фактору загальноекономічних зв’язків для перетворення національного

господарства і його інтеграції в світове. В якості засобів пом’якшення цих

протиріч можуть бути використані СЕЗ – мікроструктури світового ринку, які

включені в національну економіку. Пропонуючи використовувати механізм СЕЗ,

я маю на увазі можливість подолання проблем юридичного, інституційного,

організаційного та інших невідповідностей за рахунок концентрації у

порівняно стислі строки – необхідної інфраструктури, фінансових ресурсів,

виробничих потужностей.

З погляду формальних критеріїв, в якості регіонів створення СЕЗ, можуть

розглядатися: Одеса, Ізмаїл, Херсон, Миколаїв (порти), Волинська,

Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська, Івано-Франківська області,

Крим, міста Київ і Харків. Проте, у зв’язку з формуванням концепції

зонування з погляду оптимального співвідношення регіональних умов з

можливостями держави інвестувати кошти у підготовчий процес створення СЕЗ –

список базових територій звузився. Найбільш реальні можливості для

зонування, на мій погляд, властиві:

Закарпатській, Одеській, Чернівецькій і Львівській областям, в яких

поєднуються фактори сприятливого транспортно-географічного положення,

розвинутого господарства, сформованого комплексу загальноекономічних

зв’язків, унікальними угодами для туризму і рекреації;

Містам Київ і Харків з кваліфікованими трудовими ресурсами і високим

науково-технічним потенціалом;

Львову, Закарпаттю, Криму, Києву з комплексом історико-культурних і

архітектурних пам’яток;

Криму з його можливостями розвитку туризму. В додаток до них, слід

відзначити перспективні проекти будівництва “сорок п’ятої паралелі” і

створення Чорноморської зони економічної співпраці.

Цей попередній відбір дає основу констатувати про можливості

створення таких зон:

> комплексних багатонаціональних зон, які зорієнтовані на

обслуговування потоку зовнішньоторговельних вантажів –

Закарпатська, Львівська, Одеська і Чернівецька області з

додатковою їх орієнтацією на туризм і рекреацію, а також розвиток

виробничої (електроніка, машинобудування) і агропромислової

співпраці;

> туристичної зони Криму з ефективним режимом стимулювання вкладень

у сферу рекреації і розміщення нових виробництв обмежених за

екологічними критеріями;

> науково-технічних зон Києва і Харкова, створених на базі

провідних дослідних центрів, інститутів і КБ;

> магазинів типу “duty-free shop” у структурі міжнародних

аеропортів, митниць та прикордонних переходів.

На сьогодні, ініціаторами створення СЕЗ виступили обласні та районні

Ради Львівської, Чернівецької, Чернігівської і Волинської областей, міст

Севастополя, Керчі та Маріуполя. Проте, слід відмітити, що, незважаючи на

достатню спрацьованість загальних вимог, щодо організації СЕЗ різних типів,

в нашій державі функціонують лише зона інноваційного характеру в м. Броди

Львівської області та Південнокримська експериментальна економічна зона

“Сиваш”, які поки що не дали відчутного господарського ефекту.

З метою поліпшення організації СЕЗ та залучення до них іноземного

капіталу створюється при Мінекономіки державна структура – Агентство з

питань спеціальних (економічних) зон. На 1999-2001 роки передбачено

створити такі спеціальні (вільні) економічні зони: “Славутич” (м. Славутич,

Київська область). “Яворів” (Львівська область). “Курортополіс Трускавець”

(Львівська область). “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область). “Закарпаття”

(Закарпатська область) ВЕЗ в м. Севастополь (АРК). ВЕЗ в містах Ялта і

Алушта (АРК). ВЕЗ в м. Керч (АРК). ВЕЗ в м. Феодосія (АРК). “Аджалик”

(Одеська область). “Антарктида” (Одеська область). “Порто-Франко” (Одеса).

“Буковина” (Чернівецька область). “Яремга” (Івано-Франківська область).

Міжнародна ВЕЗ “Рені-Галац-Джурджулешті”(м.Рені, Одеської обл. Та

Миколаїв). (Див.: Бизнес, №7, 15 лютого 1999р. – с.7.)

У режимі “porto franko”, з перспективою наступного ускладнення функцій,

можуть працювати порти Одеси, Іллічевська, Ізмаїла, Ялти, об’єднаних

проектом Чорноморської зони економічної співпраці з портами інших держав

цього регіону – Болгарії, Румунії, Турції, Грузії, Росії: Туапсе, Поті,

Батумі, Констанца, Бургас, Варна, Трабзон, Самсун.

В даний час в Україні простежується орієнтація на залучення в

створення СЕЗ іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій (далі ТНК).

ТНК, які володіють потужною виробничо-збутовою структурою, практично

необмеженими фінансовими ресурсами, можливістю гнучкої географічної

переорієнтації і достатньо стійким до змін становищем на ринку, не будуть

потребувати специфічного економічного і організаційного режиму СЕЗ. Тому,

акцентуючи увагу на ТНК, необхідно, щоб СЕЗ володіла вагомими перевагами

(транспорт, система комунікацій; географічне розміщення стосовно ринків

постачання і збуту, тощо), які вписуються у вже сформовану стратегію

корпорацій та не створювала труднощів організаційно-правового характеру.

Необхідність виконання цих умов при повній (або майже повній)

індиферентності до інших – характерна риса мотиваційного механізму

інвестування капіталу транснаціональними корпораціями в СЕЗ.

Даний висновок може служити точкою відліку формування інвестиційного

клімату в СЕЗ, якщо останній буде орієнтований на заохочення засобів

великих та гігантських фірм світу, а також в силу об’єктивних історичних

умов, коли іноземні дочірні підприємства транснаціональних корпорацій

американського та європейського походження були розміщенні і практично

діяли в цих державах до створення СЕЗ, вони виявилися недостатньо (чи

неадекватно) присутніми в багатонаціональних підприємствах СЕЗ. Більше

того, згідно оцінок спеціалістів МОП і Центру ООН, спеціальні економічні

зони традиційно залучають не гігантські ТНК світу, а багатонаціональні

фірми меншого рівня (малого та середнього бізнесу).

Розглядаючи питання місця і ролі спеціальних економічних зон в

економіці регіонів і країн, слід апріорно виходити з того, що економіка

спеціальних економічних зон і економіка відповідної території великою мірою

взаємозалежна. Практика свідчить, що більшою ефективністю відзначаються

зони, наприклад, в країнах, які характеризуються динамічним розвитком. Це

країни Південно-Східної Азії, Південної Америки. Але і в цих країнах зони

одного й того ж класу, але різні за розмірами і обсягами виробництва, мають

неоднакові показники. Більшою ефективністю відзначаються зони невеликого

розміру. Це пов’язано з мобільністю виробництва таких зон, здатністю більш

швидко пристосовуватися до умов, які доволі часто змінюються еластичністю

управління. Тобто, ефективність діяльності зон залежить перш за все від тих

же факторів, що і виробнича діяльність, розміщена безпосередньо в зонах.

Цілком очевидно, що країна-резидент, на території якої створюється або

діє спеціальна економічна зона, розраховує на певні позитивні наслідки.

Вони можуть бути прямими, тобто у вигляді прибутків або опосередкованими,

тобто проявлятися у придбанні нових технологій, навчанні робітників новим

професіям, створенні виробничої і соціальної інфраструктури, зменшенні

безробіття, збільшенні експорту, заміщенні імпорту тощо. Звичайно, кожна з

країн-резидентів при створенні на своїй території спеціальної економічної

зони перш за все орієнтується на залучення іноземних інвестицій, що

дозволяє поряд з капіталом отримати передову техніку, новітню технологію,

інтелектуальний потенціал, досвід управління. Саме це також дозволяє

державі планувати у перспективі структурну перебудову господарства,

нарощувати обсяги виробництва продукції, у тому числі імпортозамінної.

Як свідчить досвід, іноземні інвестиції, як правило, надходять до тих

країн, де стабільна політична ситуація, динамічна економіка, створюються

належні умови для інвестування. Останнє означає, що країни-резиденти при

розміщенні зон повинні нести відповідні витрати. Наприклад, Китай на

початковій стадії розвитку зон (перша половина 80-х років) витрачав на

залучення одного долара приблизно 7,5 юанів. Понесені витрати Китай

перекриває швидким задіянням зони і її ефективним функціонуванням у

наступному. Важливе значення має використання новітніх технологій,

передових принципів маркетингу і менеджменту. Продукція новостворених

підприємств має забезпечити насичення внутрішнього ринку і одночасно

утвердитися на світовому ринку. При цьому, як показує практика, більш

ефективним є створення у зонах невеликих за розмірами об’єктів, що

пов’язане з їх більшою мобільністю, більш простим, але надійним апаратом

управління. Це є однією з причин того, що об’єкти саме такого класу

розміщуються в зонах і те, що їх представляють середні і невеликі за

розмірами капіталу фірми.

Нерідко простежується і елемент національної ментальності. Закордонні

інвестори і підприємці іноземного походження тяготіють до своєї історичної

батьківщини. Найчастіше вони володіють середнім і невеликим капіталом,

відзначаються національним патріотизмом, легкі на підйом. Саме цим можна

пояснити той факт, що найбільшими інвесторами у спеціальні економічні зони

КНР є “хуацяо”, тобто китайці, що мешкають поза межами Великого Китаю – у

Гонконгу, на Тайвані, в інших державах.

Найбільшою мірою виробничі об’єкти, що створюються у спеціальних

економічних зонах представляють такі галузі промисловості, як легка

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8