Рефераты. Техника как социальный феномен






формуються і розгортаються різні дослідницькі програми, а тим самим і різні

традиції у філософії техніки. Техніка розглядається як складний

соціокультурний феномен, причому усі філософи підкреслюють багатомірність

техніки. Це ще більше ускладнює філософський аналіз техніки.

Можна сказати, що жоден великий мислитель ХХ століття не обійшов

своєю увагою феномен техніки в процесі технізації сучасної культури. Серед

найбільш значних філософів техніки слід зазначити культурно - історичну

концепцію (Ф. Дессауэр, Т. Литт), феноменологію Э. Гуссерля, філософію

життя (А. Бергсон, О. Шпенглер), екзистенціалізм (К. Ясперс, Х. Ортега-и-

Гассет, М. Хайдеггер), філософську антропологію (А. Гелен, Г. Плесснер),

Эсхатологичну метафізику Н. А. Бердяєва, неомарксизм франкфуртської школи

(Г. Маркузе, Ю. Хабермас і ін.)

При всім різноманітті філософських концепцій техніки слід зазначити

одну особливість філософії техніки - у її формуванні поряд із професійними

філософами величезну роль зіграли натуралісти й інженери. Більш того, у

ряді країн (наприклад, у дореволюційній Росії і Німеччині) інженери були

ініціаторами постановки питання про необхідність і важливість філософії

техніки і формуванні перших дослідницьких програм у цій області. В інших же

країнах, зокрема, у Франції і США ініціатива була висунута філософами і

вченими, фахівцями в різних природничих науках, що водночас були урядовими

експертами щодо оцінки технологій і керування науково-технічною політикою.

Труднощі філософського дослідження техніки зв'язані не тільки з тим,

що воно далеко виходить за рамки вивчення методологічних проблем технічного

знання і технічних наук, але і з тим, що воно повинно містити в собі

величезний комплекс різнорідних проблем - відношення техніки і людини,

техніки і природи, техніки і буття, місця техніки в соціокультурному світі,

оцінки технічних інновацій і науково-технічного прогресу, соціологічних,

економічних і соціально-психологічних умов і наслідків технічного прогресу,

взаємовідносин техніки і праці, інженерної діяльності і техніки, техніки і

навколишнього середовища, екологічних наслідків науково-технічного прогресу

та ін.

Якщо проаналізувати ті проблеми, що лежать в основі різних концепцій

техніки, то можна виділити чотири структуроутворюючих відношення, що й

визначають спосіб розгляду техніки: техніка і людина, техніка і природа,

техніка і буття, техніка і соціокультурний світ. Відповідно до цього все

різноманіття філософських концепцій техніки може бути схематизовано

виходячи з того чи іншого типу відносини, що вважається найбільш

фундаментальним. Тому можна говорити про антропологію техніки,

натуралістичну онтологію техніки, про онтологію техніки і культурологію

техніки. Такі типи філософських концепцій техніки, звичайно, по-різному

визначають й суть техніки й перспективи її розвитку.

Почнемо з праць найбільшого іспанського філософа Хосе Ортега-и-

Гассета (1883-1955), що користаються широкою популярністю в нашій країні.

Це один з філософів, що залишили глибокі й оригінальні міркування щодо

техніки. Ортега виходить з того, що техніка - це практичні дії, що чи

змінюють й перетворюють природу. У ці дії обов'язково входять винаходи і

технічні пристрої. Техніка, згідно Ортеги є сукупність таких актів, що

перетворюють природу заради задоволення потреб людини. "людина створює

нові, сприятливі обставини." У противагу пристосуванню до середовища, що

характерно для відношення тварини до природи, людина завдяки техніці

пристосовує середовище до себе. Така вихідна передумова його аналізу

техніки. У ході її конкретизації Ортега показує, що техніка - це дії, що не

обмежуються задоволенням людських потреб, а дії надлишкові, спрямовані на

винахід чогось, на виконання плану діяльності. Тим самим, техніка зменшує

зусилля людини, і, змінюючи обставини, поліпшує його життя. "Техніка, -

відзначає Ортега, - це головним чином зусилля заради заощадження зусиль"

Проблематика лекцій Ортеги дуже широка. Техніка і життя, техніка і

добробут, критика ідеї прогресу технічного детермінізму, техніка і погрози

європейській культурі, спрямованість розвитку техніки і типи культур,

зв'язок техніки з точною і строгою наукою, мінливість і лабільність

техніки, періодизація розвитку техніки, в основі якої відношення "людина -

машина", перетворення людини в придаток машини, техніцизм як спосіб думки,

що виник разом з Галилеєм і одержав у наші дні свою вищу форму, - от коло

проблем, що обговорювалися Ортегой.

Питання про техніка переростає в його лекціях у питання про буття

людини у світі. Ортега виходить з того, що людське існування, перебування у

світі зовсім не схоже на пасивну присутність, що "людина - це онтологичний

кентавр, одна половина якого уросла в природу, а інша виходить за її межі,

тобто їй трансцендентна". Жити, відповідно до цього філософа, означає мати

справи зі світом, звертатися до світу, діяти в ньому, піклуватися про

нього. Життя в його інтерпретації, тотожна діяльному виробництву, активній

творчості. А воно немислимо без технічних винаходів і створення технічних

засобів. Реалізація людиною свого буття у світі неможлива без заощадження

людиною своїх зусиль, що здійснюється завдяки техніці й у техніку. Місія

техніки - звільнення людини від його злитості з природою, від витрати

зусиль, перенесення зусиль на світ технічних засобів, на машини.

Ім'я німецького філософа майже Ханса Блюменберга невідомо нашому

читачу. Тим часом, він - професор університетів Гамбургу, Гіссена, Бохума,

Мюнстера, член Академії наук і літератури, автор більш 150 монографій і

статей, освячених різним проблемам сучасної філософії - від філософії мови

до історії науки, від естетики до філософії техніки. У центрі уваги

Блюменберга - своєрідність науки і картини світу в культурі нового часу.

Вступивши в полеміку з концепцією М. Хайдеггера про новий час як час

картини світу, він звертається до феноменології Гуссерля та її аналізу

походження науки нового часу, ролі науки в кризі європейської цивілізації

та її інтерпретації феномена технізації світу.

Згідно Блюменбергу, феноменологія розкрила суть технізації, не

обмеживши аналізом світу машин, створених людиною, а показавши, що

технічний елемент вже міститься в природничонауковій постановці питань,

характерної для науки нового часу й особливо для Галилея. Блюменберг

підкреслює неминущу цінність аналізу Гуссерлем технізації, у тому числі і

для дослідження трансплантації європейської науки в інші культури,

звертаючи увагу на те, що в цьому процесі відсутня внутрішня мотивація

прийняття рішень щодо підтримки і запозичення тих чи інших технічних

нововведень і дослідницьких напрямків. Експорт науки, а точніше її

практично корисних досягнень також свідчить про технізацію науки, про

спустошення її змісту.

Разом з тим Блюменберг указує на ряд слабких сторін

феноменологічного аналізу техніки. Зокрема, він відзначає, що технізація

нерідко розглядається Гуссерлем як патологічний процес, а філософія

виступає як терапія, що рятує європейську культуру від хвороб техніцизму і

рятує її від катастрофи. Суперечливість феноменологічної концепції техніки

полягає, згідно Блюменбергу, й в тім, що з одного боку, Гуссерль проводить

думку про неминучу технізацію в новоєвропейській культурі, а з інший, -

платоністські установки, що збереглися у світогляді і пізнього Гуссерля,

приводили до відкидання техніки і неприйняттю технізації, оскільки

технізація - невблаганна доля цієї культури, що веде її до кризи.

У тім аналізі феноменологічної концепції технізації, що дав

Блюменберг, неявно представляється і його власна інтерпретація техніки. Її

вихідним пунктом є ідея про те, що людина з біологічної точки зору істота

непристосована, відкрита, нужденна для того, щоб вижити і жити у

виробництві штучного світу артефактів. Це виробництво (незалежно від того,

чи є воно матеріальним чи духовної) завжди символічно. Завдяки створенню

символічного світу людина заміщає далекий йому світ світом штучним, а

відношення людини до дійсності завжди є опосередкованим, виборчим і

ґрунтується на метафоризації світу. Інстинктивні реакції, характерні для

тварини, заміщаються в людини орієнтованою дією, що припускає мету, символ,

вербальне вираження і розуміння. Неважко помітити близькість ідей

Блюменберга щодо біологічної недостатності й незахищеності людини, про

культурно-символічний характер діяльності людини, що відшкодовує і

компенсує його біолого-антропологічну обмеженість з ідеями філософської

антропології А. Гелена.

Думка Блюменберга про опосередкований характер відносин людини до

дійсності дуже істотна для філософії техніки. Саме вона пояснює

різноманіття форм дійсності і світів, у яких живе сучасна людина,

неоднозначність правил, що регулюють її життя, метафоричність розуміння нею

світу й себе самої.

Філософська концепція техніки М.Хайдеггера (1889-1976) протистоїть

антропології техніки і її можна назвати онтологією техніки. У центрі його

робіт - онтологична інтерпретація техніки, її зв'язку з буттям, аналіз її в

контексті відносини людини з буттям. Він не приймає уявлення про техніку як

засобі й як утіленні людської діяльності, інструментальний і

антропологічний підходи до техніки. Неявно полемізуючи з Ортегой-и-Гассетом

і К. Ясперсом, Хайдеггер бачить у техніці спосіб конструювання світу.

Техніка несе із собою і виражає в собі нове відношення людини до світу,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.