Якщо зрівняти отриманий результат 54.9 тис.грн. із плановим, то довідаємося, як він змінюється за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації, тому що решта умов однакові:

 = 54,9 - 45,2 = 9,7 тис. грн.

Другий умовний показник відрізняється від першого тем, що знаменник не коректується на продуктивні витрати часу й дорівнює 54.4 тис.грн.

Різниця між другим і першим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинної виробки:

 = 54,4 - 54,9 = - 0,5 тис. грн.

Якщо ж зрівняти другий умовний показник з фактичними, то довідаємося, як змінилася середньогодинна виробка за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:

 = 54,4 - 48,4 = - 0,5 тис. грн.

Таким чином, усього лише один фактор вплинув на ріст продуктивності праці робочі підприємства.

Баланс факторів: 9,7 - 0,5 = 9,2 тис. грн.

Більшу роль у вивченні впливу факторів на рівень середньогодинної виробки грають прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньогодинної виробки можна включити наступні фактори: фондоозброєність або енергооснащеність праці; відсоток робітників, що мають вищу кваліфікацію, середній термін служби встаткування, частку прогресивного встаткування в загальній його вартості й т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки гривень змінюється середньогодинна виробка при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні.

Для того щоб довідатися, як за рахунок цих факторів змінилося середньорічне виробки робітників, необхідно отримані прирости середньогодинної виробки помножити на фактичну кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником.

Частка визначення впливу їх на середньорічне виробки працівника потрібно отримані прирости середньорічного виробки робітників помножити на фактичну питому вагу робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу.

Щоб розрахувати вплив цих факторів на зміну обсягу випуску продукції, треба приріст середньорічного виробки працівника за рахунок i-го фактору помножити на фактичну середньогодинну чисельність промислово-виробничого персоналу або зміна середньогодинной виробки за рахунок i-го фактору помножити на фактичну величину тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників і среднесписочной чисельності працівників цеху.

З таблиці 2.3 видно, які фактори зробили позитивне, а які негативний вплив на зміну показників продуктивності праці й випуск продукції.

Таблиця 2.3 - Узагальнені результати факторного аналізу

З таблиці 2.3 видно, які фактори зробили позитивне, а які негативний вплив на зміну показників продуктивності праці й випуск продукції.

Далі вивчимо можливості підвищення продуктивності праці.

Домогтися підвищення продуктивності праці можна за рахунок:

а) зниження трудомісткості продукції, тобто скорочення витрат праці на її виробництво шляхом впровадження заходів НТП, комплексній механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання більше прогресивним, скорочення втрат робочого часу й інших відповідно до плану організаційно-технічних заходів;

б) більше повного використання виробничої потужності підприємства, тому що при нарощуванні обсягів виробництва збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. У результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються.

Провідним показником плану по праці є продуктивність праці. Вона виміряється кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.

На ріст продуктивності праці впливають різноманітні техніко-економічні фактори, які прийнятий зводити в наступні чотири групи:

-              підвищення технічного рівня виробництва

-              удосконалювання керування, організації виробництва й праці

-              зміна обсягу й структури виробництва

-              галузеві фактори

В основному виробництві металургії продуктивність праці обчислюється на один працівника й одного робітника за місяць, квартал або рік. У галузі застосовують різні методи виміру продуктивності праці - натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.

Для методу натурального обліку продуктивності праці характерні облік і планування обсягу виробництва в натуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього методу виправдано лише при масовому виробництві продукції однакової трудомісткості. Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.

Значно частіше прибігають до методу облікових одиниць, при якому різнорідну продукцію приводять до одного основного виду. Для цього користуються перекладними коефіцієнтами, установлюваними по співвідношенню продуктивності основних агрегатів при випуску різнорідної продукції.

Хоча перекладні коефіцієнти й не відображають повну трудомісткість виробництва різної продукції (не враховують витрати праці на інших ділянках, на приклад в обробці прокатних цехів), вони допомагають, точніше, ураховувати й планувати продуктивність праці.

В офіційній статистичній звітності метод облікових одиниць приймається лише для доменних цехів, у сталеплавильний і прокатний користуються методом натурального обліку. Це пояснюється тим, що єдині перекладні коефіцієнти застосовуються тільки в доменному виробництві, в інших - заводські коефіцієнти. При плануванні, обліку й аналізі продуктивність праці у всіх основних цехах широко використається метод облікових одиниць.

Метод нормативного робочого часу передбачає визначення для кожного виду продукції нормативу трудомісткості, що включають витрати праці на всіх ділянках виробництва. Розподілом величини трудомісткості продукції (у нормо-годинниках) на середньосписочне число працівників визначають показник продуктивності праці - виробки продукції в нормованому часі на один працівника в одиницю часу. Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці, квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.

Цей метод має безсумнівні достоїнства, але його застосування обмежується рамками заводу або окремого цеху через труднощі розробки нормативів для всіх підприємств чорної металургії.

З метою визначення продуктивності праці по всьому підприємству, об'єднанню чорної металургії й промисловості в цілому використається вартісної метод.

Основний плановий і звітний вартісної показник продуктивності праці - обсяг чистої продукції розраховуючи на один середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу в плановому році у відсотках до базисного року.

Таблиця 2.4 - Аналіз показників по праці й заробітній платі 2008-2009 р

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20