Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на перше місце висунула активний чинник у соціальних від-носинах -- суб'єкт дії, виділила поняття "соціальна спільнота" як основоположну категорію соціологічного аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до визначення предмета соціології. Одні автори стверджу-ють, що соціологія -- наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття "соціальні відносини", вважають, що соціологія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес наукових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історичні традиції, постійно змінювані потреби су-спільства.
Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має врахову-вати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.
Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визна-чає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Тому вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.
Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот -- соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах [2;7].
Як наука про соціальні спільноти, соціологія до-сліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємо-зв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особис-тості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповтор-них властивостей та якостей (це предмет психології, а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість -- не тіль-ки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, но-сій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формують-ся згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.
Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з пев-ним конкретним явищем суспільного життя чи яви-щем суто соціальним, оскільки він може бути виокрем-лений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.
Об'єктом соціологічного пізнання є сукупність со-ціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у кожному конкретному, соціаль-ному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологіч-ного пізнання виступає тільки як соціальна система.
1.3. Структура та функції соціології
Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи -- пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя со-ціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а со-ціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, від-носини, зв'язки.
Зв'язок соціології з життям суспільства реалізуєть-ся через її основні й допоміжні функції. У соціологіч-ній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функ-ціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші -- пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організацій-но-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі склад-ною структурою та значною кількістю завдань, які со-ціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.
Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції -- гуманісти-чну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управ-ління [2;73].
Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізуєть-ся у таких аспектах:
1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції су-спільства, розкриває джерела і механізми функціону-вання та розвитку соціальних процесів і явищ.
2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтова-ні висновки щодо розуміння перспектив розвитку су-спільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.
3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.
4. Соціологічні дослідження виконують інформа-ційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цін-ності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформацій-ну базу для пізнання соціальної дійсності [2;73].
Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'я-зана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики -- характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково обґрун-тованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є ос-новою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Особ-ливості соціологічного прогнозування полягають у то-му, що воно має цілісний характер і дає змогу визна-чити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.
Об'єктивні соціальні чинники -- умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, по-літичний лад, конкретні умови праці, побуту тощо і реальна поведінка суб'єкта в цих умовах. Вивчаючи вплив цих чинників на систему соціальних відносин, соціолог спирається на конкретну інформацію, здобу-ту за допомогою соціологічного дослідження. Суб'єк-тивні соціальні чинники -- мотиви, прагнення, ін-тереси, ціннісні орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.
Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудо-вого колективу, професійної групи, класу тощо) [2;74].
Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, по-ширення наукової ідеології, формування соціологічно-го стилю мислення, підготовку компетентних спеціа-лістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.
Важливу роль у реалізації даної функції мають со-ціологічні дослідження. Наукове знання, здобуте за їх допомогою, сприяє політологічній та соціологічній освіті населення, допомагає людям виконувати свої трудові та громадські функції. Винятково важливу роль відіграють при цьому соціологічні дослідження громадської думки, ефективності функціонування за-собів масової інформації, політичних і правових інсти-тутів суспільства тощо [2;74].
Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинни-ком, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалі-зацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що со-ціологія має справу з великими масами людей та опе-рує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманіс-тичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спосте-рігач, а зі щирим співчуттям і увагою. Ніколи загальне не повинно затінювати особисте й індивідуальне. Тому сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, альтруїзм, вико-ристання своїх знань на благо людства [2;75].
Описова функція. Зумовлена необхідністю система-тизації, опису та нагромадження одержаного дослідно-го матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різнома-нітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства. Ці матеріа-ли є також джерелом виміру, відліку та порівняння, основою для прогнозування розвитку соціальних явищ і процесів, дають змогу простежити динаміку їх функ-ціонування [2;75].
Інформаційна функція. Стосується використання соціологічної інформації, одержаної під час соціоло-гічних досліджень. Соціологічна інформація -- один з найоперативніших видів соціальної інформації. Вона засновується: соціологами -- для з'ясування динаміки, тенденцій розвитку соціальних процесів; замовниками дослідження -- для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, встановлення зворотного зв'яз-ку з колективом (якщо замовником є керівництво під-приємства), населенням конкретного регіону (якщо за-мовником є місцева влада). У зв'язку з ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в управлінні суспільством зростатиме. її використан-ня повинно стати невід'ємним елементом державної політики [2;76].
Прогностична функція. Реалізується через со-ціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослі-дження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесами, а виробленням та обґрунтуван-ням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прог-ноз спирається на встановлені тенденції розвитку соціального явища, довгостроковий -- на ті самі тен-денції плюс зафіксовані закономірності й відкриті чинники, які вирішальним чином впливають на прог-нозований об'єкт. Виявлення таких чинників і наступ-не моделювання досліджуваного процесу -- один з найскладніших видів наукової праці [2;76].
Страницы: 1, 2, 3, 4
