Рефераты. Управління логістичною системою розподілу продукції на ЖКУВП "Біатрон-3"






Промислові агенти. Схожі з торговими агентами в тому, що замінюють собою торгові організації, працюють на постійній контрактній основі, представляють відносно невеликі компанії, займаються вивченням ринку і одержують комісійну винагороду. Вони відрізняються від торгових агентів лише тим, що відповідають за продаж не всієї продукції своїх клієнтів, а тільки частини, обмеженою певною географічною зоною, наділені правом регулювати ціни, надавати знижки і визначати умови кредиту. Промислові агенти звичайно обслуговують декілька виробників взаємозамінних (але не конкуруючих) продуктів [29, с.193].

Комісійні торговці. На відміну від агентів їх рідко привертають до роботи на постійній контрактній основі. Наймають їх для обслуговування конкретної операції або для сприяння розповсюдженню конкретної партії товарів. Найнятий комісійний торговець одержує товари у володіння (але не у власність), забезпечує складські потужності для їх зберігання, проводить демонстрацію для потенційних покупців. Звичайно комісійний торговець має право приймати кращу пропозицію, одержану від покупця в ході переговорів, якщо тільки вона перевищує останню мінімальну ціну.

Брокери. Всі їх функції зводяться до полегшення і організації контактів між покупцями і продавцями. Брокери не є постійними представниками ні покупця, ні продавця. Більш того, вони не одержують в свої руки товари, дуже рідко виконують які-небудь операції, пов'язані з фізичною переробкою запасів, не надають клієнтам допомоги у фінансовій діяльності. Винагороду брокеру виплачує його безпосередній клієнт –– або покупець, або продавець. Ні за яких обставин брокер не має права одержувати винагороду від обох сторін операції. Брокерські послуги широко використовуються малими виробниками споживацьких товарів і оптовими торговцями харчовими продуктами для проведення зовнішньоторговельних операцій.

Аукціонні компанії. Забезпечують фізичні умови для продажу конкретних партій товарів, у тому числі надають приміщення для самих товарів і для тих, хто бере участь в торгах. Послуги аукціонної компанії оплачує продавець у формі фіксованої винагороди за кожну операцію або у формі відсотка від загальної вартості продажів.

Залежно від типу і діапазону послуг, що надаються, посередники діляться на посередників з повними, обмеженими і комбінованими функціями.

Посередники з повним набором функцій звичайно роблять крупні закупівлі, займаються розукрупненням великих партій товарів, комплектуванням, сортуванням, продажем і доставкою. Для виконання цих функцій такий посередник тримає склади і наймає необхідний персонал, в обов'язки якого входять власне торгівля, фізичний розподіл, надання торгових кредитів, збір дебіторської заборгованості, надання консультаційних і інформаційних послуг як постачальникам, так і споживачам.

Коло послуг, що надаються посередниками з обмеженим набором функцій вужче, ніж у посередників з повним набором функцій.

Посередники з комбінованими функціями звичайно виступають одночасно як роздрібні і оптові торговці.

Основні причини звернення до логістичних посередників в розподільчій логістиці пов'язані з:

• кращим моніторингом ринку запитів споживачів;

• зниженням логістичних витрат;

• кращою гнучкістю і адаптацією фірми до можливих змін навколишнього логістичного середовища;

• можливістю системних і інтегрованих рішень;

• розширенням доступу до виробництв світового рівня і лідируючих технологій;

• зниженням ризиків і тривалості операційних і логістичних циклів;

• з отриманням швидкого доступу до сучасних інформаційних технологій, поліпшенням якості і доступності інформації.

Використання логістичних посередників в розподілі дозволяє будувати більш ефективну логістичну мережу.

При оцінці доцільності організації каналів збуту виробником споживчих товарів слід скористатися структурно-логічною схемою, зображеною на рисунку 1.3.


Рис. 1.3. Структурно-логічна схема оцінки доцільності організації каналів збуту виробником споживчих товарів Джерело: [37, с. 30].


У пошуках посередника необхідно орієнтуватися на ряд параметрів, запропонованих Н. Палеєм:

фінансове становище;

збут якої продукції здійснює посередник;

загальна кількість товарів і послуг різних фірм, які продає посередник;

репутація серед клієнтів;

охоплення ринку: у географічному розрізі слід уникати дублювання своєї збутової мережі та конфліктів між дилерами; у галузевому розрізі –– збутова мережа дилерів повинна охоплювати основні сегменти споживачів;

періодичність отримання замовлень –– чим рідше надходять замовлення, тим менша ймовірність збереження свого положення у бізнесі;

запаси та складські приміщення;

рівень та методи управління [8, с. 127].

У розподільчій логістиці останнім часом, подібно тому, як в управлінні закупівлями застосовують системи типу MRP, в більш широкому масштабі і зі все більш високим рівнем комп'ютеризації застосовуються системи типу DRP –– Distribution Resource Planning (планування розподілу ресурсів). Системи такого типу визначають [46]:

• необхідний загальний рівень запасів, рівний об'єму попиту або прогнозу продажів;

• мінімальний запас, необхідний для необхідного рівня сервісу;

• точний час виконання або тривалість виконання замовлень;

• структуру і схему розподілу.

Ця система забезпечує стійкі зв'язки між постачанням, виробництвом, збутом, використовуючи елементи MRP. На першому рівні управління виробництвом здійснюється агреговане планування з використанням прогнозів та фактичних даних про замовлення. На другому рівні формують графік виробництва, складають специфікований план із зазначенням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції. На третьому рівні за допомогою системи MRP розраховують потребу в матеріальних ресурсах та виробничих потужностях під графік виробництва.

Система DRP є базою планування логістичних та маркетингових функцій та їх ув'язування. Вона дає змогу прогнозувати з тією чи іншою мірою достовірності ринкову кон'юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення витрат транспортних. Планують також поставки й запаси на різних рівнях ланцюга розподілу (центральний — периферійні склади). У системі DRP здійснюється інформаційне забезпечення різних рівнів ланцюга розподілу з питань ринкової кон'юнктури. Важливою функцією DRP є планування транспортних перевезень. У системі обробляються заявки на транспортне обслуговування, складаються заявки та коригуються в реальному масштабі часу графіки перевезень. На основі дострокових планів роботи складів розраховують потреби в транспортних засобах, коригують потреби з урахуванням оперативної обстановки. Основою бази даних системи DRP є інформація про продукцію, що перевозиться та складується і надходить від заводу-виробника, а також інформація зі складів.

В наш час використання електронних систем не оминуло сферу логістики, а саме, розробку збутової політики. Система “Sales Expert” забезпечує комплексне вирішення задач збуту, сервісу і маркетингу, оскільки є системою класу “Customer Relationship Management” –– управління взаємин із клієнтами. Дана система дозволяє реалізувати нормативну модель діяльності компанії у сфері продажів в єдину технологію, яка забезпечує тісну взаємодію відповідних служб, надає можливість результативно управляти процесом продажів і забезпечувати отримання інформації, необхідної для прийняття рішень про коригування діяльності компанії у сфері маркетингу. При цьому підвищення ефективності збутової системи досягається завдяки:

збільшенню обсягів збуту продукції за рахунок одночасного продажу спектра супутніх товарів і послуг;

підвищенню якості роботи з найбільш прибутковими клієнтами;

скороченню затрат на утримання клієнтів через індивідуальний підхід до кожного потенційного покупця і пропонування лише тих товарів, які задовольняють їхні вимоги.

Клієнтська база “Sales Expert” представляється у вигляді набору карток, де фіксуються дані про компанію-клієнта і джерело його контакту з підприємством (наприклад, реклама в ЗМІ, Інтернет-ресурс, ініціатива менеджерів підприємства тощо), повна історія контактів усіх служб з цим клієнтом, перелік уже придбаних товарів і послуг.

Тобто, “Sales Expert” дозволяє розподілити процес продажів на етапи, контролювати роботу кожного працівника відділу продажів з будь-яким із клієнтів, реєструвати планові і фактичні суми платежів, розсилати типову інформацію, оцінювати діяльність менеджерів за об'єктивними показниками: відсоток відмов від покупок, ефективність первинних контактів, середня тривалість здійснення угоди і її етапи. Система дозволяє керівництву завжди отримувати точні дані про обсяги збуту і дебіторську заборгованість за групами товарів, регіонами, галузями, підрозділами тощо. Крім того, можна визначити потреби різних груп клієнтів, з'ясувати, яким чином вони приймають рішення про покупку, і розробити заходи зі стимулювання продажів і PR, які спроможні збільшити обсяги збуту [41]. Третє питання цього розділу присвячене управлінню логістичною системою розподілу, а саме, огляду варіантів структури, принципів формування логістичної системи, обґрунтування необхідності створення механізму управління логістичною системою підприємства.


1.3 Управління логістичною системою розподілу продукції


Структура розподілу (збуту) на підприємстві в першу чергу залежить від цільової орієнтації продажів і прийнятої форми стратегії збуту. У зв'язку з цим основна орієнтація структури має п'ять варіантів [48]:

• функціональна;

• товарно-орієнтована;

• клієнтсько-орієнтована;

• територіально-орієнтована;

• змішана.

Як видно, кожна структура достатньо точно відповідає основній цільовій орієнтації, відображеній в назві. А саме функціональна схема багато в чому грунтується на базових задачах розподілу (продаж, аналіз, формування каналів розподілу, сервіс і логістика), товарна використовує принцип структуризації розподілу по асортименту продукції, клієнтська –– по видах клієнтури, територіальна –– за принципом охоплюваного ринку.

Функціональна структура –– найпростіша зі всіх можливих і відповідає фірмам з обмеженим і достатньо схожим асортиментом і компактним виконанням кожної функції. Така структура характерна для малих і середніх фірм з відносно невеликим кругом клієнтури і обмеженими територіальними можливостями збуту. Проте функціональна структура розподілу сьогодні є якнайменше поширеною, її окремі елементи використовуються в змішаних структурах.

Товарно-орієнтована структура може бути використана для фірм, що випускають різну номенклатуру технічно складних виробів. Така структура дозволяє проводити гнучку товарно-асортиментну політику. Недоліком є ослаблений інтерес фірми до територіального аспекту збуту, що може призвести до певних проблем в частині клієнтської орієнтації, особливо, коли йдеться про необхідність модифікації товару і/або послуги до потреб різних купівельних груп. Іншим недоліком всіх орієнтованих структур є дублювання деяких функцій збуту для кожного товарного напряму.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.