Умисне невиконання службовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 355. Зазнаки неправдиве повідомлення про вчинення злочину
(1) Зазнаки неправдиве повідомлення суду, прокурора, слідчого або органу дізнання про вчинення злочину - карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. (2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до семи років.
Стаття 356. Зазнаки неправдиве показання
(1) Зазнаки неправдиве показання свідка чи потерпілого або зазнаки неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді, а також зазнаки неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. (2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 357. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства чи дізнання - карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців. (2) Не підлягають кримінальній відповідальності за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо стосовно цієї особи здійснюється провадження у кримінальній справі.
Стаття 358. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання зазнаки неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їхніх близьких або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок - караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 359. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, що проводила дізнання, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, - карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 360. Приховування майна
Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано, - карається штрафом від семи до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 361. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. (2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. (3) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або повторне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 362. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та у вигляді обмеження волі
Неповернення засудженого, якому дозволено короткочасний виїзд із місця позбавлення волі або з місця обмеження волі, до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 363. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або у вигляді обмеження волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання підлягала протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилася в колонію суворого режиму, - карається позбавленням волі на строк до трьох років. (2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 364. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
(1) Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді обмеження волі, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. (2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 365. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. (2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із заволодінням зброєю чи її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони або шляхом підкопу, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Стаття 366. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього - карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 367. Порушення правил адміністративного нагляду
Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі,- караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 368. Приховування злочину
(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину - карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. (2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо ця особа вчинила злочин.
Розділ XІX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
Стаття 369. Поняття військового злочину
(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. (2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України. (3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за статтями цього розділу. (4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 42 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил.
Стаття 370. Непокора
(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. (2) Те саме діяння, якщо воно вчинене групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 371. Невиконання наказу
(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 370 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років. (2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 372. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29
