Ця людина присвячує себе тому, щоб зробити свій бізнес успішним, і готова ризикувати грішми та репутацією заради реалізації своєї ідеї. Вона ризикує фінансовими, матеріальними і людськими ресурсами, щоб знайти новий шлях для створення нової концепції бізнесу чи нових можливостей в межах існуючої фірми.
У кінцевому підсумку більшість підприємців урівноважує ризик підприємства та потенційний прибуток. Важливою рисою підприємців як ділових людей є усвідомлення того що прибуток — вартість бізнесу, яка складається із:
1)прибутку за підприємницькі ідеї та поняття;
2)плати за ефективне управління і керівництво;
3)компенсації за ризик під час операції.
Кваліфікований підприємець розуміє важливу формулу бізнесу:
ДОХІД ВІД ПРОДАЖУ — ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ = ПРИБУТОК
Головні причини того, чому люди стають підприємцями:
- бажання отримати вищий дохід;
- бажання зробити успішнішу кар'єру;
- бажання бути незалежним;
- прагнення бути володарем власного бізнесу;
- бажання просунути нову ідею чи поняття;
- бажання створити багатство, якого вистачить на тривалий час;
- бажання зробити внесок у розвиток людства чи в особливу справу.
Саме приватні підприємці створюють більшість нових видів робіт; само поні підприємства виробляють більшість нових продуктів, які з’являються на ринку щороку.
Загальні характерні риси успішних підприємців:
1) Впевненість у собі, здатність незалежно і багато працювати, розуміння того, що готовий до ризику є складовою успіху;
2) наявність організаторських здібностей, здатність до формування мети, орієнтованість на кінцеві результати, та узяття на себе відповідальності за результати своїх спроб;
3)творчі особистості, які шукаю застосування своїй творчості у сфері підприємництва
4) здатність робити виклик і відчувати задоволення від остаточного втіленим своєї ідеї.
Починаючи нову справу, підприємці зобов'язані:
- визначати досяжну мету;
- бути готовими ризикувати часом і коштами, усвідомлюючи, що все може бути втрачено, якщо бізнес виявиться невдалим;
- бути впевненим у своїй здібності планувати, організовувати і доводити справу до кінця;
- налаштовуватись на важку тривалу роботу;
- бути людьми творчими і впевненими в необхідності добрих стосунків з покупцями, службовцями, постачальниками, банкірами, державними чиновниками та іншими людьми, які впливатимуть на бізнес;
- використовувати можливість працювати самостійно і брати на себе усю відповідальність за успіх чи невдачу.
Специфіка споживчого бізнесу. Споживачі, як правило,- не лише пасивна сторона ділових стосунках стосунках з підприємцями,вони рівно-правні учасники ділових відносин. Їх діловий інтерес — це придбання товарів і послуг, який реалізується через самостійні контакти з виробниками та продавцями продукції (послуг) на основі власного пошуку за принципом максимізації вигоди. Для споживачів такою вигодою є товар (послуга), який найкраще задовольняє потреби.
Реалізуючи свої інтереси, споживачі здійснюють специфічний споживчий бізнес.
Особливості цієї форми бізнесу:
1) відображає зацікавленість людей в кінцевих результатах виробництва на основі пошуку найкращих умов їх досягнення;
2)здійснюється усіма громадянами, і тому відображає загальну участь людей в системі ділових відносин;
3)є стимулюючою силою щодо підприємницького бізнесу, змушуючи підприємства сприймати споживачів як партнерів у ділових відносинах;
4)учасниками споживчого бізнесу є і підприємці як споживачі продукції інших фірм.
Основу споживчого бізнесу становить приватна власність на предмети споживання і послуги.
Трудовий бізнес. Специфічною категорією учасників ділових відносин є громадяни, які працюють за наймом [9-71]. Як і споживачі, вони — рівноправні учасники ділових стосунків з підприємцями. Діловий інтерес найманих працівників — отримання доходів, який реєструється шляхом роботи в підприємницькій фірмі на контрактній чи іншій основі. Вигода в ділових відносинах для найманих працівників— особистий дохід, отриманий в результаті виконання ними посадових обов'язків.
Діловий інтерес держави. Державне підприємництво діє як поєднання комерційних і нескомерційних засад. Вирізняють три види підприємств:
а)бюджетні (відомчі) усі їхні доходи і витрати проходять через бюджет;
б)громадські корпорації акціонерні товариства, всі акції яких належать державі;
в)змішані акціонерні товариства (приватно-публічні корпорації).
Державне підприємництво передбачає націоналізацію та денаціоналізацію підприємств, створення державою власних підприємств та забезпечення управління і планування їхньої діяльності.
В умовах сучасної ринкової економіки ділові люди здійснюють підприємницькі ініціативи, вступаючи у відносини з іншими діловими людьми. Якщо ділові відносини, їх предмет чи форма не заборонені законом, то зацікавленість в їх здійсненні виявляє і держава. Діловий інтерес держави відрізняється відділових інтересів інших суб'єктів. Основу його становлять потреби в здійсненні пріоритетних загальнодер¬жавних науково-технічних, науково-виробничих та інших програм, здатних принести користь державі як єдиному цілому і тим самим — її громадянам.
Принципом взаємної вигоди сторін за таких ділових відносин є з боку підприємницьких фірм — стимулювання державою участі у цих програмах, з боку держави — можливість реєстрації таких програм.
Основою державного бізнесу є державна власність на засоби виробництва, інформацію, продукцію інтелектуальної праці, цінні папери, грошові ресурси.
РОЗДІЛ 2. Проблеми управління бізнесом українських підприємств в умовах економічної кризи
2.1 Стратегічні аспекти антикризового управління бізнесом
В основу управління підприємством покладено дві базові складові — місію та цілі. Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, що виражають зміст його існування, то конкретні кінцеві результати, яких прагне досягти підприємство, фіксуються у вигляді його цілей.
Місія — це основна, загальна мета підприємства, що визначає причину його існування.
Місія підприємства деталізує його статус і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях.
Мета — це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти суб'єкт підприємницької діяльності.
Стратегія — це набір принципів та ініціатив вищого керівництва, що дають змогу підприємству досягти мети з найменшими витратами.
Таким чином, якщо мета — це пункт призначення, то стратегія — це спосіб дістатися цього пункту. При цьому стратегія завжди повинна враховувати можливий вплив зовнішнього середовища, і саме з цієї причини стратегія має передбачати можливість перевизначення мети в разі неможливості досягнення вже окресленої мети.
Стратегічна мета — це конкретний стан характеристик підприємства, яких бажано досягти і на досягнення яких спрямована його діяльність.
Стратегічні цілі мають безліч значень для підприємства:
- уможливлюють визначення стандартів діяльності;
- становлять основу для прийняття рішень у процесі діяльності;
- становлять джерело мотивації працівників підприємства.
Неможливо переоцінити значущість для підприємства стратегічних цілей [18-47]. Вони є вихідною точкою планування; їх покладено в основу побудови організаційних відносин; на них базується використовувана підприємством система мотивування; нарешті, вони є відправною точкою у процесі контролю і оцінки результатів роботи окремих працівників, підрозділів, підприємства загалом.
Формування стратегічної мети повинно бути ретельно підготовлено на основі попереднього аналізу зовнішнього середовища, оцінки внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства. Для цього необхідно виконати такі операції:
- сегментувати ринок і вивчити кожний його сегмент. У цьому разі визначаються пріоритетні сегменти, а також соціальні прошарки, на які підприємство повинно орієнтуватись у своїй діяльності.
- визначити загальний напрям цінової політики підприємства. Зокрема, вирішується питання, чи знижуватиме підприємство ціни на свої товари і послуги, здійснюються маркетингові дослідження, поширюється реклама, активізуються продажі;
- визначити основні напрями розвитку технології з урахуванням життєвого циклу товару чи послуги;
- оцінити виробничі потужності підприємства. Оцінюються всі ресурси підприємства і фінансові можливості залучення ресурсів зовнішнього середовища, наприклад, у вигляді інвестицій, кредитів, а також залучення спонсорів;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
