Продуктивність поточно-конвеєрної лінії - це її пропускна здатність випуску виробів за розглянутий період або за одиницю часу. Продуктивність поточно-конвеєрної лінії визначається за формулою:

  (2.15)

де час, за який виконується ремонт або виготовлення виробу на поточно-конвеєрній лінії (виробничий цикл або штучний час), .

Виробничий цикл є одним із найважливіших факторів, які визначають ефективність поточних ліній. Чим він менший, тим вища продуктивність поточно-конвеєрної лінії.

2.2 РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ РОЗМІРНИХ ПАРАМЕТРІВ ЦЕХА

Розрахунок виробничих площ вагоноремонтних цехів заводу виконується по їх розмірних параметрах (довжині та ширині).

Довжина поточно-конвеєрної лінії визначається, по довжині ремонтної позиції , відстані між позиціями та кількості позицій  за формулою:

 (2.16)

де кількість позицій на поточній лінії, ;

відстань між позиціями, ;

довжина ремонтної позиції.

Довжина ремонтної позиції визначається залежно від довжини об’єкта, який ремонтується  та кількості об’єктів на позиції :

 (2.17)

де довжина об’єкта, який ремонтується .

Підставивши всі значення у формулу отримаємо:

За допомогою формули (2.16) знайдемо довжину поточно-конвеєрної лінії:

Довжина цеху, де встановлюються поточно-конвеєрні лінії, визначається за формулою:

 (2.18)

де відстань від торцевої стіни до осі зчеплення крайнього напіввагона, ;

довжина дільниці, для розміщення візків, які викочуються, ;

кількість позицій, на яких відбувається викочування візків, згідно технологічному процесу .

Підставивши всі значення отримаємо довжину цеха:

Згідно будівельним нормам довжина виробничих будівель має бути крайньою . Відповідно цим нормам приймаємо довжину цеха .

Ширина цеха визначається за формулою:

 (2.19)

де відстань між осями двох суміжних шляхів, ;

відстань від внутрішьої грані повздовжньої стіни до осі крайньої колії, .

Згідно будівельним нормам ширина виробничих будівель має також бути кратньою . Відповідно цим нормам приймаємо ширину цеха .

Загальна площа цеха визначається за наступною формулою:

  (2.20)

де основна площа цеху;

допоміжна площа цеху.

Визначимо основну площу цеха за наступною формулою:

  (2.21)

Також, потрібно визначити допоміжну площу цеха за формулою:

  (2.22)

де коефіцієнт, який враховує норму допоміжної площі відносно до основної, .

За допомогою формули (2.20) визначимо загальну площу цеха:

Тепер можна визначити питому площу (на один відремонтований вагон), яка знаходиться за формулою:

  (2.23)

3. КАДРИ ТА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

3.1 РОЗРАХУНОК ПРОМИСЛОВО - ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛА ЦЕХА ПО ПРОФЕСІЯХ

Робітників вагоноремонтних підприємств можна поділити на промислово-виробничий персонал та персонал промислових підрозділів. Промислово-виробничий персонал (ПВП) зайнятий безпосередньою виробничою діяльністю та обслуговуванням виробництва; це працівники основних та допоміжних цехів, апарату управління заводом, лабораторій, науково - дослідних, технічних відділів та бюро підприємства. Персонал непромислових підрозділів зайнятий в житловому та комунальному господарствах та підприємствах, у сфері культурно-побутового медико-санітарного обслуговування, дитячих садочках, у школах та інших навчальних закладах при підприємстві та у підсобних господарствах.

В залежності від виконуваних функцій виділяються наступні категорії промислово - виробничого персоналу: робітники, інженерно - технічні працівники (ІТП), які служать, учні та молодший обслуговуючий персонал (МОП).

Розподіл виробничих процесів на основні та допоміжні передбачає також розподіл працівників на основних і допоміжних. Як основні, так і допоміжні працівники групуються за професіями спеціальностями, а також за кваліфікаційними розрядами. Під професією необхідно розуміти вид трудової діяльності, який потребує певну підготовку. Кваліфікація або розряд, що надається робітнику, характеризує рівень опанування робітником даної професії Поняття «спеціальність» визначає вид трудової діяльності у рамках даної професії (наприклад, професія - слюсар, а спеціальність - слюсар лекальщик). За видами виконуваних робіт виробничі працівники поділяються на групи: слюсарі ремонтно-розбиральних робіт, газорізчики, клепальники та ін.

ІТП та службовці здійснюють функції загального управління та технічного керівництва. Ці групи складаються із керівників (начальники підприємств, начальники цехів, дільниць, відділів або бюро), спеціалістів (інженерів та техніків різних професій і спеціальностей) та технічних виконавців (розрахунково-бухгалтерський персонал та діловоди).

До учнів належать працівники, які проходять на підприємстві виробниче навчання та отримують заробітну плату за спеціально встановленою для них системою оплати праці.

До МОП належать робітники по догляду за службовими приміщеннями (прибиральники, двірники), обслуговуванню працівників та службовців (гардеробники). Вимоги до знань та вмінь працівників відображені у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, а службовців та ІТП - у кваліфікаційному довіднику посад службовців.

Вихідними даними для розрахунку необхідності у виробничих робітниках є пронормований технологічний процес та виробнича програма ремонту вагонів.

Розрахунок необхідності в основних виробничих працівниках (дійсних, явочних) визначається за формулою:

  (3.1)

де фактична програма ремонту вагонів, ;

нормовані витрати часу по кожній професії на вагон, ;

явочний фонд часу одного працівника в рік, ;

коефіцієнт виконання норм, .

Таблиця 3.1 – Нормовані витрати часу по кожній професії при збиранні чотиривісного напіввагона (вагоноскладальний цех)

За допомогою формули (3.1) визначимо основну кількість робітників для виконання слюсарних робіт:

За цією ж формулою також визначимо основну кількість робітників для виконання електрозварювальних робіт:

За цією ж формулою визначимо основну кількість робітників для виконання газозварювальних робіт:

З цієї ж таки формули визначимо необхідну основну кількість малярів:

Також визначаємо необхідну основну кількість інших робітників:

Списочна чисельність основних виробничих працівників визначається за формулою:

 (3.2)

де коефіцієнт, який враховує необхідність чергових відпусток, виконання державних обов’язків, хвороби та ін., .

За допомогою формули (3.2) визначимо списочну чисельність робітників для виконання слюсарних робіт:

За цією ж формулою також визначимо списочну кількість робітників для виконання електрозварювальних робіт:

За цією ж формулою визначимо списочну чисельність робітників для виконання газозварювальних робіт:

З цієї ж таки формули визначимо необхідну списочну чисельність малярів:

Також визначаємо необхідну списочну чисельність інших робітників:

Загальна списочна чисельність основних виробничих працівників визначається за формулою:

 (3.3)

Визначимо списочну чисельність допоміжних працівників за формулою:

 (3.4)

де коефіцієнт, який враховує відношення допоміжних працівників до основних, .

Визначимо необхідну списочну чисельність інженерно - технічних працівників (ІТП) за наступною формулою:

 (3.5)

де коефіцієнт, який враховує відношення інженерно - технічних працівників (ІТП) до основних працівників, .

Визначимо необхідну списочну чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) за такою формулою:

 (3.6)

де коефіцієнт, який враховує відношення молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) до основних працівників, .

Визначимо необхідну списочну чисельність розрахунково-конторського персоналу (РКП) за формулою:

 (3.7)

де коефіцієнт, який враховує відношення розрахунково-конторського персоналу (РКП) до основних працівників, .

Загальна списочна чисельність працівників, які працюють у вагоноскладальному цеху визначається за формулою:

 (3.8)

3.2 РОЗРАХУНОК РІЧНОГО ФОНДА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСНОВНИХ ТА ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ

Заробітна плата являє собою грошове вираження частини національного прибутку (фонду споживання), яка поступає в індивідуальне споживання робітників у відповідності із кількістю та якістю витраченої їм праці.

Для регулювання оплати праці працівників використовується тарифна система, яка являє собою сукупність нормативів, на основі яких здійснюється регулювання заробітної плати в залежності від якості та умов праці. Основні нормативи, які включаються у тарифну систему - тарифні ставки та сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифні сітки містять перелік розрядів та відповідних їм коефіцієнтів. Вони встановлюють відношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації у відповідності із розрядом роботи. Тарифний розряд відображає ступінь складності, точності та відповідальності роботи, яка виконується, а також рівень кваліфікації робітника. Кожному розряду надається певний тарифний коефіцієнт, який показує, у скільки збільшується оплата при переході від одного розряду до іншого або від першого розряду (йому присвоєний коефіцієнт 1,0) до всіх інших.

На вагоноремонтних заводах застосовується шестирозрядна тарифна сітка.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робітника в одиницю часу (година, день, місяць) у залежності від розряду. Більш високі тарифні ставки встановлені для робітників, які зайняті у гарячих цехах, на важких роботах та на роботах зі шкідливими умовами праці.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8