Кредитний ризик - ризик того, що емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсоток по них або основну суму боргу. Найхарактернішим прийомом реалізації такого ризику у нас є деякі державні боргові зобов'язання. Інфляційний ризик - ризик того, що при інфляції доходи, одержувані інвесторами від цінних паперів, знеціняться (з погляду купівельної спроможності) швидше, ніж виростуть, і інвестор зазнає реальні втрати. Високий рівень інфляції руйнує ринок цінних паперів. Процентний ризик - ризик втрат, які може понести інвестор у зв'язку із змінами процентних ставок на ринку. Зростання ринкового рівня відсотка веде до пониження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка можливе масове скидання цінних паперів, емітованих під нижчі (фіксовані) відсотки і здатних бути, за умов випуску, достроково поверненими емітенту. Нарешті, відзивний ризик - ризик втрат для інвестора, якщо емітент відкличе відзивні облігації у зв'язку з перевищенням фіксованого рівня процентних виплат по них над поточним ринковим відсотком.

Ризик-менеджмент має в своєму розпорядженні певні можливості управління ризиком. Вони складаються із засобів дозволу ризиків і прийомів зниження ступеня ризику. Засобами дозволу ризиків є: уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком; утримання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність; передача ризику - означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страхової компанії; зниження ступеня ризику - зменшення вірогідності і об'єму втрат.

Основні прийоми зниження ризику: крім диверсифікації, це - придбання додаткової інформації (повніша інформація дозволяє зробити точний прогноз і понизити ризик, що робить інформацію товаром, причому дуже цінним), лімітація - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п.; лімітація застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позик, господарюючими суб'єктами при продажу товарів в кредит, надання позик, визначення сум вкладення капіталу і т.п.; самострахування - підприємець вважає за краще підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії; самострахування є децентралізованою формою, створенням натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в господарюючих суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність схильна до ризику; основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності; страхування - захист майнових інтересів господарюючих суб'єктів і громадян при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих із сплачуваних ними страхових внесків. Правові норми страхування в Російській Федерації встановлені законодавством.

Ризик - це категорія вірогідності, і в цьому значенні найбільш обґрунтовано характеризувати і зміряти його як вірогідність виникнення певних втрат. При всебічної оцінці ризику слід було б встановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну вірогідність виникнення такої величини. Приведемо схему зон ризику. Зоною допустимого ризику представимо область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

Наступну небезпечнішу область назвемо зоною критичного ризику. Це - сфера, що характеризується можливістю втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва, представляючої суму витрат і прибутку. Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які явно перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можуть привести до невідшкодовуваної втрати всіх засобів, вкладених підприємцем в справу. У останньому випадку бізнесмен не тільки не одержує від операції ніякого доходу, але зазнає збитки в сумі всіх безплідних витрат. Окрім критичного, реальний катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє область втрат, які по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна. До категорії катастрофічного відносять незалежно від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Підприємницький ризик можна ділити на два види: фінансовий і комерційний. Фінансовий ризик складається з наступних типів: валютний, кредитний, процентний і ринковий. Комерційний же ризик ділиться на маркетинговий і діловий ризики. Розглянемо перераховані ризики на матеріалах будівельної фірми. Валютні ризики є вірогідністю отримання валютних доходів або втрат, пов'язаних із зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої, зокрема національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних операцій, а також при проведенні фірмою своєї інвестиційної політики в іншій країні. Компанії всіх типів схильні до ризику унаслідок коливань обмінних курсів валют і процентних ставок.

Чинники, що впливають на валютні ризики:

• статистика платіжного балансу,

• фінансові рішення,

• урядова фінансова (витрати) і монетарна (зростання пропозиції грошей) політика,

• збільшення «спреди» (розриву) між офіційним і ринковим курсами,

• наслідки зміни валютних курсів.

Кредитний ризик - це вірогідність отримання певного результату кредитором після сплати (несплати) позичальником (будівельною фірмою) основного боргу і відсотків за кредитом відповідно до термінів і умов кредитного договору.

Кредитний ризик ділиться на наступні типи:

• ризик неповернення кредиту,

• депозитний ризик,

• лізинговий,

• факторинговий,,

• форейтний і ін.

Депозитний ризик відноситься до ризиків ліквідності і пов'язаний з достроковим відгуком вкладниками своїх внесків з кредитної установи. Попередженню втрат або формуванню депозитів можуть сприяти особливі умови, що включаються в договір про кредитний внесок, який повинен полягати між клієнтом і банком. Періодично кредитна установа повинна оцінювати ступінь використовування депозитів, що знаходяться в його розпорядженні. Для цього визначається коефіцієнт зв'язаності депозитів. Він повинен бути рівний «1», що означає, що всі депозити кредитора задіяні в його обороті.

Лізинговий ризик. Розрізняють прямий і непрямий лізинг. Прямий лізинг має місце у тому випадку, коли виготівник або власник майна сам виступає лізінгодателем, а непрямий - коли здача в оренду ведеться через третю особу. По методу кредитування розрізняється терміновий і відновлений лізинг. При терміновому лізингу здійснюється одноразова оренда, а при відновлюваному - договір лізингу поновлюється після закінчення першого терміну договору. Залежно від особливостей об'єкту, що здається в оренду, розрізняють лізинг рухомого майна і лізинг нерухомого майна. Звичайно лізинг нерухомості застосовується при будівництві. Факторинговий ризик - вірогідність отримання визначеного результат за допомогою покупки спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера імпортеру. При покупці вимог факторингова компанія застосовує звичайно відкриту цессию, тобто сповіщає покупця про поступку вимог експортера, і рідше приховану цессию, коли покупцю про неї не повідомляється. Форфейтний ризик - це ризик кредитної організації по оплаті боргового зобов'язання імпортера, без права регресу (обороту) боргових і платіжних документів на колишнього власника. Форфейтірювання як форма кредитування зовнішньої торгівлі дає деяку перевагу експортеру: страхування ризику неплатежу, звільнення його від дебіторської заборгованості, фіксовану договором тверду облікову ставку і інше.

Процентний ризик викликаний вірогідністю зміни процентних ставок, виплачуваних по привернутих засобах, над ставками за наданими кредитами. Розрізняють позиційний, структурний і інші процентні ризики. Позиційний ризик - це ризик по якійсь позиції по відсотку в даний конкретний момент. Наприклад, кредитна організація видала будівельній фірмі кредит з плаваючою процентною ставкою. Невідомо, чи принесе вона кредитної організації дохід. В цілях управління цим ризиком можна передбачити в балансі зміну відсотків по внесках і вирівняти відсотки по активах і пасивах балансу кредитної організації. Структурний ризик - це ризик в цілому по балансу кредитної організації, викликаний змінами на грошовому ринку у зв'язку з коливаннями процентних ставок. Отже, процентний ризик впливає як на прибуток, одержаний від відсотків, так і на баланс кредитної організації в цілому. Причини процентного ризику:

• неточний вибір різновидів процентної ставки,

• недооблік в кредитному договорі можливих змін процентних ставок,

• зміни в процентній політиці Центрального банку РФ,

• установка єдиного відсотка на весь термін користування кредитом,

• відсутність в кредитній організації розробленої стратегії процентної політики,

• неточне визначення величини процентної ставки.

Ринковий (портфельний) ризик пов'язаний з операціями по випуску, розміщенню і купівлі-продажу цінних паперів. Будь-який портфель є певним набором з акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику. Інвестор завжди стикається з дилемою: бажання мати найбільшу ефективність портфеля і бажання забезпечити вкладення з якнайменшим ризиком.

Комерційні ризики - це вірогідність отримання певного результату у міру здійснення заходів щодо використовування всього організаційно-технічного і наукового потенціалу будівельної фірми. Комерційні ризики пов'язані з:

• зміною цін продажів продукції після укладення контракту,

• неплатоспроможністю покупця або позичальника,

• мінливістю попиту на продукцію,

• можливістю відмови замовника від прийому товарної продукції,

• уточненням вартості витрат виробництва.

Чим стабільніше попит на продукцію будівельної фірми, тим менше комерційний ризик. Інвестиційний ризик проекту ділиться на типи ризиків залежно від способів фінансування, асортименту продукції, конкурентної стратегії фірми в галузі і інші. Ризики, пов'язані з фінансуванням проектів в часі, можна умовно розділити на три стадії:

• будівництво об'єкту,

• введення його в експлуатацію,

• функціонування.

Для фази експлуатації об'єкту властиві ризики, пов'язані з помилками в процесі управління підприємством, і комерційні ризики. Як показує практика, найчастіше успішній реалізації проектів заважають наступні причини:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9