|
|
Перевірити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобіля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту відкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профілактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Перевірити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.
Обслуговування повітряного фільтра полягає в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й постави ти на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).
Із паливного фільтра грубої очистки слід періодично зливати від стій бруду й води та промивати фільтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуванням стисненим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.
Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкої очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтру вальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду й осадків, Фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.
Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши Жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.
Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.
Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.
Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.
Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.
У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.
У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора [4].
3. Асортимент бензинів
У нашій країні товарним автомобільним бензином служить суміш бензинів прямої перегонки та крекінгу, до якої додають високооктанові компоненти й різноманітні присадки. За ГОСТ 2084–77 випускають чотири марки бензинів: А-72,
А-76, АИ-93 та АИ-98. Крім цього, згідно з технічними умовами виробляють бензини АИ-92, АИ-95 та АИ-96 (АИ – бензини з октановим числом за дослідницьким методом, А – за моторним методом).
З 1998 р. введено в дію ТУУ 00149943.501–98, згідно з якими в Україні виробляються бензини з підвищеною температурою кінця кипіння (гк. к = 215 °С) А-80, А-92, А-95, А-96 та А-98 (нова індексація). Якість їх зовсім незначною мірою відрізняється від якості бензинів, що випускаються за ГОСТ 2084–77.
Усі бензини, крім АИ-98, бувають двох видів – літні та зимові. Літні бензини використовують з 1 квітня до 1 жовтня, а зимові – з 1 жовтня до 1 квітня. У перехідний період допускається змішування зимових і літніх сортів.
Бензини марок А-76 (А-80) готують змішуванням відповідних фракцій каталітичного крекінгу з бензиновими фракціями, які отримують іншими способами (наприклад, каталітичним реформінгом) з додаванням 15…30% фракцій прямої перегонки.
Бензин А-76 містить не більш як 0,24% тетраетилсвинцю. Виготовляючи бензини АИ-93, АИ-98 та АИ-95, використовують бензинові фракції каталітичного крекінгу й реформінгу та компоненти, синтезовані з вуглеводневих газів.
Бензин АИ-93 випускають в етильованому та неетильованому варіантах. Вміст тетраетилсвинцю у ньому обмежений 0,5%. Бензин АИ-98 виготовляють на основі неетильованого варіанта АИ-93 з додаванням тетраетилсвинцю не більш як 0,5%.
Фізико-хімічні показники бензинів за ТУУ 00149943.501–98 наведені в табл. 1.
Таблиця 1. Нормативні показники бензинів А-80, А-92, А-95 та А-96
Показники |
Значення показників |
|
|
Густина, кг/мЗ, при /= 20 °С |
Не нормується; визначення обов'язкове |
|
|
Детонаційна стійкість: |
|
|
|
мінімальне октанове число за |
80 (А-80); 92 (А-92); |
|
|
дослідницьким методом |
95 (А-95); 96 (А-96) |
|
|
те саме, за моторним методом |
76 (А-80); 82,5 (А-92); 85 (А-95, А- |
96) |
|
Фракційний склад: |
|
|
|
мінімальна температура початку |
30 |
|
|
перегонки, °С |
|
|
|
максимальна температура, °С, за якої |
75 |
|
|
переганяється 10% бензину |
|
|
|
те саме, 50% бензину |
120 |
|
|
те саме, 90% бензину |
190 |
|
|
максимальна температура кінця |
215 |
|
|
кипіння, °С |
|
|
|
максимальний залишок у колбі, % |
1,5 |
|
|
максимальні втрати, % |
4 |
|
|
Максимальний тиск насиченої пари |
79,9 |
|
|
бензину, кПа |
|
|
|
Максимальна кислотність, мг |
3 |
|
|
КОН на 100 смЗ бензину |
|
|
|
Максимальна концентрація фактичних |
|
|
|
смол, мг на 100 смЗ бензину: |
|
|
|
на місці виробництва |
5 |
|
|
на місці споживання |
10 |
|
|
Мінімальний індукційний період |
600 |
|
|
бензину на місці виробництва, хв. |
|
|
|
Максимальна масова частка сірки, % |
0,05 |
|
|
Максимальна масова частка |
0,001 |
|
|
меркаптанової сірки, % |
|
|
|
Випробування на мідній пластинці |
Витримує |
|
|
Показники |
Значення показників |
|
|
Наявність водорозчинних кислот і лугів |
Не повинно бути |
|
|
Наявність механічних домішок і води |
Те саме |
|
|
Забарвлення |
Безбарвний або блідо-жовте |
|
|
Максимальна концентрація свинцю, л |
|
|
|
на 1 дм3 бензину: |
|
|
|
Етильованого |
0,05 |
|
|
Не етильованого |
0,013 |
|
|
Сумарний вміст ароматичних |
Не нормується; визначення |
|
|
вуглеводнів, % |
обов'язкове |
|
|
Максимальна масова частка бензолу, % |
5 |
|
|
Автомобільні бензини мають відповідати вимогам ТУУ 00149943.501–98 і виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.
Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності і (або) знак відповідності за ДСТУ 2296–93.
Виробник гарантує відповідність якості бензинів вимогам ТУУ 00149943.501–98 та дотримання вимог до транспортування і зберігання.
Гарантійний термін зберігання бензинів – 3 роки від дня виготовлення. По закінченні гарантійного терміну зберігання бензини мають бути перевірені споживачем на відповідність їх вимогам ТУУ 00149943.501–98.
Розробник і виробник бензинів не несуть відповідальності за наслідки їх застосування, якщо бензини використовувались не за прямим призначенням без дотримання встановлених заводом попереджень або за умов, не передбачених ТУУ 00149943.501–98.
У промислово розвинених країнах (країни Європи, США, Японія та ін.) застосовують два види бензинів – «Преміум» з октановим числом за дослідницьким методом (ОЧД) 97…98 і «Регуляр» з ОЧД 90…94. Рішенням ради країн Європейської економічної співдружності на перспективу затверджено єдиний неетильований бензин «Преміум» з ОЧД 95. Октанове число бензину «Регуляр» може бути 91…92.
У країнах ЄЕС частка бензину «Преміум» становить 78%, а бензину «Регуляр» – 22%. До 1990 р. всі бензини були, як правило, етильовані із вмістом свинцю 0,15…0,4 г/л (в Україні і країнах СНД -0,14…0,37 г./л).
Перелік використаної літератури
1. Автомобили ВАЗ-2105. Руководство по ремонту, эксплуатации и техническому обслуживанию: М.: Третий Рим, 2002. – 185 с.
2. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344 с.
3. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. – К.: Урожай, 1985. – 576 с.
4. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400 с.
5. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. – Львів: Світ, 2004. – 496 с.; іл
6. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350 с.
7. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624 с.
8. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320 с.
9. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.: Урожай, 1989. – 350 с.
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.