Стосовно поняття «менеджмент персоналу» відомі такі визначення:
1. Управління персоналом — самостійна галузь менеджменту, головною метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та активності персоналу; орієнтація на скорочення частки та кількості виробничих та управлінських працівників; вироблення та реалізація політики підбору та розміщення персоналу; вироблення правил прийому та звільнення персоналу; вирішення питань, пов'язаних із навчанням і підвищенням кваліфікації персоналу.
2. Управління кадрами — процес планування, підбору, підготовки, оцінки та неперервної освіти кадрів, спрямований на раціональне їх використання, підвищення виробництва і, в кінцевому результаті, на поліпшення якості життя.
3. Менеджмент персоналу — це процес вирішення завдань організації шляхом прийому, збереження, звільнення, вдосконалення та належного використання людських ресурсів.
На нашу думку, найбільш простим і всеохоплюючим визначенням менеджменту персоналу може бути адекватний цілям організації вплив на робочу силу.
Отже, діяльність будь-якої організації залежить від конкретних людей. Люди визначають придатність обладнання і технології, встановлюють для себе обсяг функцій, обов'язкових до виконання, пристосовують під свої можливості структури організації. Тому люди є центральним і головним елементом у будь-якій системі управління кожної виробничої системи.
Людина в організації (виробничій системі) виконує роль керівника (суб'єкта управління) та виконавця (об'єкта управління). Працівники організації виступають об'єктом управління, оскільки вони є продуктивною силою, головним складником будь-якого виробничого процесу. Тому планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління матеріально-грошовими елементами виробництва. Разом з тим персонал — це, перш за все люди, які характеризуються складним комплексом індивідуальних якостей, серед яких соціально-психологічні відіграють головну роль. Здатність персоналу одночасно виступати об'єктом та суб'єктом управління є головною специфічною особливістю менеджменту персоналу.
Основним структурним підрозділом управління персоналом у вітчизняних організаціях являється відділ кадрів, на який покладаються функції наймання та звільнення працівників, а також підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу. Проте рівень роботи з персоналом не відповідає сьогодні завданням радикальної перебудови управління організацією. У практику діяльності кадрових служб повільно впроваджуються наукові методи оцінки, розміщення та підготовки персоналу на основі результатів соціологічних та психологічних досліджень. Недостатнім є рівень організаційно-правової та соціально-психологічної культури працівників кадрових служб, значна частина яких не має відповідної освіти, тривалий час не підвищує своєї кваліфікації. На сьогодні відділи кадрів не є ні методичними, ні інформаційними, ні координуючими центрами кадрової роботи. Вони структурно відокремлені від відділів організації праці і заробітної плати, відділів охорони праці та техніки безпеки, юридичних відділів та інших підрозділів, які виконують функції управління персоналом.
Служби управління персоналом, як правило, мають низький організаційний статус, є слабкими у професійному відношенні. У зв'язку з цим вони не виконують цілий ряд завдань управління персоналом і забезпечення нормальних умов його роботи, а саме:
Ø соціально-психологічна діагностика;
Ø аналіз і регулювання групових і особистих стосунків, взаємин керівництва;
Ø управління виробничими й соціальними конфліктами та стресами;
Ø інформаційне забезпечення системи управління персоналом;
Ø управління зайнятістю;
Ø оцінка й підбір кандидатів на вакантні посади; аналіз кадрового потенціалу й потреби в персоналі:
Ø маркетинг кадрів;
Ø планування й контроль ділової кар'єри;
Ø професійна та соціально-психологічна адаптація працівників;
Ø управління трудовою мотивацією;
Ø правові питання трудових відносин; психофізіологія, ергономіка та естетика праці.
1. Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Слава, 2003. – 339с.
2. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Знания, 2004. – 219с.
3. Дж.Р.Эванс, Б.Берман. Маркетинг. - М.: Економіка, 1999. – 411с.
4. Зав'ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху: маркетинг (сто питань - сто відповідей про те, як ефективно діяти на зовнішньому ринку). - М.: Луч, 2001. – 297с.
5. Севрук В.Т. Товар у системі маркетингу // Бухгалтерський облік, № 12, 2001. – С.48.
6. Севрук В.Т. Маркетинг у спільних підприємствах // Економічні науки, №2, 2000. – С.51.
7. Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - М.: Фінанси й статистика, 2001. – 351с.
8. Мірошник М. В. Аналіз і оцінка систем керування на підприємствах. - М.: Знания, 2004. – 492с.
9. Менеджмент організації: Учеб. посібник /Під ред. З. П. Румянцева, Н. А. Саломатина. -М.: Знания, 2001. – 357с.
10. Мильнер Б. З. Системний підхід до організації керування. - К.: Вища школа, 2003. – 299с.
11. Мишин В.М. Дослідження систем керування: Навчальний посібник. - К.: Керівник, 2004. – 428с.
12. Мишин В.М. Менеджмент в області якості й конкурентноздатності машинобудівної продукції: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1999. – 259с.
13. Виханский О.С, Наумов А.И. Менеджмент. - М.: Знания, 2003. – 195с.
14. Франчук В. И. Основи побудови організаційних систем. – К.: Промінь, 2001. – 331с.
15. Кричевский Р. Л., Маржине А. В. Психологические факторы эффективности руководства первичным коллективом. - Кишинев: Штиинца, 2001. – 290с.
16. Кричевский Р. Л. Если вы - руководитель. Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. - М.: Дело, 2002. – 188с.
17. Критический анализ теории и практики менеджмента (пер. с нем.). –М.: Луч, 1996. – 227с.
18. Кудряшова Л. Д. Каким быть руководителю: психология управленческой деятельности. - СПб.: Лениздат, 1996. – 96с.
19. Кулапов М. Н., Ламскова О. М., Маусов Н. К. Персонал в инновационном цикле "наука-прооизводство": Учебное пособие. -М.: Рос. экон. акад., 1993 . – 185с.
20. Курцевич А. Кадровая работа: Баланс интересов. Экономика и организация промышленного производства. 1993, №6, С. 15-20.
21. Ладанов И. Д. Практический менеджмент, ч. 1-3. - М.: Дело, 1992. –231
22. Лебедев В.И. Психология и управление. - М.:. Агропромиздат, 2000. – 226с.
23. Мартынов С. Д. Профессионалы в управлении. - СПб.: Лениздат, 1991. – 138с.
24. Маслоу А. Мотивация и личность. // Вестник Московского университета, 1991, серия 7. – С.37.
25. Маусов Н.К., Кулапов М.Н., Журавлев П.В. Управление карьерой персонала в условиях производства(социально-экономический аспект), учебное пособие. - М.: изд-во Рос. Экон. акад., 1993. – 325с.
26. Менеджмент организации. (Под ред. проф. Румянцевой 3. П.) - М.: Хорт, 1995. – 421с.
27. Мирервин И. Внутрифирменное обучение кадров специалистов. Экономист. 1993, №2, С. 87.
28. Михайлов Ф.Б. Управление персоналом: классические концепции и новые подходы. - Казань, 1994. – 385с.
29. Михайлушкин А. И., Немчин А. М. Развитие системы подготовки и переподготовки кадров (региональный аспект). – СПб.: Приор, 1991. – 443с.
30. Монден Я. Тойота. Методы эффективного управления (Сокр. пер. с англ.) - М.: Экономика, 1999. – 369с.
31. Обри Б. Создать европейскую модель управления. -Пробл. теории и практики управл. 2001, №3, С. 8.
32. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием. - М.: Прогресс, 2003. – 249с.
33. Одегов ЮГю, Маусов Н.К., Кулапов М.Н. Эффективность системы управления персоналом (социально-экономический аспект). Учебное пособие. - М.: Изд-во Рос. экон. акад., 1993. – 311с.
34. Одегов ЮГ., Бычин В.Б.. Андреев К.Л. Трудовой потенциал предприятия: пути эффективного использования. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2001. – 358с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
