Цілеспрямована й ощадлива витрата матеріальних ресурсів у цехах перебуває під постійним контролем служби постачання й періодично перевіряється шляхом ревізії матеріального обліку. За результатами перевірки приймаються конкретні заходи щодо усунення розкритих недоліків.
Робота органів МТЗ прямо або побічно впливає на рівень основних техніко-економічних показників підприємства.
До числа показників МТЗ ставляться кількісні і якісні показники плану завезення матеріальних ресурсів (номенклатура, кількість і вартість матеріальних ресурсів); транспортно-заготівельні витрати (вартість перевезення матеріалів до станції примикання – витрати на доставку матеріалів до складу підприємства; націнки постачальницьких і збутових організацій; витрати на тару й т. п.); витрати на зберігання, видачу у виробництво й відвантаження споживачеві матеріальних ресурсів; адміністративно-господарські витрати (витрати на зміст апарата відділу МТЗ) і т.п.
Підставою для позитивної оцінки діяльності органів МТЗ служать: відсутність перебоїв у постачанні виробництва, наднормативних запасів і неліквідів, своєчасний висновок договорів, зниження постачальницьких витрат і т.д.
Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами залежить від величини й комплектності виробничих запасів на складах підприємства.
Виробничі запаси – це засобу виробництва, що надійшли на склади підприємства, але ще не залучені у виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечувати відпустка матеріалів на робочі місця відповідно до вимог технологічного процесу. Слід зазначити, що на створення запасів відволікається значна кількість матеріальних ресурсів.
Зменшення запасів скорочує витрати по їхньому змісті, знижує витрати, прискорює оборотність оборотних коштів, що, в остаточному підсумку, підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.
Керування виробничими запасами на підприємстві припускає виконання наступних функцій:
· розробку норм запасів по всій номенклатурі споживаних підприємством матеріалів;
· правильне розміщення запасів на складах підприємства;
· організацію діючого оперативного контролю за рівнем запасів і вживання необхідних заходів для підтримки нормального їхнього стану;
створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісної і якісної їхньої схоронності.
Розглянемо склад і структуру витрат обігу (таб. 3.2).
Таблиця 3.2 Склад і структура витрат обігу ТОВ «Мелікс»
Показники
2007
2008
Відхилення
Темп росту, %
Тис. грн.
Пит. вага
Змінний^-змінні-перемінні-мінливі-умовно-змінні витрати, усього
70,8
40,1
135,1
41,1
64,3
1
191
У тому числі:
– транспортні видатки
18,1
10,2
35,4
10,8
17,3
0,6
196
-видатки по зберіганню й підготовці товарів до продажу
15,8
8,9
31,3
9,5
15,5
198
-видатки по оплаті праці
29,1
16,5
46,6
14,2
17,5
-2,3
160
-відрахування від ФОТ
7,8
4,4
21,8
6,6
14
2,2
279
Постійний^-постійні-умовно-постійні витрати, усього:
105,7
59,9
193,6
58,9
87,9
28
183
– оренда
34,1
19,3
68,9
21
34,8
1,7
202
-видатки по втримуванню й поточному ремонту основних коштів
31,4
17,7
44,7
13,6
13,3
-4,1
142
Видатки на рекламу
40,2
22,8
80
24,3
39,8
1,5
199
Усього
176,7
100
328,7
152
-
186
З таблиці 3.2 видно, що протягом 2007–2008 р. у структурі витрат переважають умовно-постійні витрати, їхня величина в 2008 р. склала 193,6 тис. грн., що на 83% більше, ніж в 2007 р.
Змінний-змінні-перемінні-мінливі-умовно-змінні витрати також збільшуються, склавши в 2008 р. 135,1 тис. грн., що на 64,3 тис. грн. або на 91% більше, ніж в 2007 р.
Як в 2007 р., так і в 2008 р. значною статтею у видатках є видатки на рекламу, відповідно, 22,8% і 24,3%.
По всіх статтях видатків відбувається збільшення, причому найбільшими темпами ростуть відрахування від ФОТ і видатки по оренді (за рахунок збільшення ставок орендної плати).
У загальному ж витрати обігу зросли на 86%.
Основною метою аналізу валових доходів є пошук резервів їхнього росту й досягнення на цій основі оптимального співвідношення з фінансовими результатами, створення працюючої моделі керування ними.
З вивчення валового доходу починають звичайно аналіз фінансових результатів. Від величини валового доходу залежить фінансове становище торговельного підприємства, оплати праці працівників, оскільки джерелом утворення прибутку є валовий дохід.
Для аналізу валового доходу використовуються традиційні й математичні методи аналізу. До числа основних способів і прийомів економічного аналізу ставиться: оцінка абсолютних, відносних і середніх величин, метод порівняння, угруповання, індексний, графічний, метод коштовних підставок, балансовий.
Склад і структура валового доходу ТОВ «Мелікс» представлені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3. Склад і структура валового доходу ТОВ «Мелікс»
Од. вим.
2000
2001
Валовий дохід, усього
67,14
435,8
368,66
649,2
1. Валовий дохід від реалізації товарів
58,2
414
355,8
761
Питома вага в загальній сумі валових доходів
%
86,7
95
8,3
2. Інші доходи від неосновної діяльності
20,9
12
234
Питома вага в загальній сумі валового доходу
4,8
-8,5
Рівень валового доходу (в% до обороту)
20
67,4
47,4
337
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
