1. Зведення статистичних даних

Статистичне зведення – це систематизація одиничних фактів, яка дає змогу знайти узагальнюючі показники, що описують всю досліджувану сукупність та її окремі частини, здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів. Поділяють на прості і групові.

Просте підсумкове зведення не передбачає попереднього розподілу на групи одержаних відомостей. В цьому разі лише визначають загальний підсумок усіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваного показника.

Групове(складне) зведення передбачає попередній розподіл одиниць на групи (наприклад рентабельні і збиткові підприємства). Це дає змогу підрахувати кількість одиниць сукупності та обсяг досліджуваної ознаки в кожній групі. Здебільшого матеріал спостереження групують за первинними ознаками, після чого зводять. Отже, статистичне зведення в широкому розумінні – це складна операція наукової обробки первинних статистичних даних, яка охоплює групування матеріалів, розробку системи показників для характеристики типових груп і підгруп, підбиття підсумків у розрізі груп і в цілому за всією сукупністю та зображення згрупованих матеріалів у вигляді таблиць.

Вся багатогранна і складна робота, пов’язана із статистичним зведенням вихідної інформації, поділяється на такі етапи:

·                   визначення завдання статистичного зведення;

·                   вибір групувальної ознаки, кількості груп та інтервалу, формування груп і підгруп;

·                   перевірка повноти і якості матеріалів спостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників для характеристики всієї сукупності та її окремих частин.

Статистичне зведення представлене в таблиця 2,3,4.

2. Групування статистичних даних

Статистичне групування – це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найістотнішими ознаками.

Найголовніші завдання, які вирішуються за допомогою статистичних групувань:

·                   поділ усієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних явищ;

·                   вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

·                   дослідження взаємозв’язку і залежності між ознаками явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють такі види групувань:

1.                типологічне;

2.                структурне;

3.                аналітичне.

Типологічне групування призначене виділяти соціально-економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих статистичних показників.

Одним з найважливіших і найскладніших питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, суттєвих для формування типів. Це мають бути ознаки, що найповніше виражають сутність, якісні характеристики будь-якого типу явищ.

Групувальні ознаки:

за формою вираження:

·                   атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищя не мають кількісного вираження (в роботі – марка автобуса);

·                   кількісні (варіаційні), які набувають різне кількісне вираження у певних одиницях досліджуваної сукупності (в роботі – кількість перевезених пасажирів, термін експлуатації);

за роллю ознаки у взаємозв’язку досліджуваних явищ:

·                   факторні, що впливають на інші ознаки (в роботі – марка автобуса, кількість перевезених пасажирів, термін експлуатації);

·                   результативні, розмір і динаміка яких формується під впливом інших ознак (в роботі – час на один рейс,кількість рейсів,виручка).

Після визначення групувальної ознаки важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього треба визначити кількість утворюваних груп та розмір інтервалу. Якщо ознака атрибутивна, то вона і визначає кількість груп, а якщо ознака кількісна, то кількість груп визначається за формулою:

Г = 1 + 3,332 * ln n

де n – кількість одиниць сукупності.

Значення інтервалу в разі групування із застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

I = (Xmax – Xmin) / Г

де Xmax і Xmin максимальне і мінімальне значення ознаки, що розглядається.

Типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються.

Типологічні групування:

-                    за кількісною ознакою (час у русі):

Кількість груп визначимо за формулою:

Г = 1 + 3,332 × ln n = 1 + 3,332 × ln 20  5

Значення інтервалу визначимо за формулою:

I = (Xmax – Xmin) / Г = (66,7-36,5)/5 =6,04

-                    за кількісною ознакою (коеф. Викор. вантажопідйомності):

Кількість груп – Г5

Значення інтервалу визначимо за формулою:

I = (Xmax – Xmin) / Г = (1,11-0,75)/5 =0,07

-                    за кількісною ознакою (обсяг перевезень)

Кількість груп - Г  5

Значення інтервалу визначимо за формулою:

I = (Xmax – Xmin) / Г = (781-520)/5 = 52,2

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групувань використовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, для вивчення складу сукупності та структурних зрушень.

Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.

Групування за атрибутивною ознакою передбачає, що групи розрізняються між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначають кількістю різновидів атрибутивної ознаки.

У разі структурних групувань на підставі кількісних ознак потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб зникли особливості досліджуваного явища.

Результати структурного групування можна відобразити графічно: по атрибутивній ознаці – полігон; по кількісній – гістограма

Аналітичне групування допомагає виявити і вивчити зв’язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, поміж яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Характерна особливість аналітичних групувань – кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки. Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

Для аналітичного групування будується графік взаємозв’язку результативної ознаки від факторної.

Аналітичне групування:

-                    за кількісною ознакою (час у русі), де факторна ознака – коеф. Використання вантажопідйомності, результативна – час у русі.

Таблиця 11

-                    за кількісною ознакою (обсяг перевезень), де факторна ознака – обсяг перевезень, а результативна – час у русі.

Розділ ІІІ. Обробка статистичної інформації

1. Визначення відносних величин

Відносні величини використовуються при виконані третього етапу статистичного спостереження, тобто при обробці даних спостереження. Мета – полегшити отримання висновків із матеріалів статистичного спостереження. Відносна величина – результат співставлення двох статистичних показників. За змістом відносні величини діляться на:

Відносні величини можуть вимірюватись у:

·                   коефіцієнтах;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8