Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 400. Добровільна здача в полон
Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 401. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які зазнаки можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. (2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. (3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога - карається позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 402. Мародерство
Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих і поранених (мародерство), - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 403. Насильство над населенням у районі воєнних дій
(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. (2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 404. Погане поводження з військовополоненими
Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено лікування їх і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину - караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 405. Незаконне носіння знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними
Носіння в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним транспортним засобам санітарної евакуації, - караються позбавленням волі на строк до двох років.
Розділ XX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТАМІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
Стаття 406. Пропаганда війни
Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 407. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни
(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. (2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 408. Порушення законів та звичаїв війни
(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними угодами, а також віддання наказу про вчинення таких дій - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. (2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Стаття 409. Застосування зброї масового знищення
(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. (2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Стаття 410. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення
Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 411. Екоцид
Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 412. Посягання на життя представника іноземної держави
Посягання на життя представника іноземної держави з метою провокації війни або міжнародних ускладнень - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Стаття 413. Геноцид
Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
Стаття 414. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи ускладнення міжнародних відносин, - караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років. (2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, - карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 415. Незаконне користування емблемами і знаками Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця
Незаконне користування емблемами і розпізнавальними знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, а також найменуванням Червоного Хреста і Червоного Півмісяця - карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 416. Піратство
(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна. (2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Стаття 417. Найманство
(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. (2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Розділ І
1. Цей Кодекс набирає чинності з "____" _________ 199_ р. 2. З набранням чинності цього Кодексу втрачають чинність: Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Далі - КК України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2 ст. 14) з усіма наступними змінами і доповненнями, внесеними в нього за станом на "___" __________ 199_ року; Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14); Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13); Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).
Розділ ІІ
1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 73 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом: а) осіб, засуджених на підставі частини 3 статті 5 КК України 1960 року; б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості; в) осіб засуджених за статтями 80, 108-1, 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 частина перша, 208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року; г) осіб, засуджених за статтями 147 частина перша, 148-3, 161 частина перша, 187-4, 187-8, 192 частина третя, 196-1 частина перша, 199 частина перша і друга, 207-1, 220-1 частина перша, 227-2 частина перша, умовою застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення; д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78-1, 98, 106 частина перша, 189-4 КК України 1960 року; е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких злочинів), а також осіб, перелічених в частині другій статті 368 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне пр ховування за статтею 186 КК України 1960 року; ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами" і Указу Президії Верховної ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового використання". 2. Звільнити від призначеного покарання: а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог статтей 12 частини другої, 91 частини першої цього Кодексу; б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальон на строк до шести місяців. 3. Закрити усі слідчі кримінальні справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу. 4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу. 5. Звільнити відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого. 6. Знизити відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 52 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 94 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт без позбавлення волі, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків. 7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 57 цього Кодексу. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад п'ять років і відбувають покарання в колоніях-поселеннях, підлягають переводу для подальшого відбування покарання у відповідних кримінально-виконавчих установах, якщо на підставі частини третьо статті 70 цього Кодексу призначене їм покарання не може бути знижене до п'яти років. 8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 60 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років. 9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, які не мають судимості. 10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України. 11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане майно не було вилучено і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли за даний злочин цим Кодекс конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені. 12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з вироків судів підлягає виключенню визнання їх особливо небезпечними рецидівістами, у разі потреби здійснюється змінення кваліфікації вчинених ними злочинів, а також зниження покар ння відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 83 і 84 цього Кодексу. 13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для рішення питань про змінення кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 170, 171, 172, 174, 175). При зміненні кваліфікації лочинів слід враховувати те, що розмір вчиненного розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину. Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність з покараннями, встановленими в статтях 170, 171 172, 174, 175 цього Кодексу у разі, коли призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом. 14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 46, 76, 100), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 77 і 101), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 78), погашення і зняття судимост (статті 83 - 85 і 102) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року. 15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід користуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року. 16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 66 або частина друга статті 97 цього Кодексу. Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то призначення їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 67 або частина друга статті 97 цього Кодексу. 17. Під час вирішення питання про звільнення від відбування покарання під умовою осіб, які вчинили злочин після набрання чинності цим Кодексом суду слід керуватися статтями 71 - 74 цього Кодексу. Скоротити відповідно до частини третьої статті 98 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі. 18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК України 1960 року, застосовується стаття 74 цього Кодексу. 19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися ч стиною першою або частиною другою статті 50 КК України 1960 року. 20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадка, передбачених цим Кодексом. 21. Під час вирішення питання про те, чи є злочини, передбачені КК України 1960 року, злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу. 22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів попереднього слідства і дізнання, покласти: а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на районні (міські) суди за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальоні, - на військові суди; б) щодо кримінальних справ, які підлягають припиненню відповідно до пункту 3 цього розділу, - на суди, органи попереднього розслідування і дізнання; в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - на органи, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі; г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - на адміністрацію місць позбавлення волі; д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - на Верховний Суд Автономної Республіки Крим та обласні суди, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари; є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - на голів районних (міських) судів за місцем виконання вироку. 23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання. 24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту 12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця відбування покарання або прокурора у відкритому судовому засід нні з участю прокурора і представника адміністрації місця відбування покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням. Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах. 25. Заходи передбачені у пунктах 3 - 10, 13 - 15, абзаці другому пункту 17 цього розділу, здійснити до __________ 199__ року.
____________
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29
