Зміст гд повинен відповідати загальним правилам встановленим законодавством.Правове регулювання змісту може здійснюватись:
1. шляхом покладання на сторони обов”язку керуватися закріпленими в законодавстві показниками;
2. шляхом визначення в імперативному порядку суттєвих умов договору;
3. шляхом типізації господарських договорів;
4. шляхом встановлення кола осіб або умов договору, переліку документів , що до них додаються.
В змісті договору умови можуть бути: суттєві - для кожного виду договору свої; звичайні – передбачені нормативними актами , що діють після укладання договору, навіть без внесення в них тексту договору; випадкові – відносяться ті, що заносятьсядо тексту договору за згодою сторін,якщо вони не співпадають з нормативами чинного законодавства, або регулюють відноситни не врегульовані нормами права.

61. Пролонгація господарських договорів
Пролонгація гд-продовження дії гд за згодою сторінна слідуючий період.Вона може здійснюватися

-шляхом активних дій;
-волевиявлення сторін закріплюється документально;
1. автоматично. Допускається на підставі нормативних актів,що допускають автоматичне продовження строку дії гд на такий же строк і на тих умовах,якщо ні одна із сторін за певний час до закінчення строку діїдоговору не поставила вимогу про його припинення.
2. в порядку передбаченому договором.В цьому випадку довгостроковість договору може бути зумовлена і узгодженапри укладанні договору

62.Система господарських договорів

Система господарських договорів за досягненнями певних цілей: договори про реалізацію майна; договори прои передачу майна в тимчасове використання; транспортні; банківське обслуговування; про надання господарських послуг- договри компенсійної продажі; комплексні договори; договори про організацію господарських зв”язків.

63.Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інсти- тут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопору- шення.
Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за со-бою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нор-мами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відпові- дальність за господарські правопору-шення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них визначені господарським зако-ном.
Даний вид відповідальності в тео-рії господарського права визначається як господарсько-правова відповідаль-ність.
Господарсько-правові санкції в своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні.
Економічні - це негативний еконо-мічний вплив на правопорушника з ме-тою стимулювання виконання ним зо-бов'язання.
Майнові - застосовуються лише у правовій формі, якою є передбачені за-коном або договором майнові (еконо-мічні за змістом) санкції.
Види господарсько-правової відпові-дальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопо- рушення. За цим критерієм в теорії пра-ва розрізняються відшкодування збит- ків, штрафні санкції, оперативно-гос-подарські санкції.
Відшкодування збитків. В разі невико-нання або неналежного виконання зо- бов'язання боржником він зобов'яза-ний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Визначено види втрат кре-дитора, які визначаються як збитки. Це витрати кредитора, втрата або пошкод-ження його майна, доходи, які він одер- жав би, якби зобов'язання було вико-нане боржником. Відшкодування збит-ків застосовується як майнова санкція:
Штрафні санкції. Штрафна господар-сько-правова відповідальність відріз- няється від відшкодування збитків на-самперед тим, що вона виконує ка- ральну або дисциплінуючу функцію. Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня серйозності гос-подарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку. Чинне законодавство розрізняє три ви-ди штрафних санкцій: штраф у влас-ному розумінні, пеню, неустойку.
Неустойка являє собою різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або догово-ром у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
Пеня як штрафна санкція застосовує-ться в основному в разі прострочення виконання грошових зобов'язань су-б'єктами господарської діяльності.
Особливістю пені є те, що вона вста-новлюєтсья у процентному відношенні до простроченної суми, причому за кожний день прострочення, доки зо-бов'язання не буде виконане.

64. Як і будь-яка інша юридична від-повідальність, господарсько-правова відповідальність грунтується на певних правових підставах. Це, по-перше, нор-мативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єк-тів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб'єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора).
Сторонами правовідносин щодо засто-сування відповідальності даного виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи не- залежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава наз. юридико-фактичною. Це протиправні дія або бездіяльність осо- би - господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи зава-жають їх реалізації. Дана підстава скла-дається з чотирьох елементів, які в тео-рії права називаються умовами госпо-дарсько-правової відповідальності:
1. факт госп. порушення, тобто пору-шення норми закону, умови дого-вору, держ. контракту тощо, внас-лідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);
2. протиправність поведінки госп. порушника. Дана умова визначається у госп. праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують пра-вову норму, планове завдання, умови договору і т.ін.;
3. причинний зв'язок між протиправ-ною поведінкою порушника і завда-ними потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна дія чи без-діяльність є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредито-рові).
Цей зв'язок необхідно доводити відповідними доказами;
4. вина госп. правопорушника - це не-гативне суб'єктивне ставлення пра- вопорушника до прав і законних інте-ресів потерпілого.
Вина у госп. і юрисдикційній практиці - це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відпові-дальності: наявність в особи- правопо-рушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам
(шкоді) потерпілого. Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника.
Вина підприємства - це вина його пра-цівників. Отже, принцип відповідаль- ності за вину вимагає конкретних пра-цівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобов'язань чи заподіяння шкоди.
Для застосування майнової відпові-дальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність усіх чоти-рьох умов, тоді як для застосування неустойки
(штрафу, пені) досить лише двох з них: факту господарського пра-вопорушення та протиправності пове-дінки порушника.
65.Господарсько-правові санкції – це конкретний розмір юрид. відповідаль- ності за порушення прав та законних інтересів суб’єкту у встановленому по- рядку. Можуть застосовуватись лише при наявності підстав та умов відпові- дальності. Санкція являє собою захід держ. примусового впливу. Застосовує- ться арбітражним судом, судом, третей-ським судом або іншим компетентним держорганом.
Господарські санкції мають певні риси:
1.Носять майновий характер.
2.За загальним правилом стягнення від-буваються на користь потерпілої сто- рони.
Основною функцією є поновлення майнової сфери потерпілої сторони, за рахунок правопорушника господ. від-носин.
Законодавство України передбачає:
-штрафні
-компенсаційні
-конфіскаційні
Конфіскаційні – це ті санкції, які пов’язані з безоплатним вилученням майна на прибуток держави.
Штрафні – грошові суми, які суб’єкт господарювання, що порушив господ. права, зобов’язаний виплатити суб’єк-ту, права та законні інтереси якого він порушив.
Компенсаційні – визначаються заходи майнового характеру, що мають за мету відшкодування потерпілій стороні шкоди чи збитків, скоєних правопо- рушником, якщо збитки нанесені не в результаті договорної діяльності.
Збитки – це витрати кредитора, втрата або пошкодження майна, а також не- одержаний кредитовий прибуток, який він одержав би при виконанні зобо- в’язань боржником.

66. Поняття та юридичні ознаки біржі.
Згідно з Законом “Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднуе юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту I пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій. Отже, біржа є господарською організацією, яка виконуе певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні), функциї в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета
-сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обігу. Це характеризує біржу як економічну категорію.
Залежно від предмета діяльності є фондові і товарні біржі.
Фондова біржа-це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими документами, шо засвідчують право володжня або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила. та їх власником і передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
06'єктами операцій фондової біржі є акції; облігації республіки, місцевих позик і піддприємств; казначейські зобов'язання республіки; ошадні сертифікати; векселі.
Поняття правове становище і діяльність фондової бїржї ре-гулюються розділом II “Фондова біржа” Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”. Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
3 точки зору правового становища фондова біржа являє собою підприємство у формі акционерного тов-ва, яке зосереджуе в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.
Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав.
Так, залежно від характеру асортименту товара товарні біржі поділяються на: вузькоспеціалізовані (предметом торпвлі є один вид товарів); спешалізовані (предметом біржової торгівлі є однотипні групи товарів);універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів).
Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюсться торгівля не реальіними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, ф'ючерсні та опціонні угоди.
Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі подтяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвдувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени даної товарної біржі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10