Рис. 3. Самоконтрувальні гайки:
а - конусна, обтиснена в конусній частині; б - підрізна з підгином вусика;
в - еліпсоїдна, стиснена в конусній частині по еліпсу; г - з нейлоновою вставкою в конусній частині
Рис. 4. Зубчасті шайби:
а - з виступами на поверхні; 6 - з радіальними розрізами
При стопорінні гайки розвідним шплінтом потрібно пам'ятати, що шплінт повинен повністю заходити в отвір болта і виступати над торцем поверхні гайки не більш як на 0,3 його діаметра. Головка шплінта має повністю входити в проріз гайки, а кінці його треба розвести: один - на торець болта, другий - на грань гайки. Кінці шплінта повинні щільно прилягати до поверхонь болта і гайки.
Відгинальні шайби виготовляють з м'якої листової сталі завтовшки 1,0... 1,25 мм. Після затягування гайки відгинальні шайби слід загнути (один кінець - на грань гайки, другий - на кромку корпуса) або закріпити гайки попарно.
Але звичайні нарізні з'єднання не мають контрувальних властивостей, тому застосовують самоконтрувальні гайки (рис. 3) і зубчасті шайби (рис. 4). Надійність роботи таких з'єднань у 8... 10 разів вища, ніж звичайних. Найбільш стабільними є з'єднання, де застосовуються гайки з нейлоновими вставками. У разі потреби вони можуть витримувати до 25...30 затягувань без помітного порушення контрувальних властивостей.
9. Зберігання матеріалів і запасних частин
Спеціальні складські приміщення, в яких зберігають паливно-мастильні матеріали та технічне майно (агрегати, запасні частини, акумуляторні батареї, гумотехнічні вироби та ін.), мають забезпечувати зручність приймання надходжуваного майна, підготовки його до зберігання, саме збереження і швидкісну видачу, а також пожежну безпеку.
Залежно від призначення склади поділяють на матеріальні (зберігання паливно-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, шин, запасних частин, інструменту тощо), ремонтного фонду та господарські (зберігання спецодягу, тари, робочого інструменту та ін.).
Розміщення складів на території господарства залежить від характеру матеріальних цінностей і їх призначення. Наприклад, склади запасних частин і матеріалів розташовують поблизу зони технічного обслуговування та ремонту машин.
За конструкцією склади бувають закриті, напівзакриті, відкриті та спеціальні.
Закриті склади (запасних частин, матеріалів) розміщують, як правило, в опалюваних будинках і устатковують стелажами, стендами та підставками, які забезпечують належне утримання майна. Стелажі розташовують з урахуванням найкращого використання площі й освітлення, а також зручності догляду за майном і транспортування його.
Для механізації вантажно-розвантажувальних робіт склади забезпечують кранами, кран-балками, електротельферами, візками, ліфтами та іншими підіймально-транспортними пристроями, а також механізованими стелажами. Якщо стелажі не механізовані, а звичайні, то на їх нижніх полицях розташовують важкі й громіздкі деталі, а на верхніх - легші. До полиць прикріплюють таблички з найменуванням майна.
Майно, яке зберігається в тарі (ящиках), складають у штабелі на дерев'яні підкладки завтовшки 20...25 см. Між штабелями має бути прохід завширшки 1 м. На кожному ящику прикріплюють табличку з зазначенням на ній найменування і кількості речовин.
Технічне майно підлягає суворому обліку. На кожен його вид заводять облікову картку, в якій записують надходження та витрачання матеріалів і виводять залишок.
Нормативи зберігання технічного майна передбачають терміни зберігання матеріалів і запасних частин: деталей і вузлів - 23 дні, автошин -10, ремонтного фонду - 10, інструменту - 15, кисню, ацетилену і т. п. - 10, змащувальних і лакофарбових матеріалів - 15 днів; агрегати знаходяться в постійному запасі.
Запасні частини, агрегати, прилади та електроустаткування в умовах великих управлінь механізації зберігають у закритих опалюваних складах на багатоярусних стелажах або в шафах, розташованих за груповою (агрегатною) системою для зручності їх відшукування. Температура повітря в приміщенні має бути не нижчою 5 °С при відносній вологості 40...45 %.
Деталі та агрегати повинні бути законсервовані відповідно до термінів їх зберігання та призначення.
Пластичні мастила для цього нині не застосовуються, бо вони псують товарний вигляд виробу. Крім того, їх багато витрачається на консервацію виробів, вони потребують великої трудомісткості нанесення та значних витрат на розконсервацію і не завжди відповідають вимогам, які до них ставляться. Тому останніми роками набули поширення спеціальні рідкі консерваційні (захисні) оливи, завдяки чому знижуються витрати мастильних матеріалів, а також трудомісткість консервації та розконсервації деталей. До складу цих олив входять поверхнево-активні речовини (інгібітори корозії), що сприяють утворенню на поверхні деталей тонкої оливної плівки, яка легко виводиться під час розконсервації. Незважаючи на те, що рідкі захисні оливи коштують дорожче від пластичних мастил, застосування їх дає більший економічний ефект.
Збереження покриття залежить від властивостей і якості захисних матеріалів (паперу, картону, а також спеціальної металевої, комбінованої і, рідше, дерев'яної тари). Останніми роками широко застосовують пластмасові матеріали.
Фарби і лаки зберігають в неопалюваних приміщеннях з якісною вентиляцією, захищеними від прямого впливу сонячних променів.
Кольорові метали на стелажах зберігають кожен окремо, щоб уникнути їх взаємодії. Олово зберігають при температурі не нижче 12 °С (короткочасно - не нижче 20 °С). Це пояснюється тим, що олово при низькій температурі і різкому перепаді температур схильне до особливого виду корозії-"олов'яної чуми". При виявленні корозії всі злитки переплавляють.
Карбід кальцію повинен зберігатися в сухому неопалюваному приміщенні з витяжкою, в герметичній упаковці.
Балони з киснем зберігаються в ізольованому приміщенні у вертикальному положенні на дерев'яних пірамідах. Приміщення має бути досконало ізольованим, віддаленим не менш як на 100 м від інших споруд і обладнаним витяжними трубами.
Сірчану і соляну кислоти зберігають у закритих приміщеннях з вентиляцією. Пляшки з сірчаною кислотою мають бути закупорені притертими пробками, а їх головки обтягнені конопляною тканиною і обв'язані шпагатом.
Акумуляторні батареї під час зберігання за рахунок саморозряджання втрачають частину своєї ємності (0,7...4% за добу). Ступінь саморозряджання залежить від умов зберігання, тому в процесі тривалого зберігання слід дотримуватися деяких вимог. 30крема, акумуляторні батареї потрібно зберігати в сухих, ізольованих, добре вентильованих приміщеннях. Батареї встановлюють в один ряд на підлозі або на стелажах вивідними клемами вверх на відстані не менш як 1 м від нагрівальних приладів. Вони мають бути захищені від потрапляння прямих сонячних променів.
Батареї з сухими пластинами можна зберігати при температурі навколишнього повітря до -30 °С. Максимальний термін зберігання не повинен перевищувати двох років.
Батареї без електроліту доцільно зберігати лише в тому разі, якщо їх потрібно транспортувати до споживача після приведення в дію. Перед поставленням на зберігання такі батареї повністю заряджають, після чого вилучають електроліт з двогодинним витримуванням їх у перевернутому стані над ємкістю. Коли електроліт стече, батареї закривають пробками й ущільнювальними дисками, обмивають 10-відсотковим розчином нашатирного спирту або 5-відсотковим розчином каустичної соди і зберігають при температурі не вище 0 °С і не нижче -30 °С. Термін зберігання таких акумуляторів при цій температурі -близько року, а при кімнатній температурі - три місяці.
Батареї з електролітом зберігають повністю зарядженими при температурі не вище 0 °С, оскільки при зниженій температурі саморозряджання і корозія акумуляторних пластин сповільнюються. Мінімальна температура зберігання має бути не нижчою за -30 °С. Максимальний термін зберігання батареї з електролітом становить близько 1,5 року при температурі не вище 0 °С і дев'ять місяців - при температурі 18...20 °С. Якщо такі батареї зберігати при плюсовій температурі, то їх потрібно щомісяця підзаряджати відповідно до інструкції з експлуатації батарей.
Зберігання сучасних акумуляторних батарей має деякі особливості. Існує кілька способів зберігання таких батарей: з періодичним підзаряджанням акумулятора; з постійним підзаряджанням малими струмами, які компенсують саморозряджання з заміною електроліту на водний розчин борної кислоти.
При зберіганні батарей з періодичним підзаряджанням їх попередньо підзаряджають, очищують від забруднень і протирають 10-відсотковим розчином аміаку. Густину електроліту в разі тривалого зберігання контролюють не рідше одного разу на місяць і, якщо вона нижча за початкову на 0,05 г/см3, батареї підзаряджають. Практично їх підзаряджають щомісяця при зберіганні в теплому приміщенні і через 3...4 місяці у разі зберігання в приміщенні з температурою 0 °С і нижче.
Якщо батарею зберігають із заміною електроліту на водний розчин борної кислоти, то її заряджають і зливають електроліт. Потім два рази промивають дистильованою водою з проміжками 15...20хв, наповнюють 4...5-відсотковим розчином борної кислоти, закривають банки пробками і ставлять на зберігання в приміщення з температурою вище 0 °С. По закінченні терміну зберігання розчин борної кислоти зливають і батарею заправляють електролітом густиною 1,4±0,01 г/см3. Через 20...30хв густину електроліту знижують до 1,24...1,25 г/см3. Якщо густина електроліту знижується більш як до 1,24 г/см3, то частину електроліту вилучають і додають свіжий густиною 1,4±0,01 г/см3. Після цього батарею встановлюють без підзаряджання на машину. Упродовж 12 місяців заряд батареї практично не змінюється.
Шини, камери та інші гумотехнічні вироби (нові, відновлені й старі, які придатні до експлуатації та ремонту) зберігають в окремому, закритому й сухому приміщенні, захищеному від сонячних променів. За наявності в приміщенні вікон їх шибки фарбують червоною або жовтогарячою фарбою.
Стелажі з шинами та вішалки з камерами мають розміщуватися від опалювальних приладів на відстані не менш як 1 м. Опалювальні прилади повинні бути екрановані.
Температура зберігання цих виробів -30. ..+35 °С при відносній вологості 50...80%. Якщо відносна вологість нижча за 50%, потрібно застосовувати штучне зволоження, посипаючи підлогу вологою тирсою. У приміщенні не допускається затхлість повітря та поява на стінах плісняви. У разі появи затхлості чи плісняви приміщення потрібно продезинфікувати 2-відсотковим розчином формаліну і провітрити.
Забороняється провітрювати склади під час грози та протягом 2...3 год після неї через різке збільшення озону в повітрі.
Шини зберігають у вертикальному положенні на стелажах або на рівній підлозі. Камери, в яких зберігаються шини, накачують повітрям до внутрішнього розміру покришок, щоб уникнути утворення на них складок.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
