Вступ.
1. Передумови спільного підприємництва в Україні.
1.1.Вплив спільного підприємництва на активізацію діяльності у
інвестиційно-інноваційній сфері.
1.2.Вибір інвестиційно-інноваційної стратегії діяльності спільних
підприємств.
Висновки
2. Економічна оцінка та управління результативтістю спільної
підприємницької діяльності.
2.1.Шляхи досягнення економічної ефективності інвестиційно-інноваційної
діяльності при функціонуванні СП (на прикладі ЗАТ “У-Пейдж).
2.2.Аналіз ризиків інвестиційно-інноваційних процесів.
2.3.Досягнення конкурентностійких позицій на ринку при впровадженні
інноваційної продукції
Заключення
Література
Додатки
На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних
процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення ( вже
протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур.
Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат
ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів
колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній
рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю
вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В
результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є
досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Незважаючи на
це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим
чином – внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та
нестабільністю законодавства. Хоча спостерігаєть тенденція до збільшення
об’ємів зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх
нестачу.
Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україна
вступила в наступний (після періоду з 1992 по 1994 р.р.) інвестиційний
період. Підставою для такого розподілу стала вже усталена думка про те, що
до 1994 року макроекономічні вимоги просто не відповідали вимогам
здійснення інвестиційної діяльності як такої. Інфляція (28,9 – 47,1 % за
місяць ), мляві приватизаційні процеси, “зародковий стан” фондового ринку,
завдяки якому в ринковій економіці відбувається залучення капіталів і
перерозподіл інвестиційних потоків, все це сприяло тому, що рівень прямих
іноземних інвестицій у 1992-1993 роках був близько 219,4 млн. доларів США.
Вже у 1994 році їх рівень зріс до 264,1 млн., в 1995р. – 413,4 млн., в 1996
– 526,3 млн., в 1997 – 759, 2 млн., а протягом 1998 року їх рівень зріс до
позначки у 922,4 млн..
Як бачимо, об’єм припливу іноземних капіталів значно зріс, проте ніхто
не каже про те, що сучасний рівень інвестування є достатнім.
Це відбувається внаслідок того, що дані інвестиційні ресурси
використовуються не найефективнішим способом. Досягти ефективності можна
за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-
економічні структури.
Таки варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне
підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства.
2. Передумови спільного підприємництва в Україні.
На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва
основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні
виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного
клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв'язане з чітким
регулюванням інвестиційної діяльності.
Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську
економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення
цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується
високою якістю життя населення, в основі якого лежить економіка, що
передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм
власності, але і інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і
капіталу.
Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці
робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а так само
постачальники, юридичні особи ( банківські, страхові і посередницькі
організації, інвестиційні біржі) і інші учасники інвестиційного процесу.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є основні фонди, що
модернізуються, що створюються і оборотні кошти у всіх галузях і сферах
народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-
технічна продукція, інші об'єкти власності, а так само майнові права і
права на інтелектуальну власність. Забороняється інвестування в об'єкти,
створення і використання яких не відповідає вимогам екологічних, санітарно-
гігієнічних і інших норм, встановлених законодавством, діючим на території
України [ №18, с.12 ].
Підвищення інвестиційної активності нині має стати ключовою проблемою
інвестиційної політики як окремої фірми так і держави вцілому. Таке
підвищення потребує створення певних передумов: зниження рівня (темпів)
інфляції;
стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування;
збільшення заощаджень населення; стабільності протягом тривалого часу
основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти
інвестиційної діяльності.
Держава повинна активно здійснювати заходи щодо стимулювання приватних
інвестицій, включаючи спеціально створювані інвестиційно-фінансові
інституції.
Активна інвестиційна діяльність завжди е важливою ознакою динамічного
розвитку підприємництва і позитивно впливає на зростання його соціально-
економічної ефективності. Зараз правова система України складається з низки
законів та інших нормативних актів, котрі мають регулювати весь комплекс
питань інвестиційної діяльності фірм. З них варто назвати закони “Про
інвестиційну діяльність”, “Про державну програму заохочення іноземних
інвестицій в Україні”, “Про цінні папери і фондову біржу”, Декрет Кабінету
Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”.
Існуюча законодавча система нашої країни визначає статус фірм
(інвесторів) - суб'єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення
про вкладання власних і позичкових майнових та інтелектуальних цінностей в
об'єкти інвестування. Усі фірми незалежно від форми власності та
господарювання мають певні права на отримання прибутку.
Одним з пунктів з метою стимулювання розвитку спільного інвестування у
законі України “Про інвестиційну діяльність” є дозвіл здійснювати
інвестиційну діяльність у формі спільного інвестування коштів і цінностей
громадянами і юридичними особами України та іноземних держав. Підприємством
з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не
менше 10 % вкладень припадає на долю іноземного інвестора [ № 24, с.35 ].
За характером участі в інвестуванні всі інвестиції поділяються на прямі
і непрямі, причому прямі інвестиції - це вкладення капіталу в певні
об'єкти інвестором самостійно (без допомоги фінансових посередників),
непрямі - відповідно, інвестування за допомогою покупки цінних паперів та
інших видів інвестування, що потребують допомоги посередників.
За формою власності інвестиційних ресурсів звичайно розрізняють
приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції. Приватні інвестиції —
вкладення коштів, здійснюване громадянами, а також фірмами недержавних форм
власності. Іноземні інвестиції— це всі види цінностей, що вкладаються
іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності.
Іноземні інвестиції можуть надходити у слідуючих формах:
- іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ;
- валюта України при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи
в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до чинного законодавства
України;
- будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права;
- акції, облігації, інші види цінних паперів, а також корпоративні
права;
- будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у
конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн-інвесторів та
експертною оцінкою в Україні;
- права на здійснення господарської діяльності, включаючи право на
використання надр і природних ресурсів.
Зрозуміло, що не усі вищеназвані форми інвестицій мають широке
застосування. практика свідчить, що найбльш прийнятними і поширеними у
сучасних умовах є вільноконвертована валюта і рухоме та нерухоме майно.
Іноземними інвесторами закон “Про режим іноземного інвестування”
визнаються:
- юридичні особи, що створені по законодавству іншому, ніж
законодавство України;
- фізичні особи, що не мають постійного місця проживання на території
- іноземні держави, міжнародні державні та недержавні організації; -
інші іноземні суб’єкти господарської діяльності, які визнаються діючим
законодавством України.
Інвесторам надано право володіти, користуватись і розпоряджатися
об'єктами і результатами інвестування, включаючи реінвестиції і торгові
операції на території України.
Поряд з правами фірм-інвесторів чинне законодавство передбачає певні
їхні обов'язки. Зокрема, інвестор повинен: подавати до фінансових органів
декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; отримати
необхідний дозвіл державних органів і спеціальних служб на капітальне
будівництво; мати висновки (результати) обов'язкової експертизи
інвестиційних проектів стосовно дотримання технологічних, санітарно-
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
