(текстильна індустрія, виробництво одягу), деревообробна (виробництво

буддеталей, меблів), харчова (продукти харчування), електроніка,

машинобудування. Це пояснюється тим, що вироби зазначених галузей можуть

споживатися як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Транспортування продукції цих галузей, як і забезпечення виробництва

комплектуючими й сировиною, не становить значної проблеми. Для цих виборів

можуть використовуватися місцеві компоненти та комплектуючі. Як правило,

готові вироби зазначених галузей є досить рентабельні.

Найчастіше при формуванні виробничого сектору зони підприємства

первинних галузей стають базовими і на їх основі відбувається формування

промислового ядра зони. Це підтверджується досвідом створення об’єктів

електронної промисловості у Бразилії та Мексиці, текстилю та одягу на

Філіппінах, у Малайзії та Єгипті.

Характерним є також те, що досить часто у спеціальних економічних зонах

зберігається саме та виробнича спеціалізація, яка з’явилась там уперше.

Поступово набуваючи досвіду, підприємці розширюють потужності підприємств

своєї галузі, створюючи тим самим монокультурне виробництво. У ряді

випадків це веде до небажаних наслідків, оскільки не дозволяє гнучко

реагувати на структурні зміни у світовому виробництві та поділі праці.

Проте, можна також назвати і приклади зворотного характеру. Трапляється

так, що несподівано для організаторів зони її спеціалізація формується

інакшою. Зокрема, такий прецедент стався у експортно-виробничій зоні о.

Маврикій, де спеціалізація планувалася наступною: електронна промисловість

– 30%, а виробництво текстилю та одягу – 25%. Однак після п’яти років

діяльності зони виробництво текстилю та одягу досягло 87% , меблевої

промисловості – 2,5%, а частка виробів електронної промисловості склала

лише 1%.

При складанні концепції створення спеціальної економічної зони потрібно

зважувати інтереси інвесторів та враховувати їх в установчих документах. Це

обумовлено приватним характером капіталу, намаганням кожного інвестора мати

не тільки тверді гарантії його збереження, але і утворення необхідних умов

збільшення. Умови включають привілеї і пільги, що стосуються оподаткування

прибутків, митних зборів, платні за використання місцевих ресурсів тощо.

Наслідки діяльності ряду зон підтверджують, що привілеї та пільги

інвесторам вагомі для їх активного залучення, але в ряді випадків це

питання є другорядним. На першому місці інвесторів привертає стабільність

політичного, економічного та правового режимів, а вже потім вивчаються

можливості регіону у забезпеченні ефективної роботи, терміни та розміри

потенційних прибутків.

У більшості випадків при створенні вільних економічних зон фіксується

бажання країни-резидента отримати нові технології, забезпечити підготовку

кадрів для освоєння “ноу-хау”. Нажаль, бажання, подекуди, залишається

нездійсненним. Іноземні підприємці забезпечують передачу новітніх

технологій у загальне користування лише тою мірою, якою це потрібно для

розвитку власного виробництва і забезпечення випуску конкурентноспроможної

продукції. Найкращим варіантом запозичення технології є розміщення у

вільній зоні спільного підприємства, коли іноземний інвестор у

відповідності з угодою передає техніку, технологію, “ноу-хау” та досвід

управління. Саме таким чином відбувається інтеграція сучасних технологічних

схем в економіку створюваної зони, а значить, і в економіку держави.

Поряд з іншими позитивними сторонами функціонування зон для країни-

резидента (податки, митні збори, платня використання ресурсів) значне

економічне і соціальне значення має створення нових робочих місць. Розміри

заробітної платні на іноземних та спільних підприємствах перевищують

відповідні оклади на підприємствах, розташованих поза зоною.

4. Інвестиції в підприємства України.

У 1998 році обсяги освоєння капітальних вкладень вперше за останні роки

зросли на 4,8 відсотка. З урахуванням обсягів, освоєних приватним сектором

економіки, очікується близько13,5 млрд. грн. капітальних вкладень, що у

порівняних цінах майже на 3відсотка більше ніж у 1997р. (в той рік зниження

становило 7 відсотків.). Введення в дію основних фондів склало 10,898 млрд.

грн. (90 відсотків до 1997р.). На об’єктах виробничого призначення освоєно

7,851 млрд. грн., або 68 відсотків загального обсягу капіталовкладень (у

1997 році – 65,1 відсотка.).

Основним джерелом фінансування залишаються власні кошти підприємств і

організацій, питома вага яких складає 71,4 відсотка загального обсягу

капітальних вкладень.

Інвестиційні кредити становлять незначну частку в кредитному портфелі

банківської системи внаслідок небажання комерційних банків нести ризики

через недосконалість законодавчо-нормативної та податкової політики,

високої податкової політики, високої відсоткової ставки за кредити. Попиту

суб’єктів господарювання на інвестиційні кредити через високі ставна

практично немає, в той час як у розвинутих країнах кредити обслуговують до

ѕ капітальних вкладень.

За оперативними даними, освоєння капітальних вкладень за рахунок коштів

державного бюджету з урахуванням витрат, передбачених мінімізацію наслідків

Чорнобильської катастрофи та коштів, отриманих від зміни понижуючого

коефіцієнта при застосуванні до норм амортизації склав 972,2 млн. грн., що

на 6,5 відсотків більше ніж у 1997р. При цьому фінансування капітальних

вкладів за рахунок коштів Державного бюджету здійснено на рівні 27

відсотків початкового планового річного обсягу, а отриманих від зміни

понижуючого коефіцієнта при застосуванні норм амортизації – на рівні 46,7

відсотків уточненого річного обсягу.

Зменшення інвестиційних можливостей бюджетів усіх рівнів, які

становлять лише 12,7 відсотків загальних обсягів капіталовкладень, не

забезпечили належну державну підтримку структурним зрушенням в економіці.

Фондовий ринок поки, що не забезпечує вагомого зростання обсягу

інвестицій і структурну перебудову народного господарства через

недоскональність законодавчої бази про цінні папери, а також механізмів їх

реєстрації, відсутність відповідної інфраструктури ринку цінних паперів.

Якщо у 1990р. рівень введення в дію найважливіших виробничих

потужностей, будівництво яких здійснювалось із залученням державних

капітальних вкладень, складав понад 40 відсотків, то у 19998р. введені в

дію лише окремі об’єкти. Зокрема, введено в дію потужності по видобутку110

тис. тонн вугілля за рік на шахті “Ніканор-Нова” в Луганській області,

переробці 7,5 тонн бурштину на державному підприємстві “Укрбурштин” у м.

Рівне, ПЛ 750 кВ Південнодонбаська – Донбаська, протяжністю 216,6 км тощо,

проте питання розрахунків з підрядчиками на багатьох будовах залишається

невирішеним.

Із залученням власних коштів здійснено технічне переозброєння

потужностей на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті

“Криворіжсталь” з приростом потужностей на 17 тис. тонн чавунного

фасованого литва, 18 тис. тонн сталевого литва, на комбінаті “Запоріжсталь”

введено в дію станцію очистки промислових стоків, потужністю 800тис. м3 на

добу, потужність випуску 500 тис. тонн залізної сирої руди на ВАТ “Суха

балка” в м. Кривий ріг, перший пусковий комплекс об’єкту “А” VI черга на

АНТК ім. Антонова, черга установки по виробництву 300 кг текамін-

гідрохлориду на АТ “Фармак” а м. Києві, прокладено 1823,3 км ліній

електропередачі різної напруги, 49,2 км автомобільних доріг,

електрифіковано 96,1 км залізничних колій тощо.

Не зважаючи на те, що в країні накопичено майже річний обсяг

незавершеного будівництвом житла з високим ступенем будівельної готовності,

введення його в дію у 1998р. зменшилось проти 1997р. на 9 відсотків (в той

час, як за 1 півріччя спостерігалось збільшення у порівнянні з відповідним

періодом 1997р на 1,7 відсотків) і склало 5599 тис. кв. метрів загальної

площі.

Спорудження об’єктів за Чорнобильською будівельною програмою, яке

здійснювалося за залишковим принципом, велося надто низькими темпами. На їх

будівництві освоєно117,852 млн. грн. (76,3 відсотка уточненого річного

обсягу). Профінансована Чорнобильська будівельна програма в обсязі 137,3

млн. грн. (88,8 відсотків річного обсягу), але через необхідність погашення

заочної заборгованості за роботи, виконані у минулий період, лише п’ята

частина їх була спрямована на фінансування програми 1998р.

В умовах обмеженості коштів Чорнобильського фонду першочергове значення

приділялося завершенню переселення жителів із зони безумовного

(обов’язкового) відселення. у 1998р. з цієї зони переселено 355 сімей, в

тому числі з Київської області – 70 та з Житомирської – 285 сімей. В той же

час, на забруднених територіях вказаної зони продовжує проживати 2912

сімей.

За попередніми підсумками, підрядні організації в 1998р. забезпечили

нарощення обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт у порівнянні з

минулим роком майже на 2,7 відсотка, а їх загальний обсяг склав близько

5303млн. грн. (у 1997р зниження становило 11,9 відсотка).

Для України як держави з перехідною економікою важливо розглядати

залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного

зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані

розв'язати іноземні інвестиції, є: структурна реформа економіки;

технологічне оновлення виробництва; виробництво товарів широкого

споживання; подолання залежності країни від імпорту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8