Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно – економічний університет.
Кафедра менеджменту зовнішньо - економічної діяльності.
КУРСОВА РОБОТА
з курсу “Розміщення Продуктивних Сил”
На тему:
“Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу”
Виконав:
Студент I-го курсу ФЕМП
Воронцов Владислав
Перевірив:
Науковий консультант професор Воронова Є.М.
Київ 2004.
Сучасний стан та особивості розміщення трубопровідного транспорту світу.
План.
Вступ………………………………………………………..ст. 3 1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу………………………………………...ст. 5 2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу…… ст.7 3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі…………………… ст.8 4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту…………ст.10 5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту……………………….. ст.25 Висновки………………………………………………….ст.37 Використана література………………………………ст.40
ВСТУП.
Сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортну систему, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних, міських і промислових комунікацій. Переміщаючи щорічно мільярди тонн сировини, палива, матеріалів, продукції, а також багато мільярдів пасажирів з досить високим рівнем комфорту і швидкості, сучасний транспорт забезпечує масове індустріальне виробництво, глибокий поділ праці, внутрішню і зовнішню торгівлю, сприяє розвитку культури і науки.
Траспорт - одна з найважливіших галузей господарства. Через транспорт матеріалізується міжнародний поділ праці. Переважна частина всіх транспортних засобів знаходиться в високо розвинутих капіталістичних країнах. В цих країнах у сфері транспорту зайнята значна частина населення, на нього приходиться велика доля основного капіталу. В останній період кількість транспорту значно зросла. Розвиток окремих видів транспорту проходить не рівномірно. Швидше всього розвивається автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт. Транспорт перетворився в одну з найбільш оснащених в технічному відношенні галузей економіки. Він забезпечує виробничі зв’язки промисловості і сільського господарства, здійснює перевезення вантажів і пасажирів. Засоби транспорту розподілені в розвинутих капіталістичних країнах за типом власності: приватний, або державний. Важливим фактором є зростання обсягів перевезень, ускладнення умов його роботи, що призвело до збільшення державного контролю у цій галузі.
Виробничі потужності транспорту в останній час значно зросли. Це спричинено не тільки науково-технічною революцією, а й розвитком його в умовах жорсткої конкуренції.
Розвиток окремих видів транспорту іде нерівномірно. Так, останнім часом найбільш помітно розвиваються такі види транспорту, як повітряний, трубопровідний, автомобільний, морський.
Залежно від історичних умов, рівня розвитку продуктивних сил, особливості територіальної структури господарства, розміщення населення, природних умов, присутності водних шляхів, характеру рельєфу та ін., формується той чи інший тип транспортної системи.
Існує два типи високо розвинутих транспортних систем: північно – американська та західно - європейська транспортні системи. Перший тип склався в США і Канаді - великі території, значний виробничий капітал, цілісний внутрішній ринок і таке інше. В цих країнах розвинуті всі види транспорту. В перевезенні пасажирів на перше місце вийшов повітряний транспорт, в перевезенні вантажів – залізничний транспорт.
В країнах Західної Європи більша частина припадає на залізничний та автомобільний транспорт. В Німеччині всі види транспорту розподілені приблизно однаково, а процент трубопровідного транспорту малий. Доля морського транспорту більша в Англії, трубопровідного - у Франції. Автомобільний транспорт одержав значне поширення в Західній Європі враховуючи відносно короткі відстані між містами. Транспортні системи Японії, ЮАР, Австралії відносяться до перехідних. В Японії найбільше поширення одержав морський і повітряний транспорт.
Особливий тип транспортної системи характерний для країн, які розвиваються - вони набагато гірше забезпечені транспортом, що є серйозною завадою для розвитку економіки цих країн.
В найближчий час в транспортних системах розвинутих країн великих технічних змін не очікується. Перспективним вважається трубопровідний транспорт із-за відносної дешевизни в експлуатації та можливості повсюдної прокладки, високої пропускної здатності, низької собівартості транспортування, малої кількості обслуговуючого персоналу, незалежність від природно-кліматичних умов, безперервності процесу транспортування. Розвитку трубопровідного транспорту сприяв розвиток енергетики і технологічний прогрес.
Значний зріст трубопровідного транспорту за останній період в різних країнах світу є наслідком високого розвитку світової нафтогазодобувної промисловості. Географічне розміщення головних родовищ нафти і газу в більшості країн світу не співпадає з розміщенням основних районів споживання цих видів полива, внаслідок чого виникає необхідність транспортування великих вантажопотоків нафти, нафтопродуктів і газу. З усіх видів транспорту трубопровідний транспорт найкраще підходить для їх транспортування.
Розвиток трубопровідного транспорту і масшттаби його будівництва залежить від видобутку нафти і газу в регіонах світу. Дослідженням моєї курсової роботи є саме цей вид транспорту. Я ставлю завдання дослідити і розкрити у своїй курсовій роботі умови розвитку цього виду транспорту, його основні функції, його місце серед інших видів транспорту, перспективи розвитку та проблеми його використання
1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу.
На сучасному етапі найбільш швидко розвивається автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.
Трубопроводи - специфічний засіб транспортування нафти, кам'яного вугілля і хімічних продуктів від місць їхнього видобутку до ринків споживання.
Основною функцією трубопровідного транппорту є перевкзення значних обсягів сировини.
Так в Північній Америці трубопроводи прокладені від районів видобування до центрів споживання на сході континенту.
В Західній Європі трубопроводи проходять від морських портів, куди поступає імпорт, або добута в Північному иорі нафта до промислових центрів в глибині континенту.
В країнах Близького Сходу, на півночі Африки траси трубопроводів ідуть від районів видобування нафти і газу до морських портів, звідки ця сировина експортується в розвинені капіталістичні країни
Велике значення трубопровідного транспорту полягає у тому що собівартість транспортування по трубопроводу втроє дешевше ніж по залізниці.
Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність і надійність вантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнє середовище.
Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.
Таблиця №1: Оцінка видів транспорту [3].
|Природний газ |- |144 |148 |152 |152 | |Нафта и |65 |76 |62 |62 |61 | |нафтопрод. | | | | | |
5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту.
Проблеми трубопровідного транспорту нафтопродуктів: старіння устаткування і старіння власне труб, сумнівні перспективи і невизначена стратегія розвитку, зокрема в СНД. Наприклад, у В даний час 35% трубопроводів експлуатується більш 20 років, що вимагає підвищеної уваги до їх експлуатаційної надійності і технічної безпеки.
На магістральних нафтопроводах ці проблеми стоять особливо гостро. Сьогодні, незважаючи на зниження завантаження нафтопроводів більш ніж у півтора рази в порівнянні з максимально можливою, небезпека аварійних ситуацій не знижується, що веде до збільшення обсягу робіт з ремонту, реконструкції і технічного переоснащення. В даний час віковий склад магістральних нафтопроводів наступний (у %): менше 10 років - 7;
10...20 років - 25;
20...30 років - 34; понад 30 років - 34.
За рівнем надійності магістральні нафтопроводи можна розділити на три групи: - нафтопроводи, побудовані до 1970 року. Вводилися в експлуатацію в основному без активного захисту від корозії. Пасивний захист (бітумна ізоляція) була розрахована на термін служби 8...12 років. Фасонні деталі нафтопроводів виконували тільки зварюванням на трасі; - нафтопроводи, побудовані в 1970-1975 роки. Нафтопроводи переважно великого діаметра (1020 і 1220 мм). У проектах вже передбачалися засоби электрохимзахисту. Фасонні вироби трубопроводів частково були заводського виготовлення. Час передпускових іспитів для нафтопроводів великого діаметра було збільшено з 6 до 24 годин; нафтопроводи, побудовані після 1975 року. При будівництві використовували фасонні деталі тільки заводського виготовлення. Під час передпускових іспитів ( 24 год.) тиск був підвищений до заводського іспитового тиску, що викликає у металі труб тиск, рівний 0,90...0,95 нормативної границі текучості. В даний час магістральні нафтопроводи мають бітумні, полімерні і комбіновані покриття, нанесені в трасових умовах. Нафтопроводи діаметром 1020...1220 мм із полімерними і мастичными (бітумними) покриттями, що мають термін експлуатації більш 15 років, віднесені до ділянок підвищеного ризику. Гарантований термін служби ізоляційних покриттів для нафтопроводів діаметром 820 мм і менш визначений у 20 років, після закінчення якого вимагаються їхнє періодичне обстеження і вибірковий ремонт.
В даний час завантаження системи зберігається на рівні 40%. Криза в економіці у постсоціалістичних країнах, зниження платіжоспроможності внутрішнього товарного ринку, скорочення видобутку нафти і виробництва нафтопродуктів стали об'єктивними причинами порівняно невисокого завантаження нафтопродуктопроводів, що у 1999 році склало тільки 38,6 % від потужності встановленого устаткування.
Надійність, екологічна безпека і зниження аварійності нафтопродуктопроводів забезпечуються за рахунок: - діагностики і капітального ремонту лінійної частини, резервуарів і устаткування; - технічного переоснащення і реконструкції технологічного устаткування, систем автоматизації насосних станцій, резервуарних парків і телемеханізації лінійної частини магістральних нафтопродуктопроводів; - модернізації існуючих і впровадження нових систем пожежегасіння резервуарних парків. Однак через дефіцит засобів обсяги робіт недостатні.
Як показує аналіз сучасного стану нафтопродуктопроводів, для збільшення їхнього завантаження, підвищення технічного рівня і поліпшення фінансового стану всіх дочірніх акціонерних товариств необхідно: залучення до транспортування додаткових обсягів нафтопродуктів внутрішнього ринку країн й експорту; створення оптимального технологічного запасу нафтопродуктів для скорочення термінів доставки палива; збільшення розгалуженості мережі й обсягів реконструкції діючої системи; розширення номенклатури нафтопродуктів, що транспортуються; диверсифікованість основних фондів; збільшення обсягів реалізації нафтопродуктів на наливних пунктах і роздавальних блоках.
Страницы: 1, 2, 3
