Для ендозоїда властиве безстатеве розмноження шляхом поздовжнього поділу і ендогонії (внутрішнього пуп-кування). У результаті багаторазових поділів у цитоплазмі клітини хазяїна нагромаджується велика кількість ток-соплазм, які розтягують зовнішню мембрану клітини. Скупчення токсо-плазм під клітинною мембраною нази-вається псевдоцистою. Після руйнуван-ня враженої клітини токсоплазма про-никає у нову. При хронічному токсо-плазмозі крім псевдоцист утворюють-ся і справжні цисти. Це звичайно ве-ликі (до 100 мкм) скупчення токсо-плазм, які складаються з кількох со-тень паразитів, вкритих товстою обо-лонкою. Цисти у клітинах хазяїнів мо-жуть зберігати життєздатність до кіль-кох років.
Людина заражається токсоплазмом звичайно при куштуванні сирого м'яс-ного фаршу або споживанні м'яса, яке недостатньо оброблене термічне. Крім того, можливе зараження ооцнст'ами, які виділяються кішками з фекаліями, при забрудненні рук грунтом або при безпосередньому контакті з кішкою. Паразити, які потрапили у травний канал, проникають у стінки тонких кишок, потім лімфою заносяться у лім-фатичні вузли, де розмножуються і по кровоносних судинах потрапляють у органи локалізації.
У дорослих людей проникнення в організм токсоплазм рідко призводить до гострого захворювання з підвищен-ням температури, збільшенням лімфа-тичних вузлів, висипом. Частіше спо-стерігається безсимптомне паразитоносійство або ж хвороба протікає хро-нічно без характерних симптомів. За деякими даними, серед населення зу-стрічається від 10 до 30 % таких клі-нічно здорових носіїв токсоплазм. В окремих випадках може настати за-гострення хронічного токсоплазму з запальними процесами і враженням нервової тканини, очей, серцевого м'яза тощо.
Небезпечне зараження токсоплазмо-зом жінок під час вагітності, бо токсоплазми можуть проникнути з організ-му матері через плаценту в організм плоду і викликати його загибель, У інших випадках можуть народжува-тися мертві або нежиттєздатні діти з різними каліцтвами. Інколи народжуються діти з гострим приро-дженим токсоплазмом, який харак-теризується високою температурою, набряками, висипом. Результатом при-родженого токсоплазмозу може бути відставання розумового розвитку аж до ідіотії.
Людина, як і інші проміжні хазяїни, джерелом заражен-ня бути не може. Необхідне обмежен-ня контакту з кішками, дотримання правил особистої гігієни, не слід вико-ристовувати в їжу сире і недостатньо термїчно оброблене м'ясо.
Малярійні плазмодії -- збудники малярії рептилій, птахів, ба-гатьох видів ссавців. Для людини па-тогенними є чотири види: Plasmodium vivax -- збудник триденної малярії, P. malariae -- збудник чотириденної малярії, P. falciparum -- збудник тропічної малярії, P. ovale -- збудник ма-лярії типу триденної. Ці види малярій-них плазмодіїв відрізняються морфо-логічними і біологічними особливостя-ми, термінами розвитку в організмі людини і характером хвороби, яку во-ни викликають [10].
Остаточними хазяїнами плазмо-діїв -- збудників малярії людини -- є комарі роду Anopheles, яких назива-ють малярійними, проміжним хазяїном є людина.
Заражаючись плазмодіями при ссан-ні крові хворого на малярію, комар потім заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв з своєю слиною при уку-сі. Разом зі слиною зараженого кома-ра у кров людини потрапляє плазмо-дій на стадії спорозоїтів, які з током крові розносяться по всьому тілу і проникають у печінку.
Для розвитку плазмодія у тілі ко-мара необхідна певна температура. Для P. vivax -- не нижче -4-16 °С. Малярія--тяжка хвороба, яка харак-теризується появою виснажливих при-ступів. Приступи супроводжуються ознобом і підвищенням температури до 40 °С. Плазмодії руйнують велику кількість еритроцитів, що при відсут-ності лікування може призвести до анемії і навіть смерті.
Для лабораторного діагнозу прово-дять мікроскопічне дослідження маз-ків або великої краплі крові, у яких виявляють шизонти і гаметоцити. Кров рекомендується брати під час присту-пу або зразу після нього.
Малярія широко розповсюджена у багатьох країнах, особливо з тропіч-ним і субтропічним кліматом.
У районах поширен-ня малярії рекомендується захищатися від укусів комарів (спати під тюлеви-ми запонами над ліжком, змащувати відкриті частини тіла відлякуючими комарів речовинами тощо) [13].
2.1.4 Клас Інфузорії (Infusoria)
Клас налічує близько 6 тис. видів. Це найбільш складно побудовані найпростіші. Орга-ноїди їх руху -- вінки, тобто топкі нит-коподібні вирости цитоплазми. Війки значно коротші, ніж джгутики, кіль-кість їх велика, вони вкривають усе тіло тварини. Війки зберігаються все життя або є лише на ранніх стадіях розвитку. Другою особливістю війча-стих є наявність у кожної особини двох ядер: великого (макронуклеус) і малого (мікронуклеус). Інколи може бути кілька мікронуклеусів. Більшість інфузорій -- мешканці морських і пріс-них водойм; деякі види живуть у во-логому грунті або піску. Ряд видів -- паразити тварин і людини.
Паразитична інфузорія -- балантидій (Balantidjum coli, рисунок 2.3) --збудник балантидіазу. Локалізація -- у товстих кишках. Географічне поширення -- повсюдно, але переважає у країнах з жарким кліматом.
Ба-лантидій належить до найбільших най-простіших, його розміри З0--200х20-- 70 мкм, форма тіла овальна. Уся інфу-зорія вкрита короткими війками, дов-жина яких навколо перистома дещо більша, ніж на інших частинах тіла. Є дві пульсуючі вакуолі. Добре вира-жені мікро- і макронуклеус. Останній звичайно має бобоподібну форму. Розмножується балантидій діленням упоперек.
Зараження відбувається цистами через забруднену воду, їжу, руки. Цисти можуть розноситися мухами. Джерелом поширення балантидіазу можуть бути свині, у кишках яких паразитує ба-лантидій.
У людини паразитоносіиство не завжди супроводжується захворю-ванням; але якщо балантидій прони кає у стінки кишок, то викликає кро-вотечні виразки і відповідно кривавий понос.
Рисунок 2.3 - Балантидій (Balantidium coli)
У тяжких випадках, якщо не-вчасно почати лікування, можлива смерть. З метою діагностики прово-дять мікроскопічне дослідження фека-ліїв, у яких при балантидіазі виявляє-ться слиз, кров, гній і безліч паразитів.Профілактика та, що і при інших кишкових протозойних хворобах [14].
2.2. Тип Плоскі черви (Piathclminthes)
Плоских червів відомо близько 7300 видів. Вони зустрічаються у мор-ських і прісних водах, грунті; багато перейшло до паразитичного способу життя.
Для тварин, які належать до типу плоских червів, властиві:
- тришаровість, тобто розвиток екто-, ендо- і ме-зодерми у ембріонів;
- наявність шкірно-м'язового мішка ( покриви тіла зростаються з м'язами);
- відсут-ність порожнини тіла (простір між органами заповнений паренхімою);
- двобічна (білатеральна) симетрія;
- форма тіла стиснена у спинно-че-ревному напрямку (дорсовентральному);
- наявність розвинених системорганів: м'язової, травної, видільної, нервової і статевої.
Із цього типу можна розглянути два класи: сисуни (Trematodes) і стьожкові (Cestoidea), які включають паразитів, що мають медичне і ветеринарне зна-чення [10].
2.2.1 Клас Сисуни (Tpematodes)
Клас налічує близько 3 тис. видів. Усі сисуни --па-разитичні організми. За будовою вони подібні до війчастих червів (планарій), а відмінності їх у основному по-в'язані з паразитичним способом жит-тя. Для сисунів властиві складні жит-тєві цикли. Статевозріла гермафродит-на стадія сисунів називається маритою. Тіло марити сплющене у вигляді листка. Рот розташований на черевному боці переднього кінця тіла і озброє-ний сильною мускулистою присоскою. Крім цієї присоски існує ще одна на черевному боці, за допомогою якої сисун прикріплюється до організму хазяїна.
Стінку тіла складає шкірно-м'язовий мішок, до якого входить тегумент (зовнішній покрив), який зрісся з м'язами, що лежать під ним. Тегумент утворений шаром клітин, які злилися між собою і утворилась загальна маса цитоплазми (синтицій).
Ротовий отвір веде до мускулистої глотки, яка являє со-бою сильний сисний апарат. За глот-кою іде стравохід і звичайно роз-галужені кишки, які закінчуються сліпо.
Нервова система розташована у ви-гляді навкологлоткового нервового кільця і трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього. Нервові стов-бури зв'язані між собою перемичками, бічні стовбури розвинені краще. Зав-дяки цьому нервова система нагадує решітку.
Видільна система представлена доб-ре розвиненими розгалуженими протонефридіями. Протонефридії почи-наються в глибині паренхіми клітина ми зірчастої форми, які називають кінцевими, або термінальними. Ці клітини численні. розк.идані у паренхімі усього тіла. Майже усі сису-ни -- гермафродити. Чоловіча статева система складається із пари сім'яни-ків, двох сім'япроводів, які зливаються у сім'явипорскувальний канал, і копулятивного органа (цируса). Жіноча статева система складна. Яєчник, жовточники, сім'яприймальник відкриваю-ться у оотип, де здійснюються заплід-нення і остаточне формування заплід-нених яєць. Із жовточників надходить поживний матеріал для яєць. Сюди ж надходять виділення спеціальних за-лоз -- тілець Меліса. Із оотипу яйця переміщуються у матку і виводяться назовні через статевий отвір, У деяких сисунів запліднення відбувається у сім'яприймальннку. Запліднення зви-чайно перехресне. Рідше спостерігає-ться самозапліднення.
Для сисунів властиві спеціалізація і спрощення будови деяких органів, які зумовлені паразитичним способом жит-тя. Спеціалізація проявляється у наяв-ності присосок, шипів, гачків та інших утворів на поверхні тіла, доброму роз-витку статевих органів. У проходженні складних життєвих циклів та інтенсив-ному розмноженні на різних стадіях життєвого циклу. Морфологічна деге-нерація (спрощення організації) вира-жається відсутністю органів чуттів у статево зрілих форм, які є ендопара-зитами.Складні життєві цикли сисунів по-в'язані з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із запліднен-ням, так і без нього, тобто партеноге-нетично, що забезпечує величезну кіль-кість потемків, яка необхідна для під-тримання існування виду. Сисуни виникли, мабуть, від війча-стих червів, які перейшли до парази-тичного способу життя. У людини і свійських тварин паразитує кілька видів сисунів. Хворобу, яка виклика-ється сисунами, називають трематодозом [15].
Печінковий сисун,абофасціолa (Fasciola hepatica), -- збудник фасціольозу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
