Сучасна система освіти в Україні не чутлива до змін у суспільстві, не здатна швидко перетворюватися адекватно до цих змін. Остання реформа - це спроба застосувати нові форми роботи (12-бальна шкала оцінок, 4-х річна початкова школа, 12-річна середня школа) в межах старої системи. Школа була і залишається інформативною та авторитарною
Одним з принципів реалізації Державної національної програми «освіта» (Україна - ХХ1 століття) є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх проблем. Згідно цього принципу, на сучасному етапі розвитку освіти повинно поступово відбуватися перехід до особистісно-зорієнтованого навчання та профільної освіти, мета яких - створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.
Разом з тим, треба відмітити, що перехід до нового етапу освіти передбачає, насамперед, відробки концепції усвідомлення інноваційних підходів, методологічних принципів постнеокласичної науки, методики активізації освіти, створення ряду організаційних заходів. Ціллю цього стану стає не навчання, а освіта, формування особистості, «людини культурної», яка володіє необхідною для інформаційної цивілізації духовним потенціалом. Навчання застосовується на освіті, а не навпаки.
Одним із найважливіших напрямів розвитку освіти в Україні є приєднання стандартів у більшості українських вузів до Болонського процесу. Як наслідок, передбачається різке скорочення аудиторних занять і перехід студентів до активної самостійної роботи. Виникає багато проблем, пов'язаних з непристосованістю традиційних технологій навчання до такого типу навчальних курсів.
З метою дослідження відношення студентів 1-го курсу до системи освіти в Україні в цілому, та готовності до її реформування ми провели соціологічне дослідження під навзою «Відношення молоді (студенства) до освіти» (Див. Додаток 1).
Здійснивши соціологічне дослідження стосовно ставлення молоді (студентства) до системи освіти на сучасному етапі, ми прийшли до наступних висновків:
Ш Сучасні студенти надають освіті великого значення у своєму житті, вони вважають, що освічена людина - це майбутнє нашої країни.
Ш Багатьом студентам не подобаються зміни пов`язані з реформуванням системи освіти (перехід на 12 - річний цикл навчання у середній школі, запровадження Болонського процесу в Україні). Більшість респондентів вважає, що перед тим, як здійснювати реформи, нововведення, потрібно підготувати відповідний ґрунт, тобто ознайомити на пристосувати до цих змін людей.
Ш Значна частина респондентів, що становили вибірку нашого дослідження висловилися за 5-річне навчання для здобуття вищої освіти, більшість з них також воліє аби лекцій та семінарських занять у навчальному процесі було порівну. Природно, що левова частка студентів, що приймали участь в опитуванні, воліє мати безкоштовну освіту.
Ш Стосовно сучасної ситуації в системі освіти України, то більшість респондентів має думку, що міністр освіти та науки України наполовину справляється зі своїми обов`язками, до того ж, або покращити рівень та ситуацію в освітянській галузі потрібно знищити хабарництво, підвищити рівень технічного оснащення ВНЗ, запровадити більше практичних занять для студентів і т.д. Примітно, що абсолютна більшість опитаних студентів вважає, що Україна на вірному шляху поступу, і ще свідчить про те, що в майбутньому ситуація у системі освіти нашої держави зміниться на краще.
Отже, з огляду на висновки проведеного дослідження ми підтвердили гіпотезу, яка висувалась на початку опитування - уявлення студентів про якість освіти, яку вони здобувають, дійсно досить позитивне. Виявилось, що студенти вважають та переконані в тому, що якість навчання не зростає, а навпаки погіршується, чому сприяє реформування системи освіти. Це зумовлене насамперед тим, що студенти, які навчаються в даний час на 1-му курсі, не адаптовані в повному сенсі до навчання ВНЗ з запровадженими змінами, зумовленими приєднанням України до Болонського процесу. Тому вони не сприймають у позитивному сенсі, у силу відсутності відповідного досвіду, та відповідного багажу знань ті зміни, які відбуваються або повинні відбутися для змінення системи освіти в більш ефективне русло.
2. Братаніч Б. В., Карцев А. А. Філософські аспекти формування нової парадигми вищої освіти в Україні // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Тез. міжнар. наук.-практ. конф. К., 1996. - Ч 1. - С. 54-56.
3. Глобальна криза освіти та шляхи її подолання // Соціологія: Навчальний посібник. - Тернопіль, 1998. - С.256-258.
4. Головатий М. Болонський процес і проблеми модернізації національної освіти в Україні // Персонал-Плюс. - №44 (247). - 14-20 листопада 2007 р. - С. 14.
5. Грішнова О. Освіта як система формування людського капіталу // Рідна школа. - 2002. - №4. - С.3-6.
6. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ ст. - К., 1994.
7. Добрянський І.А., Постолатій В.В. Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України. - Кіровоград, 1998.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5