Рефераты. Філософські поняття






про такі об'єкти, властивості і відношення реального світу, які не

можуть бути безпосередньо сприйняті на чуттєвому рівні пізнання. Форми і

закони М. вивчаються логікою, механізми його протікання психологією і

нєйрофізіологією. Кібернетика аналізує М. в зв'язку з задачами

моделювання деяких мисл. функцій.

77. РУХ (філос.), засіб існування матерії, в самому загальному вигляді -

зміна взагалі, всяка взаємодія об'єктів. Р. виступає як єдність

мінливості і тривалості, перервності і безперервності, абсолютного і

відносного.

78. РОЗВИТОК, направлена, закономірна зміна; в результаті Р. виникають нові

якості стану об'єкту - його складу або структури. Розрізняють дві форми

Р.: еволюційну, зв'язану з поступовими кількіс. змінами об'єкту;

революційну, що характеризується якіс. змінами в структурі об'єкту.

Виділяють висхідну лінію Р. (Прогрес) і нисхідну ( Регрес). В сучас.

науці розробляються спеціально-наук. теорії Р., в яких, напротивагу від

класич. природознавства, що розглядало гол. обр. зворотні процеси,

описуються нелінійні, скачкообразні перетворення.

79. ПІЗНАННЯ, процес відбивання і відтворення дійсності в мисленні

суб'єкту, результатом якого є нове знання про світ.

80. ІСТИНА, відповідність знання дійсності; об'єктивний зміст емпірич.

досвіду і теоретич. пізнання. В історії філософії І. розумілася як

відповідність знання речам (Аристотель), як вічне і незмінне абс.

властивість ідеальних об'єктів (Платон, Августин), як відповідність

мислення відчуттям суб'єкту (Д. Юм), як згода мислення з самим собою, з

його апріорними формами (І. Кант). В сучас. логіці і методології науки

класич. тлумачення І. як відповідності знання дійсності доповнюється

поняттям правдоподібності - міри істинності і відповідно ложності гіпотез

і теорій.

81. ЗАКОН, необхідне, істотне, тривке, відношення ,що повторюється між

явищами в природі ісусп-ві. Поняття З. споріднено поняттю суттєвість.

Існують три осн. групи З.: специфічні, або приватні (напр., З. додавання

швидкостей в механіці); загальні для більших груп явищ (напр., З.

збереження і перетворення енергії, З. прир. відбору); загальні, або

універсальні, З. пізнання. З. складає задачу науки.

82. ПЕРЕХІД КІЛЬКІСНИХ ЗМІН В ЯКІСНІ, один з законів діалектики,

викриваючий найбільш загальний механізм розвитку. Досягнувши певн.

порогової величини (т. зв. кордони міри), кількості. Зміни об'єкту

призводять до перебудови його структури, в результаті чого утвориться

якіс. нова система. Сформульований Гегелем і розвинутий в марксизмі.

83. ЄДНІСТЬ І БОРОТЬБА ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ, один з осн.законів діалектики, що

розкриває джерело саморуху і розвитку об'єктивного світу і пізнання.

Виходить з положення, що основу всякого розвитку складає протиріччя -

боротьба (взаємодія) протилежних сторін і тенденцій, що знаходяться разом

з тим в внутр. єдності і взаємопроникненні.

84. ЗАКОН ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ - один з основних законів діалектики.

Вперше сформульований в ідеалістичній системі Гегеля. З З. З. виражає

зв'язок нового зі старим, півторюваність ні вищій стадії розвитку деяких

якостей нижчої стадії, пояснює прогресивний характер розвитку. У

діалектиці категорія заперечення має на увазі перетворення одного

предмету на інш. при одночасній "ліквідації" першого. Але це така

"ліквідація", яка відкриває простір для подальшого розвитку і виступає як

момент зв'язку з утриманням всього позитивного змісту сходинок, що

пройдені. Діалектичне заперечення породжується внутрішніми закономірними

явищами, виступає як самозаперечення. Із сутності діалектичного

заперечення витікає і особливость розвитку, що виражається подвійним

запереченням або запереченням заперечення.

85. ОДИНИЧНЕ І ЗАГАЛЬНЕ - філософські категорії, що виражають різноманітні

об'єктивні зв'язки світу, а також сиупені пізнання цих зв'язків. Об'єкти

дійсності своєрідні, от чому вони відрізняються одне від одного. Тому

кожний об'єкт сприймається як щось О. О. виявляється таким, що має і

спільні риси. Коли спільні риси притаманні тільки вузькій групі об'єтів,

то вони виступають як О. Коли ж усім предметам і явищам, то як З. О. і З.

знаходяться у нерозривному зв'язку, єдності, різиця між ними відносна,

вони взаємно переходять одне в одне.

86. ЗМІСТ І ФОРМА, філос. категорії; зміст - визначальна сторона цілого,

сукупність його частин; форма - засіб існування і вирази змісту.

Відтворювані свідомістю загальні зв'язки і відношення дійсності при певн.

умовах набувають специфіч. логіч. функцій, виступають в якості форм

мислення (поняття, судження, умовиводи). В похід. мистецтва зміст

(художньо відбиті явища життя в їхньому оціночному осмисленні; синоніми:

ідейно-тематич. основа, худ. сенс, ідея) і форма (комплекс

вислов. засобів) складають нероз'єднану єдність.

87. СУТНІСТЬ І ЯВИЩЕ, філос.категорії. Сутність - це внутр. зміст предмету,

що висловлюється в єдності всіх його різноманітних властивостей і

відношень; явище - те або інше відкриття предмету, зовніш. форми його

існування.

88. МОЖЛИВІСТЬ І ДІЙСНІСТЬ, філос. категорії, що висловлюють осн. східці

розвитку предметів і явищ; можливість - тенденція розвитку предмету;

дійсність - об'єктивно існуючий предмет як результат реалізації деякої

можливості. Розрізняють абстрактну, або формальну (для здійснення якої

немає всіх необхідних умов), і реальну (що володіє для своєї реалізації

всіма необхідними умовами) можливості.

89.ЛЮДИНА, суспільна суть, що володіє свідомістю, розумом, суб'єкт сусп.-

іст. діяльності і культури. Л. виникла на Землі в ході тривалого і

нерівномірного еволюц. процесу - антропогенезу, мн. етапи якого до кінця

не ясні. Вважають, що 8-5 млн років назад афр. мавпи поділилися на 2

гілки: одна призвела до людиноподібних мавп (шимпанзе і ін.), інша - до

першимх гоминид (австралопітекі, що володіли двуногою ходою). Певно, біля

2 млн років назад австралопітекі дали початок роду "людина" (Homo),

першим представником якого мн. учені вважають Л. вмілу" (Homo habilis) -

його копалини залишки знаходять разом з найдавнішими кам'яними знаряддями

(т. зв. Олдувайська культура). Біля 1.6-1.5 млн років назад цей вигляд

змінився в Схід. Африці "Л. прямоходяча" (Homo erectus). Різноманітніза

особливостям морфології і міри розвитку представники цього вигляду

(архантропи, палеоантропи) почали разселятися з Тропіч. Африки по всьому

континенту, а також в Європі і Азії. З приводу часу, місця виникнення і

прямих предків Л. сучас. вигляду - Л. розумна (Homo sapiens) - наука

немає єдиної думки. Згідно одній гіпотезі, він виник в Африці біля 200

тис. років назад і після цього повсюди витіснив більш давніх людей;

згідно другої - формування "Л. розумної" (т. зв. Сапієнтація) відбувалося

поступово в різних частинах планети. Біля 40 тис. років назад, на рубежі

верх. палеолиту, "Л. розумна" стає єдин. представником сімейства гоминид

і заселяє практично всю Землю.

Як біол. вид Л. має безліч загальних признаків з ссавцями, передусім

приматами. Специфіч. особливості Л., що різко виділяють її зі світу

тварин: прямоходіння, високий розвиток головного мозку, мислення і

членороздільна промова. Л. пізнає і змінює світ і саму себе, творить

культуру і влас. історію. Сутність Л., її походження і призначення, місце

Л. в світі були і залишаються центр. проблемами філософії, релігії, науки

і мистецтва.

90. СУСПІЛЬСТВО, в широкому сенсі - сукупність історичних форм ,що склалися

під впливом сучас. діяльності людей; в вузькому сенсі - історично

конкретний тип соціальної системи, певна форма соціальних відносин

(напр., С., протиставлене державі, у Гегеля).

91. ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis - громадянський, державний),

1) синонім культури.

2) Рівень, сходинка суспіл. розвитку, матеріальної і духовної культури

(антич. Ц., сучас. Ц.).

3) Сходинка суспіл. розвитку, наступна за варварством (Л. Морган, Ф.

Енгельс).

4) В деяких ідеалістич. теоріях епоха деградації і занепаду в противагу

цілісності, органічності культури.

92. КУЛЬТУРА (від лат. cultura - виховання, утворення, розвиток,

почитання), історично визнач. рівень розвитку сусп-ва, творч. сил і хисту

людини, висловлений в типах і формах орг-ції життя і діяльності людей, в

їхніх взаємовідносинах, а також в створюваних ними матеріальних і

духовних цінностях. Поняття "К." вживається для характеристики певних

іст. епох (антич. К.), конкретних сусп-в, народностей і націй (К. майя),

а також специфіч. сфер діяльності або життя (К. праці, політій. К., худ.

К.); в більш вузькому сенсі - сфера духовного життя людей. Включає в себе

предметні результати діяльності людей (машини, споруди, результати

пізнання, вир-ва, мистецтва, норми моралі і права і т. д.), а також

людські сили і хист, що реалізується в діяльності (знання, вміння,

навики, рівень інтеллекта, нравств. і естетич. розвитку, світогляд,

засоби і форми спілкування людей).

93. ПРОГРЕС (від лат. progressus - рух вперед), направлення розвитку, для

якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до

більш досконалого. О П. можна говорити стосовно системи в цілому, окр.

її елементах, структурі об'єкту ,що розвивається. Поняття П. протилежно

поняттю регрес.

93. РЕГРЕС (від лат. regressus - зворотний рух), тип розвитку, для якого

характерний перехід від вищого до нижчого, процеси деградації, пониження

рівня орг-ції, втрати спроможності до виконання тих або інших функцій;

включає також моменти застоя, повернення до виживших себе форм і

структур. Протилежний прогресу.

94. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ - форма суспільної свідомості, яка відображає

політичні відносини, політичну діяльність, що відбуваються у суспільстві.

Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних установок, тих чи

інших політичних методів, з допомогою яких обгрунтовуються і втілюються в

життя

політичні інтереси суб'єктів політичних процесів.Політична свідомість

включає в себе ідеологічний та психологічний аспекти.Перший аспект пов'

язаний з політичною ідеологією як системою поглядів, ідей, що

відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей - верств,

груп, страт тощо. Другий аспект безпосередньо пов'язаний з політичною

психологією, що грунтується на несистематизованих поглядах, почуттях,

настроях певних суб'єктів політичних відносин.

95. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ тісно взаємопов'язана з правовими нормами та

законами у відповідності з пануючим у суспільстві уявленням про

законність, порядок, справедливість. Право як юридичне оформлення

соціально-економічних відносин виражає насамперед їхнє відношення до

засобів виробництва, а також до інтелектуальної власності. Взаємодіючи з

політикою, право справляє великий вплив на її реалізацію, будучи основою

розвитку правосвідомості. Таким чином, свій зміст правова свідомість

реалізує насамперед в основних сферах життєдіяльності суспільства -

соціально - економічний та політичний, там, де і відбувається процес

формування правосвідомості, правової культури членів суспільства.

96. МОРАЛЬНА СВІДОМІСТЬ - ця форма свідомості тісно пов'язана з

правосвідомістю.Мораль являє собою сукупність, систему норм, правил

поведінки людей в суспільстві. На відміну від правових норм, норми моралі

не закріплені юридично , а регулюються в суспільстві силою громадської

думки. Моральна свідомість особистості найкраще проявляється в її

активній життєвій позиції, бо справжня мораль - це мораль активної

діяльності.

97. ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ, в основі естетичної свідомості лежить художня

культура, головним у якій є художнє виробництво та споживання. Художня

культура включає в себе естетичну активність особистості, її естетичне

виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які реалізуються в

художній творчій діяльності людей. В основі естетичного ставлення людини

до світу, її естетичної активності лежить соціально культуротворча

діяльність, котра не обмежується лише сферою художньої творчості, а має

поширюватися на все суспільне життя.

98. РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ, релігія як форма суспільної свідомості охоплює

релігійну ідеологію та релігійну психологію. Релігійна ідеологія являє

собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ.

Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами.

Релігійна психологія, складаючись головним чином стихійно , безпосередньо

в процесі відображення повсякденних умов життя людей, включає в себе

несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані

головним чином з вірою в надприродне. Суттєве місце в побутовій

релігійній свідомості відіграє процес поклоніння, або культ, що являє

собою найбільш консервативний елемент будь- якої релігії.

99. ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ - це позитивні якості людини, які направлені на

пригнічення негативних і аморальних думок і прагнень по відношенню до

оточуючого середовища і природи. Наприклад, егоїстичного, утилітарного,

споживацького, неекономного підходів до використання природних ресурсів.

Вона спрямоване і проти безгосподарності, марнотратства, що завдають

відчутної шкоди навколишньому середовищу.

100. Критерії суспільного пргресу, критерієм слугує передусім ступень

розвитку виробничих сил, економічного ладу,а також визначаємих ним

надбудованих інститутів, розвитку і розповсюдження культури, розвитку

особистості, супень зростання суспільної свободи. В окремі періоди

історії в окремих країнах суттєве значення для характеристики розвитку

суспільства з точки зору його прогресу або регресу можуть набувати в силу

своєї відносної самостійності такі суспільні явища як форми політичного

життя, культура,освіта і т. д., хоча вони вторинні, похідні і

визначаються економічним ладом суспільства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.