Збитком страхувальника вважається вартість кількісних втрат врожаю основної продукції культури (групи культур) на всій площі посіву (посадки) у господарстві. Обчислюється збиток як різниця між середньою за останні п'ять років вартістю врожаю з 1 га і вартістю врожаю даного року (за договірними цінами), помноженою на площу посіву.

Страхове відшкодування обчислюється від величини розрахованого збитку у розмірі відсотка відповідальності, який встановлюється при укладанні договору

При страхуванні затрат на посів (посадку) та вирощування сільськогосподарських культур розмір збитку визначається виходячи із затрат, фактично понесених страхувальником на момент настання страхової події у середньому на 1 га, який розраховується діленням загальної суми витрат на площу посіву сільськогосподарської культури, визначеної за договором страхування і площі культури, що фактично загинула (знищена). Договір страхування, за яким виплачене страхове відшкодування, зберігає свою чинність до кінця зазначеного строку в договорі в розмірі різниці між страховою сумою і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Якщо сільськогосподарська культура посіяна (посаджена) на площі більшій, ніж вказано у договорі страхування, збиток розраховується на фактичну площу, а страхове відшкодування виплачується пропорційно відсотку, який становить площа культури за договором від фактично посіяної.

3.2. Зарубіжні системи страхування в сільському господарстві.

Страхування виробництва продукції. Найбільш застосовується для рослинної продукції. У тваринництві такий вид страхування не застосовується із-за певних труднощів, зв”язаних з виміром виробленої продукції, наприклад, при виробництві молока або м”яса, та відсутністю об”єктивного “часу збору врожаю”. Хоча така ж проблема існує і для рослинництва у закритому грунті.

Виробництво продукції страхується здебільш від перерахованих ризиків, таких, наприклад, як град, котрі дозволяють розрахувати ймовірне розподілення можливих збитків виходячи з статистичних даних. Страхування може грунтуватися на даних індивідуального виробництва або регіональних даних. У першому випадку компенсація виплачується, якщо індивідуальне виробництво падає нижче зазначеного рівня, у другому випадку фермер отримує компенсацію, тільки якщо регіональний рівень виробництва падає нижче зазначеного рівня.

Регіональний підхід може бути цікавим для фермера, тільки якщо в межах його регіону рівні збираємого врожаю по культурам суттєво не відрізняються. У випадку індивідуального подходу підвищується складність роботи - необхідно шукати рішення, маючи асиметричну інформацію, застосовувати різноманітні умови страхування, контроль за виконанням страхувальником обумовлених умов страхування та т.і.

Страхування катастрофічних збитків в результаті природних небезпек чи епідемій. Всередині певного регіону такий ризик має низьку ймовірність, але надзвичайно високий рівень збитковості. Специфічний характер цього ризику повязаний з іншого роду проблемами:

- системна природа ризику. Для формування необхідних резервів страхова компанія змушена застосовувати високі ставки премій. Якщо перестрахування або відповідні гарантії держави відсутні, такі премії, як правило, несприятливі страхувальників;

- недостатні статистичні дані для розрахунку відповідної премії у звязку з частотою подій;

- невизначеність політики правлінь, які забезпечують виплати в таких випадках, що стримує розвиток цього виду страхування.

Цей вид страхування може розвиватися лише за умови тісного співробітництва держави зі страховими компаніями, як з точки зору законодавчого забезпечення, так і політики у відношенні компенсації прямих збитків в результаті епідемій та інших природних небезпек.

Страхування на основі ціни продукції. Застосовується лише для тих видів продукції, для яких існують обєктивні дані про ціни. Для запобігання морального ризику врегулювання збитків може базуватися тільки на ціні, на величину якої виключений вплив фермера (фючерсні ціни, спот).

Основною перешкодою для цьго виду страхування виявляється тісний звязок цін із системними ризиками.

Загалом, ринок фючерсів і опціонів має справу з системними ризиками, тому наявність такого виду страхування напряму повязане з наявністю цих ризиків.

Страхування прибутку. Це комбінація страхування виробництва та ціни продукції. В принципі, цей вид страхування буде дешевшим для фермера, ніж кожний з його компонентів окремо, оскільки зменшується результуючий ризик. Вплив низького рівня виробництва продукції може бути згладжений за рахунок високої ціни і навпаки.

Покриття може бути як на основі кожної вирощуваної культури окремо, так і всіх вирощуваних культур в господарстві. В другому випадку вартість страхування буде нижчою, так як часткові втрати по одній культурі можуть компенсуватися за рахунок інших.

Цей вид страхування може застосовуватись, тільки якщо встановлена кореляція між культурами, що виробляються. Щоб пропонувати даний вид страхування, страхова компанія повинна визначити загальну ймовірність розподілу ціни і виробництва, уміти випрацьовувати рішення по подоланню морального ризику.

Страхування особистого доходу. Для сільськогосподарських виробників це найбільш заохочувальний вид страхування, так як він повязаний безпосередньо з їх достатком. Страхування може базуватися на особистих прибутках членів сімї сільськогосподарського виробника: прибутки господарства включаючи субсидії за мінусом витрат на виробництво, податків, обезцінення, рентних платежів, плати наємним робітникам.

Але даний вил страхування звязаний з підвищеним моральним ризиком, так як здебільш залежить від того, яким образом фермер веде своє господарство. Крім того, він має можливість маніпулювати окремими компонентами, що мають вплив безпосередньо на отримувані прибутки, такими як компенсації робітникам, оперативні затрати, залучення нових технологій та агрономічних інновацій.

3.3. Концептуальні напрями становлення страхової системи АПК

Сільське господарство в наслідок специфічних умов виробництва залежно від несприятливих умов втрачає щорічно продукції від 1 млрд, до 1,5 млрд. грн., що становить біля 1,3 -- 1,9% у ВВП. Відшкодування збитків за обов'язкового державного страхування одержували понад 90% сільськогосподарських підприємств.

Однак, починаючи з 1991 року питома вага сільськогосподарського сегменту страхового ринку не досягає навіть 1% тоді як становила близько 20%.

Враховуючи, що на стан продовольчої безпеки України впливає вплив, зокрема, такий чинник, як недосконалий механізм господарювання, який передбачає зниження або неповне використання можливості виробництва продовольства. Обов'язковою складовою ринкового механізму є страхування. Аналіз, як ретроспективний так і світовий, свідчить про переваги страхового захисту сільськогосподарських культур, які мають вирішальне значення для гарантування продовольчої безпеки держави. Так культури незалежно від форми власності і виду підприємства мають теж страхуватися в обов'язковому порядку.

Стосовно розміру страхових субсидій в розвинутих країнах світу не існує єдиного підходу. Так, у США страхування врожаю сільськогосподарських культур збиткове: у зв'язку з чим організована державна підтримка через створену ще в 1938 р. Федеральну корпорацію страхування врожаю. Корпорація використовує на страхування 60% бюджетних коштів і 40% залучає грошових коштів фермерів, у Канаді 25-50% втрат компенсує держава і 25% -- провінційна влада.

Фермери Канади відраховують у провінційні страхові фонди 1% вартості продукції, що реалізується. Ця система самострахування (взаємострахування) типова і для Японії.

Приватні або кооперативні страхові компанії страхують втрати врожаю від природних стихій -- ураганів, повеней, а і інших випадків при наявності у господарстві високих технологій, на що останні видають надійні сертифікати.

Певний інтерес для нашої країни являє досвід страхування врожаю Іспанії. Тут державна участь в плануванні і фінансуванні підтримки страхування врожаю є досить вагомою.

Керівництво Іспанії щорічно встановлює план як страховий нормативний акт, який одночасно регулює розвиток сільськогосподарського виробництва. Державний план визначає перелік культур для страхування з постійним збільшенням їх набору; встановлює ризики від яких проводиться страхування

кожної культури, а в розділі бюджетного плану -- обсяг дер-жавних субсидій на страхування з часткою відшкодування збитку по окремих видах культур.

Робота по відшкодуванню збитку провадиться незалежними експертами на контрактній основі з використанням урядових нормативних актів. Контроль за сільськогосподарським страхуванням здійснюється через Міністерство сільського господарства. За Законом "Про страхування" не менше 20% вартості страхування субсидується державою через Міністерство сільського господарства Іспанії.

Обсяги державних субсидій на страхування в Іспанії нормуються за типами сільгосптоваровиробників і за видами культур. Наприклад, 50% платежів субсидується по культурах: плоди, виноград, зернові; 40% -- тютюн, кукурудза; соняшник і 20% -- інші, притому, що на 15% більше видається субсидій господарствам, що займаються виключно сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, враховуючи світовий досвід та з метою підвищення мотивації та пропонованого виду страхування доцільно створити при Міністерстві аграрної політики України державну установу -- Національне агентство з регулювання страхування у сфері агропромислового виробництва (далі Агентство).

Агентство є державним агентом з регулювання і державної підтримки страхування у сфері агропромислового виробництва.

Управління Агентством здійснюється керівником, що назначається на цю посаду і звільнюється з неї рішенням Кабінету Міністрів за поданням Міністерства аграрної політики України.

Встановити, що основними завданнями Агентства є:

v сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур, створенню агропромислових страхових організацій і товариств взаємного страхування;

v розробка пропозицій про порядок і умови організації та проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур;

v рішення питань, пов'язаних із виділенням страховикам коштів державного бюджету на сплату страхових субсидій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та їх використання (табл.3.3.1.);.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35