавців. При пересиханні во-дойм п'явки зариваються у грунт і впа-дають у стан заціпеніння.
У зв'язку з широким використанням п'явок з метою лікування їх не тільки виловлюють у природних водоймах, але й розводять спеціально. Викорис-тання п'явок лікарями відоме здавна. Нині їх використовують для зниження артеріального тиску, при підвищеному виутрішньоочному. При тромбозах і тромбофлебітах гірудин знижує зсі-дання крові і сприяє розчиненню тром-бів. Використовуються п'явки і при лі-куванні інших хвороб.
Відомі випадки паразитування де-яких видів п'явок у носовій порожнині і носоглотці, куди вони можуть запов-зати, якщо людина п'є з водойми, на-хилившись до води, або при нирянні [15].
2.5 Тип Членистоногі (Arthropocia)
До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатшнй представниками тип тварин. Цьому сприя-ла поява ряду прогресивних ознак -- ароморфозів та ідіоадаптацій, власти-вих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їх-ню філогенетичну спорідненість.
Роль членистоногих у природі, в кру-гообігу речовин і біосфері неоціненна. Велике також їхнє економічне значен-ня як шкідників і опилювачів культур-них рослин, як тварин, які використо-вуються у їжу, тощо. Членистоногі ста-новлять великий медичний інтерес, бо серед них трапляються паразити людини, проміжні хазяїни паразитів, пе-реносники збудників трансмісивних хвороб і отруйні тварини. Більшість таких членистоногих відносять до кла-сів павукоподібних (вивчає арахноло-гія) і комах (предмет ентомологи). Павукоподібні і комахи, які мають ме-дичне значення, складають предмет вивчення медичної арахноентомології, яка є розділом медичної паразитології.
Для тварин, які належать до типу членистоногих, характерні: 1) тришаровість, тобто розвиток трьох зародко-вих листків у ембріона; 2) білатераль-на симетрія; 3) гетерономна членис-тість проявляється в тому, що сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції; 4) злиття сегментів у відділи тіла; 5) поява чле-нистих кінцівок, що являють собою ба-гаточленний важіль; 6) диференціація м'язів і поява смугастої мускулатури; 7) зовнішній хітиннзований скелет, який захищає від впливів зовнішнього середовища і призначений для прикріплення м'язів; 8) порожнина ті-ла -- міксоисль, яка утворюється під час ембріонального розвитку в резуль-таті злиття первинної і вторинної по-рожнини тіла; 9) наявність систем ор-ганів: тривної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої.
Травна система складається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього, який закінчується анальним от-вором. Середній відділ має травні за-лози.
Органи дихання. Будова їх залежить від умов життя: у водних форм -- зяб-ра, які здатні використовувати розчи-нений у воді кисень, у наземних--ле-гені і трахеї, які пристосовані до ви-користання кисню повітря.
Органи виділення у різних класів побудовані неоднаково. У деяких це дуже видозмінені мета нефридії (ви-дільні залози ракоподібних), у інших видільні органи нового типу-- мальпігієві трубочки (у павукоподібних і ко-мах).
Кровоносна система. У порівнянні з кільчастими червами вона більш про-гресивна у зв'язку з наявністю пуль-суючого органа -- серця, яке розташо-ване на спинному боці тіла. Проте на відміну від кільчастих червів у чле-нистоногих кровоносна система незамкнена.
Нервова система така ж, як і у кіль-частих червів; складається із надглоткового ганглія, навкологлоткових комісур, черевного нервового ланцюга. Але у членистоногих відбулося злиття нервових вузлів, особливо у головному відділі. Крім нервової системи функ-цію регуляції виконують ендокринні залози.
Подібність членистоногих до кільча-стих червів говорить про їх філогенетичну спорідненість. Прогресивним по-рівняно з кільчастими червами у чле-нистоногих є: гетерономна метамерія, поява кінцівок, розвиток м'язової системи, складніша будова нервової си-стеми, поява серця, зовнішній хітинизований скелет, який захищає тіло і до якого прикріплюються м'язи. Членис-тоногі характеризуються численнимипристосуваннями до різних умов сере-довища, різноманітною будовою орга-нів дихання, живлення й руху.
Основні класи: ракоподібні, павуко-подібні, комахи [14].
2.5.1 Клас Ракоподібні (Crustacea)
Клас вклю-чає близько 25 тис, видів тварин, які живуть переважно у морських і пріс-них водоймах. Він поділяється на два підкласи -- нижчі і вищі раки.
Нижчі раки звичайно живуть у товщі води і входять до складу планк-тону. Вони мають важливе значення у біосфері -- є солідною частиною хар-чового раціону багатьох риб і китопо-дібних. Циклопи і діалтомуси -- про-міжні хазяїни стьожака широкого і ришти.
Вищі раки -- мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього кла-су живуть тільки стоноги та деякі ра-ки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато ра-ків (некрофаги) мають санітарне зна-чення, бо звільняють водойми від тру-пів тварин. Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого [15].
2.5.2 Клас Павукоподібні (Arachnoidea)
Клас налічує близько 35 тис. видів. Ці чле-нистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, ди-хають атмосферним повітрям. Харак-терною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей ї черевця. У більш примітивних (фаланги) оби-два відділи ще зберігають сегмента-цію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втрати-ли навіть поділ тіла на головогруди і черевце.
Тіло вкрите хітинизованою кутикулою з гі-подермою клітинної будови під нею. Похідними гіподерми є павутинні та отруйні залози. Отруйні залози розта-шовані, як правило, біля основи хеліцер. У павукоподібних б пар кінцівок. З них 2 перші пари -- хеліцери і педи-пальпн -- пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари вико-нують функцію руху; це ходильні ніж-ки. Під час ембріонального розвитку на черевці закладається кілька пар кінцівок, але згодом вони перетворю-ються у павутинні бородавки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
