Кількість виробленого зерна на 1 люд. год. В2004 р. зменшилось і становить 91.7 % в зрівнянні з 2002 роком. Затрати праці на 1 ц і на 1 га посівної площі під зернові збільшились і відхилення становить відповідно 9.2 % і 6.7 %. Виробництво зерна на 1 середньорічного працівника збільшилось і в 2004 р. становить 169.9 5 в зрівнянні з 2002 р. Проаналізуємо витрати праці на виробництві окремих видів с/г продукції в господарстві „Приморський”.

Таблиця 2.10

Прямі затрати праці на 1 га посівів та 1 ц продукції рослинництва.

З таблиці видно, що затрати праці на 1 га посіву по окремим видам продукції виросли в 2004 р. в зрівнянні з 2002 р. і становлять в цілому по господарству 216 %, а відхилення складають 116 %. Відхилення затрат праці по зерновим становлять 62.1 %, по овочевим 122 %. Збільшилась трудомісткість 1 ц в 2004 р. і відхилення в порівнянні з 2002 р. становлять 46 %. Збільшилась трудомісткість 1 ц соняшника і овочевих в 2004 р. на 20.5 люд. год. і 140.8 люд. год. або на 109 % та 133 % в порівнянні з 2002 р.

Аналізуючи показники можна відмітити, що продуктивність праці в 2004 р. зменшилась в зрівнянні з 2002 р.; в зрівнянні з 2003 р. збільшилась. Тож в загалі вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника збільшилась в 2004 р. проте продуктивність праці в 2004 р. зменшилась порівняно з 2002 р. і є недостатньою на підприємстві.

Прискорення темпів зростання продуктивності є однією з найголовніших умов підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

2.3 ФАКТОРИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ.

Для пошуку на кожному підприємстві резервів зростання продуктивності праці потрібно проаналізувати її досягнутий рівень, визначивши найважливіші фактори, які впливають на зміну останнього.

Усі фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії на цей показник можна обєднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої - скороченню затрат живої праці, до третьої - соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективної праці.

Збільшення виробництва продукції досягається завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі. Так від родючості землі залежать кінцеві результати сільськогосподарського виробництва, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів. Звідси одна й та сама кількість праці за різних природних умов буває представлена більшим або меншим обсягом вироблених продуктів, або збільшення (зменшення) кількості продукції, або під одночасним впливом обох цих факторів.

Для обчислення приросту річної продуктивності раці завдяки вивільненню працівників можна скористатися формулою:

;

де Рпр - приріст річної продуктивності праці завдяки вивільненню працівників; КП1 і КП0 - кількість працівників відповідно в звітному і базовому періодах.

;

вплив збільшення обсягу виробництва продукції на приріст продуктивності праці визначається за формулою:

;

де Ппп - приріст річної продуктивності праці завдяки збільшенню обсягу виробництва; ВП1 і ВП0 - обсяг виробництва валової продукції відповідно в звітному і базовому періодах.

Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10