З економічної точки зору Мурманський проект більш ймовірний і рентабельний, ніж проект будівництва трубопроводу на Схід Росії.
На Схід
Основна проблема на східному напрямку - у гострій конкуренції між собою японського і китайського варіантів трубопроводів. Підтримкою влади користається японський варіант, оскільки довжина трубопроводу Ангарськ- Знахідка більше, скоріше за все, він у більшій ступені буде сприяти розвитку російської інфраструктури і забезпеченню вітчизняних споживачів. Привабливий цей напрямок і у російсько-американському енергетичному діалозі. Ще одним доводом "за": за цей проект є те, що великий інтерес виявляє Японія, адже в результаті його реалізації вона може забезпечити за рахунок російських постачань до чверті своїх потреб у нафті і знизити до 65% залежність від нафти Близького Сходу (зараз нафта з цього регіону складає близько 88% у загальному імпорті цієї сировини Японією). Ситуація навколо Іраку, тупик у рішенні палестинської проблеми і - у довгостроковій перспективі - неясність намірів США у відношенні Ірану роблять Близьким Схід все менш надійним постачальником. Турбує Японію і ситуація у протоках Південно-Східної Азії, по яких йдуть супертанкери з зони Перської затоки. Терористи вже намагалися робити напади на ці судна. За словами генерального секретаря кабінету міністрів Японії Ясуо Фукуда, нафтопровід може стати однією з "головних опор" майбутнього економічного співробітництва з Росією. Японська сторона виражає готовність взяти пряму участь у його. Передбачається, що Японія може гарантувати закупівлю до одного мільйона барелей сибірської нафти в день. Можлива і фінансова участь Японії в розробці енергоресурсів Сибіру.
Основна слабкість альтернативного проекту нафтопроводу Ангарск-Дацин,т у тому, що підготовчі роботи з якого стартували раніш, ніж по його "конкуренту", у тім, що він орієнтований тільки на Китай. Потенціал попиту в китайського ринку колосальний: за словами замминистра іноземних справ Віктора Калюжного, у Китаї до 2020 року дефіцит енергоресурсів буде складати 200 млн тонн умовного палива. Однак залежність від одного споживача, тим більше такого могутнього, як Китай, - це серйозний мінус, що здатний звести нанівець той факт, що ця траса коротше находкінської на 1400 км і її будівництво обійшлося б майже вдвічі дешевше. З іншого боку, для ефективної роботи проекту нафтопроводу Ангарськ-Знахідка необхідно транспортувати 50 млн тонн нафти в рік протягом 20 років. Таких запасів нафти навіть з урахуванням перспективних проектів у Східному Сибіру немає, що робить проект нерентабельним. Президент "Транснефти" Семен Вайншток прямо заявляє, що ресурсів нафти недостатньо для двох проектів, тому уряду треба прийняти важлие рішення про вибір одного з них. Остаточне ж рішення буде прийнято, швидше за все, тільки в травні, під час візиту китайського лідера Ху Цзиньтао в Москву.
Російсько-американський енергодіалог (нафта в США): Найбільш очевидним ринком для розширення експорту російських компаній є американський - найбільший ринок, що, схоже, і надалі буде рости швидко. У доповіді Національної ради США по розвідці (грудень 2000 року) "Про розвиток світової ситуації до 2015 року" міститься попередження про те, що до названого терміну США зіштовхнуться з проблемою енергетичної кризи. Причина - ріст споживання енергоресурсів в інших країнах, особливо в Китаї й Індії, а також у Європі. У доповіді прогнозується, що до 2015 року чотири п'ятих нафти Близького Сходу буде поставлятися в Східну Азію, що може призвести до нестачі нафти і її значному подорожчанню. Тому в доповіді говориться про необхідність скоротити залежність США від імпорту нафти. Експерти рекомендують скоротити щоденний імпорт із 11 млн барелей до 5-6 млн. У противагу цьому енергетична програма Джорджа Буша ставить задачу збільшити споживання нафти до 2040 року до 23 млн барелей у день. Такі масштабні плани змушують шукати нові джерела енергетичних ресурсів у всіх районах світу. За словами міністра енергетики Спенсера Абрахама, "диверсифікованість світових джерел нафти є частиною енергетичної стратегії США".
Переваги трубопровідного транспорту:
Можливість повсюдної прокладки трубопроводів, висока пропускна здатність, низька собівартість транспортування, відносно мала кількість обслуговуючого персоналу, незалежність від природно-кліматичних умов, безперервність процесу транспортування. Недоліки трубопровідного транспорту:
Вузька Спеціалізація у транспортуванні вантажів. Аналіз сучасного стану і перспектив розвитку магістрального трубопровідного транспорту дозволяє зробити наступний висновок: трубопровідний транспорт має значні перспективи розвитку.
Висновки.
Трубопровідний транспорт відноситься до числа нових засобів сполучення, які інтенсивно розвиваються в наш час. На сучасному етапі основним видом палива залишається нафта та нафтопродукти, як наслідок це призвело до інтенсифікації трубопровідного транспорту.
В багатьох країнах світу нафтова промисловість – це основа їхньої економіки тому трубопровідний транспорт займає помітне місце серед інщих видів транспорту. Трубопровідний транспорт світу – це сукупність взаємо пов’язаних транспортних систем, що ведуть від країн - експортерів нафти до її імпортерів.В наш час гостро постала проблема енергозабезпечення, яка пов’язана з вичерпністю корисних копалин, що в свою чергу спричиняє необхідність проведення розвідки нових родовищ і будівництва нових нафто- і газопровідних систем.
Високі темпи розвитку різних галузей науки і світового господарства в двадцятому столітті — столітті масового застосування у всіх галузях двигунів внутрішнього згоряння, привели до бурхливого розвитку у світі нафтової і газової промисловості і, як наслідок, до прискореного будівництва трубопровідного транспорту. Трубопровідний транспорт у суспільному виробництві різних країн світу зайняв одне з перших місце серед інших видів транспорту. Напрямок науково-технічного прогресу у вітчизняній і зарубіжній практиці близький друг до друга. Трубопровідний транспорт світу в даний час з окремих магістралей створив взаємозалежні, іноді закільцьовані транспортні системи по доставці споживачам газу, нафти і нафтопродуктів і не тільки внутрішньодержавного, але і трансконтинентального значення. Довжина побудованих і введених у дію на початок 1986 р. магістральних трубопроводів у світі складає 1,5 млн. км, з них у капіталістичних і країнах, що розвиваються, побудовано 23, а в постсоціалістичних країнах — 13.
Росія, ЮАР та Саудівська Аравія, що займають перші місця в світі по видобутку нафти і газу, завдяки інтенсифікації трубопровідного транспорту, у першу чергу в результаті зміни структури довжини по діаметрах і різкому збільшенні питомої ваги трубопроводів діаметром 1220 і 1420 мм, успішно справляються з перекачуванням цих енергоносіїв.
По продуктивності і встановленій потужності магістральний трубопровідний транспорт колишнього СРСР не має аналогів у світовій практиці. Характерні його риси - планова та випереджальна спрямованість у будівництві.
У Сполучених штатах Америки найбільша у світі мережа магістральних трубопроводів. Однак вона побудована в основному з труб малих діаметрів. Навіть побудовані в США і Канаді за період 1980-1985 рр. магістральні трубопроводи довжиною 80 тис. км. складаються з труб малих діаметрів (50—508 мм), а з труб великих діаметрів (1020—1220 мм) покладене усього лише 3674 км, що є тільки 4,5 % загальної довжини. Трубопроводи з труб діаметром 1420 мм узагалі не будувались.
Нафта і газ у найближчі десятиліття XXI в. все-таки залишаються основою забезпечення енергією світового господарства. Багато чого тут буде залежати від успіхів в області пошуків, розвідки і розробки нових нафтових і газових родовищ. Однак виявлені запаси нафти і газу в природі обмежені, а їхня розвідка і надалі буде проводитися у важких по природних умовах районах і буде пов’язана із збільшенням витрат на їхню розвідку, видобуток і транспортування. За таких умов особливо важливою постає проблема використання нафти і газу.
Наявна в СНД енергетична програма, а також енергетичні програми, розроблені за кордоном, передбачають: стабілізацію видобутку нафти, а пізніше і газу (із збереженням високих рівнів їхнього видобутку), при інтенсивному енергозбереженні; приріст енергетичних ресурсів буде забезпечуватися головним чином за рахунок виробництва ядерної енергії, видобутку вугілля і використання альтернативних джерел енергії. Доля атомної енергії в загальному світовому енергопостачанні до 2010 р. очікується близько 20%, а щорічний приріст її виробництва в XXI в. повинний у середньому складати 15%.
У США і Канаді за прогнозами до 2010р. обсяги і темпи будівництва магістральних трубопроводів трохи знизяться, але збережуться на досить високому рівні, а в структурі довжини трубопроводів і їхньому діаметрі не відбудеться істотних змін.
Використана література
1. Бугроменко В.Н., Транспорт в территорильных системах. – Одесса: Маяк,
1993 г.
2. Кременко Л.И., Воробьев Н.А., Развитие трубопроводного транспорта в
СССР и за рубежом. – Москва: Наука, 1975.
3. Могилевский Н.М., Мировой транспорт, время перемен. –“МЭ и МО”, 1999г.
N8 стр 59 – 63.
4. Могилевский Н.М., Мировой транспорт, новые горизонты и новые проблемы.
–“МЭ и МО”, 2000г. N9 стр 29 – 35.
5. Никольский Н.М. География транспорта СССР – Москва: Наука, 1978 г.
6. Хахлюк А.М. Транспортно-транзитні проблеми пострадянських держав.
“Економіка України” 1999р. N 9.
7. Хахлюк А.М. Україна - транзитна держава., “Економіка України” 2001р.
N 1.
8. Череп В.М. Транспортные коридоры все теснее связывают нас с Европой.
“Судоходство”, 1998г. N 6 – 7.
9. Шлихтер С.Б., География мировой транспортной система. Взаимодействие транспорта и териториальных систем хозяйства. – Москва: МГУ, 1995 г. 10. Шлихтер С.Б., Звкрев М.К. Географичесеое разделение труда и транспортное обеспечение мирохозяйственных связей. “Вопросы географии”, Сборник N130, Москва: Мысль, 1987г. 11. www.students.ru 12. www.atlas – analytic.com 13. www.KM.ru 14. www.crugosvet.com 15. www.monah.ru
Страницы: 1, 2, 3
