Схоже визначення містить і ст. 1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність» [2], відповідно якій інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.
Закон називає зразковий перелік таких цінностей, до них відносяться:
цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
спонукуване й нерухоме майно (будинки, спорудження, обладнання та інші матеріальні цінності);
майнові права інтелектуальної власності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, виробничий досвід, необхідний для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, оснащенням, а також інші майнові права;
інші цінності.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Стаття 116 ГК [3] визначає, що іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно законодавству України з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту.
Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонені законами України.
Стаття 391 ГК [3] визначає види іноземних інвестицій. Так, іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у виді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого спонукуваного і нерухомого майна і зв'язаних із ним майнових прав; інших цінностей (майна), що відповідно закону визнаються іноземними інвестиціями. Заборона чи обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися винятково законом.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення й використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних і інших норм, установлених законодавством України, а також піднімає права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [2]).
Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:
інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, союзами і суспільствами, а також суспільними й релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
державного інвестування, здійснюваного органами влади і керування України, місцевих Рад народних депутатів за рахунок засобів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкового засобу, а також державними підприємствами й установами за рахунок власного й позичкового засобу;
іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами й державами;
загального інвестування, здійснюваного громадянами і юридичними особами України, іноземних держав.
Однієї з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, є інноваційна діяльність.
Інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [2]).
Такими цінностями можуть бути:
засобу, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
спонукуване й нерухоме майно (будинку, спорудження, обладнання й інші матеріальні цінності);
майнові права інтелектуальної цінності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, обладнанням, а також інші майнові права;
Існує наступна класифікація інвестицій [47]:
— за натурально-речовинним втіленням — матеріальні, нематеріальні і фінансові;
— за призначенням — прямі, спрямовані на придбання основних і оборотних коштів, і портфельні — для покупки цінних паперів — по джерелах фінансування — власні (амортизація, прибуток і виторг від реалізації майна) і позикові (кредит, лізинг і ін.);
— за походженням — національні й іноземні;
— за метою — для одержання прибутку, соціальних чи екологічних результатів;
— за термінами здійснення — короткострокові, середньострокові і довгострокові;
— за об'єктами — виробничі і невиробничі;
— за напрямком — для відновлення основного капіталу, для приросту нерухомості й оборотного капіталу, для створення нової і підвищення якості продукції, що випускається.
Термін «інвестиції» має декілька значень. В літературі можна зустріти різні його визначення. Найбільш загальним визначенням можна вважати визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вміщені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями [32].
Вже з цього визначення видно, що мова йде не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвестиційним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвестиціями. Вони перетворюються в інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює в реальні активи. Реальні активи — це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти, використовувані для виробничої діяльності з метою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються в інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються в інвестиції через ринок капіталу, насамперед, через фондовий ринок.
Об'єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об'єкти нерухомості та різноманітні фінансові інструменти. Фінансові інструменти як об'єкти інвестування — це різні типи фінансових зобов'язань: депозитні вклади в банку; цінні папери (облігації, акції, опціони тощо).
Отже, термін «інвестиції» використовують для позначення:
вкладання грошових коштів, інтелектуальних цінностей в реальні, активи, тобто у виробництво;
вкладення грошових коштів у фінансові інструменти, тобто купівля цінних паперів.
Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату (чинників виробництва, в тому числі і «людського капіталу»). Зарубіжні інвестиції передбачають переміщення капіталу від країни-джерела до країни-реципієнта інвестицій.
Зарубіжні інвестиції, як відомо, здійснюються у двох основних формах (рис. 1.2):
прямі інвестиції;
портфельні інвестиції.
Відмінність між ними визначена тим, що прямі інвестиції забезпечують контроль інвестора над фірмою, а портфельні інвестиції не дають права контролю над об'єктом інвестування. Права інвестора за портфельних інвестицій обмежуються отриманням доходу: дивіденду, відсотка, зростання курсової вартості цінних паперів (акцій).
Прямі інвестиції, на відміну від портфельних, — це не просто переміщення капіталу за кордон. Виникають тривалі ділові зв'язки між інвестором і підприємством — об'єктом інвестування: передавання сучасної технології (в тому числі управлінської), ринкових секторів, права використання торговельної марки інвестора і т. ін.
Право контролю інвестору-резиденту іншої країни забезпечує контрольний пакет звичайних акцій і голосів в акціонерному підприємстві або їх еквівалент в неакціонерному підприємстві [20].
Рис. 1.2. Можливі види і форми іноземних інвестицій
Наявність широкого спектру підходів до визначення категорії «інвестиції» вказує на багатогранну її сутність, для уточнення якої вітчизняний науковець Бланк І.О. пропонує зупинитися на розгляді основних характеристик інвестицій [15].
1. Інвестиції як предмет економічного управління
Не дивлячись на розглянуті раніше достатньо значні термінологічні відмінності, інвестиції трактуються як категорія економічна, що пов'язана із сферою економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик і економічних Інтересів, інвестиції є об'єктом економічного управління як на макро-, так і на мікрорівні будь-яких економічних систем.
2. Інвестиції як найбільш активна форма залучення накопиченого капіталу в економічний процес
Оскільки накопичений підприємством запас капіталу весь використовується в інвестиційних цілях, а частина грошового або іншого капіталу у зв'язку з вимогами ліквідності являє собою форму страхового запасу, зберігаючи пасивну форму, то інвестиції в противагу цьому слід розглядати як найбільш активну форму використання накопиченого капіталу.
3. Інвестиції як можливість використання накопиченого капіталу в усіх альтернативних формах
В інвестиційному процесі кожна з форм накопиченого капіталу має свій діапазон можливостей і специфіку механізмів конкретного використання. Найбільш універсальною з позиції сфери використання в інвестиційному процесі є грошова форма капіталу, яка для безпосереднього застосування в цьому процесі потребує в більшості випадків його трансформації в інші форми. Капітал, накопичений в формі запасу конкурентних матеріальних і нематеріальних благ, готовий до безпосередньої участі в інвестиційному процесі, однак сфера його використання в таких формах має вузько функціональне значення.
4. Інвестиції як альтернативна можливість вкладення капіталу в будь-які об'єкти господарської діяльності
В комбінації з іншими факторами виробництва (трудові ресурси, природні ресурси) інвестиційний капітал може бути використаний як для випуску продукції споживчого призначення, так і капітальних товарів в формі засобів і предметів праці.
5. інвестиції як джерело генерування ефекту підприємницької діяльності
Метою інвестування є досягнення конкретного ефекту, який може носити як економічний, так і позаекономічний характер.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26
