Функци біржі випливають насамперед, з поняття цієї спеціальної господарської організації, а саме:
— товарна біржа виконус функцію товаророзподільчого каналу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за реальною ціною;
- товарна біржа є свого роду господарюючим суб'ектом, який організовуе ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні умови учасникам біржоівих торгів у їх проведенні;
— товарна біржа — це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на певний біржовий товар;
— товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового попиту і біржової пропозиції тут не може бути державного регулювання цін;
— товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція стабілізації цін здійснюється через механізм біржової спекуляції або гри на підвищення і зниження цін;
— біржа є місцем так званого “біржового котирування” цін. Біржове котирування — це реестрація біржовими органами курсів цін, що виникають стиійно, на окремі біржові товари (ціні папери) з урахуванням укладених біржових угод;
— біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо. Біржа забсзпечує інформаційне обслуговування своїх клієнтів;
— товарна біржа розробляе товарні стандарти, встановлює сорти товарів, рееструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;
— товарні біржі виконують арбітражні функції.
Відповідно до викладених функцій товарні біржі діють за певними принципами, користуються правами та несуть встановлені законом обов'язки.
Принципами діяльності бірж є: рівноправність учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін; публічне проведення біржових торгів.
Товарна біржа має право:
— встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;
— створювати підрозділи 6іржі та затверджувати положения про них;
— розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;
— зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом
(радою біржі) розмір;
— встановлювати вступні та періодичні внески для члежв біржі, плату за послуги, що надаються біржею;
— встановлювати інші грошові збори;
— встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод біржі та біржових правил;
- засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельннх угодах;
— укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них;
— вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової д яльност ;
- видавати біржові бюлетені, довідники та інші інфорімаційні та рекламні видання;
— здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі. Товарна біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиу та пропозиції на товари, що обертаються иа біржі.
Біржа зобов'язана надавати організаційні та інші послуги членам і відвдувачам біржі, здійснювати збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з конюнктурою ринку.

68. Види біржових угод.

Залежно від місця укладання закон розрізняе біржові і позабіржові угоди, що мають однакову юридичну природу.
Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо вста-новлення, зміни або припинення цивільних прав або обов*язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори і брокерів, а не самими продавцям і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту. фор-ми топю.
Особливості укладення біржових угод врегульовано статтею 15 “Біржові операції” та статтею 17 “Правила біржової торгівлі” Закону “Про товарну біржу". Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначаеться Типовими контрактами, які також за-тверджують біржові комітети.
Предметом біржової угоди є так званий “біржовий товар”. Згідно з статтєю
Закону “Про товарну біржу> біржова угода може бути укладена на купівлю- продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі.Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.
Різниця між біржовими і небіржовими угодами полягае також у тому, шо суб'ектами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.
Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критеріем поділу є час виконання угоди. Згщно з цим критерієм є угоди:
— з негайним виконанням (“угоди на реальний товар" або “касові угоди"). За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначаеться Правилами біржової торгівлі;
— термінові угоди (угоди на строк). По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє( форвард). Строк зазначаеться у договорі (біржовому контракті). Особливістю угоди на строк є те, шо договори такого роду можна багаторазово перепродовати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару
(ф'ючерси).Комерційна ідея ф*ючерса полягає у страхуванні як продавця,так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.Ця купівля-продаж ф*ючерсів називається хеджуванням.
3 огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові угоди з заставою( крім основних предметів угод, до їх змісту входить і зміст іншго договору — договору застави).
Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода з заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода з заставою на продаж (заставодавцем є Продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зо-6ов'язання задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

69.Кредит поняття та види

.Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.
За цим документом визначаються такі форми кредиту, що можуть використовуватись суб’єктами господарської діяльності: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Кредити, які надаються банками, поділяються:

- за строками користування: а) короткострокові - до 1 року, б) середньострокові - до 3 років, в) довгострокові - понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання
(зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

- за забезпеченням: а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); б) гарантовані (банками,фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); г) незабезпечені (бланкові).

- за ступенем ризику: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком;

- за методами надання: а) у разовому порядку; б) відповідно до відкритої кредитної лінії; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

- за строками погашення: а) водночас; б) у розстрочку; в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника); г) з регресією платежів; д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Наступною формою кредиту є комерційний кредит. Це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10