Однак залишаються ще невирішені проблеми: підприємство зазнає збитків від операційної діяльності. Завдяки реструктуризації підприємства й передачі житлового фонду в муніципальний Фонд Держмайна, що значиться на балансі підприємства в 2005 році, діяльність його стала прибуткової.

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку й рівнем рентабельності.

Прибуток і рентабельність - важливі показники ефективності виробництва. Прибуток - це, з одного боку, основне джерело фінансування діяльності підприємств, а з іншого боку - джерело доходів державного й місцевого бюджетів.

Дані для аналізу беруться з ф.2 «Звіт про фінансові результати». Для здійснення аналізу. Заповнимо таблицю «Порівняльний звіт прибутку й збитків за період з 2005 р. по 2007 рік».

Рівень рентабельності ще досить низький 2,06 % у порівнянні з галузевим показником (10,8 %), однак перший результат уже отриманий. Труднощі підприємства були викликані в 2006 - 2007 році й тим, що підвищилися ціни на основні матеріали, електроенергію, газ.

 У процесі аналізу прибутковості підприємства використається показник граничний (маржинальний) коефіцієнт прибутковості підприємства, Рм, що визначається як відношення чистого прибутку до обсягів продажів підприємства за звітний період [5].

Рм 2005= 168,7: 20864,6 х 100 = 0,81 %;

 Рм 2006 = 63,5: 21318 х 100 = 0,30 %;

 Рм 2007 = 674 : 51392,6 х 100= 1,27 %.

Прибутковість загального капіталу визначається як співвідношення чистого прибутку до середньорічної вартості всіх використовуваних активів підприємства.

Ра 2005 =168,7 : (102431 + 76674,9)/2 х 100 = 0,19 %;

 Ра2006 =63,5 : (102431 + 106668)/2 х100 = 0,06 %;

Ра 2007 =674 : (106667,7 + 117382,7)/2 х 100= 0,06 %.

Дані розрахунків свідчать про те, що підприємство у звітному році рентабельно використає активи підприємства, однак рівень рентабельності перебуває на низькому рівні й у порівнянні з 2005 р. в 2007 р. - навіть знизився. Отже, фінансовий стан підприємства не може вважатися стабільним.

 3 Розробка заходів щодо оптимізації показників використання  основних фондів

На підставі проведеного аналізу ефективності використання основних фондів були виявлено: основні фонди СЗТВ мають середній термін служби 23,4 роки, їхнє зношування становить більше 67 %. Це свідчить про те, що на підприємстві застосовується досить застаріле обладнання, що вимагає великих капітальних вкладень на його модернізацію й ремонт. Тому в даній курсовій роботі запропоновано провести реконструкцію підприємства, замінити наявне технологічне встаткування, що застаріло фізично й морально на нове, більше ефективне. Це дозволить знизити собівартість продукції, збільшити продуктивність устаткування, скоротити витрати на електроенергію й газ, що в цей час є актуальним.

Запропоновано інвестиційний проект по створенню в Україні нового ефективного виробництва технічного вуглецю (сажі) у комерційних цілях і газоподібному водні по новій екологічно безпечній і більше дешевій технології глибокого гідролізу природного газу, з наступним зрідженням водню, з метою забезпечення випробувань киснево-водневих по програмі «Ангара».

 Впровадження нової технології дозволить забезпечити потреби в рідкому водні при одночасному значному зниженні капітальних витрат, і забезпеченні окупності проекту за рахунок реалізації дефіцитної сировини - технічного вуглецю.

Річна програма випуску продукції (виробнича потужність) проектованого комплексу становить:

- технічний вуглець 13000.0 т/рік (1.7 т/година)

- водень газоподібний 16.0 млн. куб. м (2000 куб. м/година).

Основний капітал у фіксованих цінах на 01.04.96 р. становить 177 млн. грн., у тому числі:

- вартість реконструкції об'єктів (інвестиційні вкладення) - 75млн. грн.;

- при цьому вартість устаткування складе - (37млн. грн.);

- балансова вартість власних коштів «Стахановський завод технічного вуглецю» для розміщення виробництва технічного вуглецю 2 млн. грн.;

- передвиробничі витрати (вартість ліцензії на створення виробництва) 100 млн. грн.

Таблиця 3.1 – Загальні дані по проекту

 Реконструкцію заводу передбачається завершити протягом двох років і провести у дві черги:

 1-я черга - будівництво об'єктів по виробництву технічного вуглецю, строк 1 рік.

 2-я черга - будівництво об'єктів по виробництву газоподібного водню (строк 2 роки паралельно 1- ой черги).

Строк окупності капітальних витрат у фіксованих цінах складе 3,8 роки від початку будівництва. Фінансування - цільовий кредит з урахуванням інфляції - 148,331 млн. грн. по Державній інноваційній програмі розвитку малих міст.

Форма участі в кредитному проекті: визначається при розгляді «Інвестиційного обґрунтування».

Можливості виробництва:

Вартість нових основних фондів, що вводяться, 75 млн. грн.

Кількість зносу створюваних робочих місць, усього 71 чол. у тому числі:

робітників 65 чол.

службовців 1 чол.

фахівців 5 чол.

Питомі енерговитрати на 1 м³ водню можуть уважатися менш 1 кв. годин. Одержуваний продукт - технічний вуглець має чистоту 99.9 % ваги. Масове виробництво технічного вуглецю такої якості не має аналогів в Україні й за рубежем.

Розроблена технологія виробництва технічного вуглецю й одночасне виробництво водню не має аналогів. Нова технологія екологічно чиста. Тверді викиди й рідкі стоки відсутні. Газові викиди - продукти спалювання суміші S, Н2 й азоту в котельних.

При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижені в 2-3 рази в порівнянні зі спалюванням природного газу. Сумарні викиди оксидів азоту менш 50 мг/м3.

Рідкий водень - відносно дорогий продукт. Ціна водню, виробленого в США із природного газу для забезпечення польотів багаторазових космічних кораблів “Space Shattle” становить близько 3000 $ за одну тонну [11].

Основний продукт, отриманий при глибокому піролізу природного газ-технічний вуглець буде використаний у різних галузях промисловості. У порівнянні із традиційною технологією одержання водню із природного газу, розглянута технологія має наступні переваги:

- собівартість водню, одержуваного піролізом природного газу в 4-5 разів нижче собівартості водню, одержуваного електролізом води й у два рази нижче собівартості водню, одержуваного пароводяною конверсією природного газу;

- використання не дефіцитної сировини - природного газу;

- у новій технології відсутні екологічно небезпечні тверді, рідкі й газоподібні продукти.

Сполучення факторів, що сприяють здійсненню проекту:

Зовнішніх:

- наявність зовнішнього ринку споживачів технічного вуглецю високої якості;

- дефіцит технічного вуглецю високої якості, низька ціна.

Внутрішніх:

ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» розташовує:

- виробничими потужностями, використовуваними під будівництво комплексу технічного вуглецю, вилученими на безпечну відстань від житлової зони;

- службами експлуатації пожежо-вибухонебезпечних виробництв;

- основними фондами, які можна використати для створення комплексу по одержанню водню й технічного вуглецю;

- транспортними комунікаціями для вивозу технічного вуглецю споживачеві;

- комплексом по скрапленню газоподібного водню;

- інфраструктурою, що забезпечує виробництво водню й технічного вуглецю, природним газом, електроенергією, теплом і т.д.

Все це створює сприятливі передумови для будівництва виробництва водню й технічного вуглецю за прогресивною технологією на основі плазмохімічного піролізу природного газу.

Передбачається:

- експорт у вигляді продажу особливо чистого технічного вуглецю;

- організація спільних підприємств.

Виробництва технічного вуглецю й водню планується розмістити на промисловій території «СЗТВ» м. Стаханов, Луганської області, Україна.

Відстань від водневого виробництва приблизно 500 метрів, до котельні - 150 м.

Наявність поблизу місця будівництва комплексу по виробництву водню й технічного вуглецю:

- системи теплопостачання;

- системи електропостачання;

- транспортної системи;

- розвитій інфраструктури;

- будинків і споруджень для розміщення будівельної й монтажної організацій;

- систем забезпечення промисловою водою, створює умови для будівництва в короткий термін

 У запропонованому проекті одержання водню й технічного вуглецю відсутні тверді відходи й рідкі стоки. Газові викиди - продукти спалювання З, Н2, N2 у котельні. При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижуються в 2-3 рази в порівнянні зі спалювання природного газу.

 Найбільш раціональним способом одержання водню із природного газу (метану) є його повний піроліз до вуглецю й водню, оскільки в цьому випадку можливе досягнення найбільш повного використання потенціалу цієї не поновлюваної сировини.

Комплекс складається із чотирьох відділень:

- відділення підготовки технічних газів і сировини;

- відділення піролізу;

- відділення концентрування, виділення, грануляції й упакування технічного вуглецю;

- відділення виділення, компремірування й очищення водню.

Готовий гранульований технічний вуглець розфасовується в спеціальне впакування (біг-беги) вагою по 0,8 т.

 Зберігається або в розфасовочному бункері, або на складі для зберігання готової продукції.

 Для нагрівання сировини (природного газу) з метою піролізу використається повітря (окислювач) і природний газ. Перед спалюванням у реакторі повітря попередньо нагрівається до температури 600-650º С, а природний газ до 400º С. Природний газ, використовуваний як сировина для піролізу, також попередньо підігрівається до 400º С. Для цього повітря під тиском 0,16 Мпа подається в теплообмінник-рекуператор тепла газів, що відходять, де нагрівається до 600-650º С, а потім надходить на вхід реактора.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8