Величина загальногосподарських витрат приймається виходячи зі сформованої на АТП-11855 структурі відповідних витрат. З метою планування дані витрати, умовно, можуть бути розраховані виходячи з наступної умови: 4,5 грн. накладних витрат на 1 автогодину роботи автомобілів.

.

грн.

Після того, як розраховані витрати по кожній статті, визначаємо собівартість автомобільних перевезень розподілом суми витрат по змісту автомобільного парку за певний період часу (ΣЗ) на виконану за той же час транспортну роботу (Ргод).

Результати розрахунків зводимо в таблицю 10.

Таблиця 10 - Розрахунок собівартості вантажних автомобільних перевезень

7. План по доходах, прибутку й рентабельності

Валові доходи АТП-11855 (Двал) визначаються підсумовуванням доходів, отриманих від всіх видів діяльності АТП (перевізної роботи Дпер, транспортно-експедиційних операцій Дтэо, вантажно-розвантажувальних робіт Дп-Р і інших робіт і послуг Дпр) і обчислюються по формулі:

.

При визначенні доходів в основному використовують метод прямого рахунку. Доходи від вантажних перевезень при відрядній оплаті праці водіїв визначають як добуток відрядного тарифу на обсяг виконаної транспортної роботи в тоннах. При погодинній оплаті доходи визначають додаванням добутку встановленого тарифу на кількість відпрацьованих годин і суми додаткової оплати за кожний кілометр пробігу. При кілометровій оплаті доходи дорівнюють добутку встановленого тарифу на загальний пробіг. Доходи від інших видів діяльності визначають множенням установленого тарифу на відповідний обсяг робіт.

Тарифна політика АТП-11855 і її особливості в тім або іншому сегменті ринку залежать від цілей АТП і намічених шляхів їхнього досягнення.

Залежно від економічного становища АТП-11855 цілями ціноутворення є: реалізація за будь-якою ціною, що не виходить за нижню границю застосування тарифів (стратегія виживання); завоювання лідерства на долі ринку; одержання максимального прибутку в найкоротший строк; завоювання лідерства по якості транспортних послуг.

Кожній з поставлених цілей відповідає певна цінова політика. Першій мети відповідає орієнтація на низькі тарифи, другій - на невисокі тарифи, третій та четвертій - на високі й дуже високі.

Методи встановлення тарифів найбільше часто зводяться до двох підходів:

1. Установлення тарифів за собівартістю. У цьому випадку до розрахункової величини собівартості перевезень додається планована норма рентабельності, тобто

,

де Т - установлений тариф; З - сума витрат на перевезення; R - планована норма рентабельності, %.

Верхня межа планованої норми рентабельності для автотранспортних підприємств становить 35%.

грн.

2. Установлення тарифів по кон'юнктурі ринку. У цьому випадку розроблені тарифи АТП-11855 зіставляють зі складною кон'юнктурою ринку. При цьому можливо встановлення тарифів по конкуренції й по співвідношенню попиту та пропозиції. У першому випадку тариф установлюють відповідно до тарифів основних конкурентів і відповідно до якості транспортних послуг АТП-11855, умовами збуту й положенням на ринку. У другому випадку розроблені тарифи коректують у відповідності зі складним попитом на транспортні послуги й пропозиціями конкурентів.

Загальна сума прибутку АТП-11855 установлюється підсумовуванням прибутку від виконання перевезень (за винятком відрахувань на будівництво доріг), транспортно-експедиційних, навантажувально-розвантажувальних і інших робіт і послуг.

,

де Дпр=0.

грн.

Балансовий прибуток АТП визначається як різниця між сумою доходів від всіх видів діяльності й сумою витрат:

,

де ΣЗпер, ΣЗтэо, ΣЗп-Р, ΣЗпр – витрати, відповідно, на перевезення, транспортно-експедиційні операції, навантажувально-розвантажувальні й інші роботи; 0,02´Дпер – відрахування в розмірі 2% від доходів по перевезеннях на будівництво й реконструкцію автомобільних доріг.

При виконанні курсової роботи доходи й витрати від інших видів діяльності (транспортно-експедиційних операцій, вантажно-розвантажувальних і інших робіт) приймаються за фактичним даними, а при їхній відсутності - приймаються рівними нулю.

грн.

Прибуток є найважливішим показником, що визначає утворення фондів економічного стимулювання, внесків у бюджет і рівень рентабельності підприємства.

Рентабельність характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів АТП і оборотних коштів. Визначають загальну, розрахункову рентабельність і рентабельність виробництва.

Загальна рентабельність – це відношення суми балансового прибутку Пбал до планованої середньорічної вартості основних виробничих фондів Фосн і нормованих оборотних коштів Ооб у межах нормативу:

,

Цей показник розраховують у відсотках і використовують для загальної оцінки ефективності роботи підприємства.

.

Розрахункова рентабельність – це відношення планової суми балансового прибутку, зменшеної на суму плати за основні виробничі фонд і нормовані оборотні кошти (у розмірі 2% від їхньої вартості), фіксованих платежів у бюджет (Фп) і платежів по відсотках за банківський кредит (Бкр) до планованої середньорічної вартості основних виробничих фондів Фосн і нормованих оборотних коштів Ооб у межах нормативу:

,

де n=0,02 - норматив плати за основні виробничі фонди й нормовані оборотні кошти.

.

Рентабельність виробництва визначає співвідношення між балансовим прибутком і витратами від перевезень.

Для визначення показників рентабельності необхідно розрахувати вартість основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Вартість ОПФ визначається як сума вартості рухомого складу, обумовлена множенням середньоспискової кількості автомобілів на балансову вартість одного автомобіля й вартості будівництва, що розраховується по нормативах питомих капітальних вкладень на 1 обліковий автомобіль і обчислюється по формулі:

,

,

де Нуд – норматив питомих капітальних вкладень на 1 автомобіль; Нудн=110 грн. – нормативна величина питомих капітальних вкладень; Кт=1,25; Кп=0,90; Кх=1,00; Ксс=1,03; Кэ=1,0 – поправочні коефіцієнти, що коректують величину нормативу в залежності, відповідно, від типу рухливого состава, кількості причепів, способу зберігання автомобілів, середньодобового пробігу автомобілів, умов експлуатації.

грн.

грн.

Нормативи власних оборотних коштів визначають у рублях виходячи із середньодобової витрати окремих елементів оборотних фондів і необхідного їхнього запасу в днях по формулі:

,

де: Зоб – витрати виробництва відповідно до кошторису на планований період (рік) по даному елементі оборотних коштів, грн.; Ндн – норма запасу по даному елементі оборотних коштів, днів; Дпл=365 – тривалість планованого періоду.

Результати розрахунку нормативу власних оборотних коштів заносимо в таблицю 11.

Таблиця 11 - Розрахунок нормативу власних оборотних коштів

Річні витрати по окремих статтях складуть:

l     річні витрати на спецодяг приймають із розрахунку 500 гривень на одного робітника;

l     малоцінний і швидкозношуваний матеріал визначають із розрахунку 1300 грн. на рік на 1 автомобіль;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8