Паливо під тиском, створюваним паливним насосом, по паливопроводу підводиться в корпус фільтра й опускається в склянку-відстійник, де відокремлюються вода й інші домішки. Далі воно проходить крізь пори фільтруючого елемента, остаточно очищується і по трубопроводу потрапляє в поплавцеву камеру.

Паливні фільтри, насос, бак, карбюратор герметично з'єднуються між собою паливопроводами, виготовленими з міді, латуні або стали. Сталеві паливопроводи мають антикорозійне покриття з олова, свинцю або міді. У місцях вигину встановлюють бензостійкі шланги.

Повітряний фільтр служить для очищення повітря, що надходить у карбюратор і піддон картера, а в двигуні автомобіля ЗИЛ компресор, що значно підвищує термін його служби. На двигунах автомобілів ЗИЛ, встановлюють інерційно-масляні (контактні) фільтри з подвійним очищенням повітря. [3].

Повітряний фільтр інерційно-масляного типу ВМ-16 двигуна автомобіля ЗИЛ-130 (рис 1.3., а) складається з корпуса 1, у нижню частину якого залита олія до заданого рівня – таке ж, що й у піддоні картера. У центрі корпуса встановлений повітряний патрубок 10 із тримачем 8 і смушковою гайкою 7 для кріплення кришки фільтра. Над оливою знаходиться відбивач 2, а над ним – фільтруючий елемент 3 із кришкою 4, набраний з капронових чи металевих ниток, змочених оливою. Обойма фільтруючого елемента кріпиться в корпусі з зазором для проходу повітря до оливної ванни. Кришка гумовим перехідним патрубком 5 з розширювальною пружиною 6 з'єднується з повітряним каналом 12, до якого повітря надходить через забірники 11. У каналі встановлена заслінка 13, керування якою виведене в кабіну водія. При закритій заслінці непрогріте повітря надходить у прийомний патрубок через забірники (рис. 1.3. б), а при відкритій – з-під капотного простору (рис. 1.3., в), де воно підігрівається від зіткнення з нагрітими частинами двигуна, що поліпшує сумішоутворення в карбюраторі.

Суть очищення повітря полягає в тому, що воно направляється до масляної ванни, вдаряється об оливу, з нього випадають великі частки пилу, волокна (перша ступінь очищення). При цьому повітря захоплює частки олії, змінює напрямок руху і проходить у фільтруючий елемент, де стикається з вологими нитками, остаточно очищується (друга ступінь очищення) і по патрубку 10 надходить у карбюратор. Частина повітря по паливопроводу 9 надходить у компресор і піддон картера.

Частки пилу, затримані фільтруючим елементом, стікають разом з оливою в корпус фільтра. Тому в оливній ванні фільтра при роботі в курних умовах оливу заміняють щодня, а взимку, навесні і у вологу осінь – при першому технічному обслуговуванні [5].

У сухому повітряному фільтрі фільтруючий елемент виготовлений зі спеціального пористого паперу у виді гофрованої стрічки, укладеної в металевий перфорований каркас, встановлений у корпусі на пенопластових прокладках. При роботі двигуна повітря проходить через пори паперу, очищається і надходить у карбюратор. Фільтруючий елемент заміняють новим через 10 – 12 тис. км про бігу. Під час роботи в курних умовах його заміняють частіше. Крім того, періодично виймають фільтруючий елемент і струшують його від пилу, очищаючи при цьому і корпус фільтра

1.4 Паливопідкачувальний насос

Паливопідкачувальний насос призначається для подавання палива з бака в поплавцеву камеру карбюратора. Найбільш поширені паливопідкачувальні насоси діафрагмового типу (рис. 1.4.). Після того, як ексцентрик розподільного вала двигуна натиснув на зовнішній кінець важеля 1 насоса, діафрагма 5 штоком 3 відтягується вниз. У порожнині над діафрагмою створюється розрідження, під дією якого відкриваються впускні клапани 6. Паливо з бака, пройшовши крізь сітчастий фільтр 7, заповнює порожнину над діафрагмою [4].

Коли виступ ексцентрика сходить із важеля 7, пружина 10 повертає останній у вихідне положення. Водночас діафрагма 5 під дією пружини 4 прогинається вгору. Під тиском палива, що надійшло в порожнину над діафрагмою, закриваються впускні клапани й відкривається випускний 9. Паливо з насоса надходить у поплавцеву камеру карбюратора. Під час заповнювання поплавцевої камери паливом діафрагма насоса залишається в нижньому положенні, а важіль 1 переміщується по штоку 3 вхолосту. Паливо до карбюратора в цьому разі не надходить. Щоб заповнити поплавцеву камеру карбюратора, коли двигун не працює, треба натиснути на важіль 2 ручного підкачування, зв'язаний із діафрагмою насоса.

Діафрагму 5 виготовляють із лакотканини або прогумованої тканини, клапани – з бензооливостійкої гуми, а їхні пружини – з бронзового дроту.

Паливопідкачувальний насос Б-10, що встановлюється на двигунах ЗИЛ-130, має три впускних і три випускних клапани. Зусилля від ексцентрика розподільного вала двигуна до важеля привода паливного насоса передається штангою [3].

1.5 Впускний і випускний трубопроводи

Впускний трубопровід двигуна автомобіля ЗИЛ-130 являє собою кришку міжциліндрового простору, відлитий з алюмінієвого сплаву. У кришці виконані канали для підведення пальної суміші до циліндрів і фланець для установки карбюратора. Канали омиваються охолодною рідиною, що сприяє підігріванню пальної суміші, запобіганню утворення плівки на внутрішній поверхні впускного трубопроводу в холодний час року. Охолодна рідина відводяться через фланець, у якому встановлений термостат. На кришці виконаний фланець для кріплення оливозаливної горловини і штуцер вентиляції картера.

1.6 Глушник

Глушник служить для зменшення шуму випуску відпрацьованих газів, і гасіння тліючих часток сажі. Він складається (рис. 1.5) з циліндричного корпуса 3, усередині якого встановлені перегородки 4, що утворюють розширювальні камери. Гази, що відробили, підводяться по випускних трубах 1 і попадають у перфоровані труби 2, де змінюють напрямок і швидкість руху, завдяки чому зменшується шум випуску. Тліючі частки сажі труться об стінки труб і, втрачаючи енергію, гаснуть. Гази, що відробили, відводяться по трубі 5 в атмосферу [4].

2. Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130

2.1 Основні несправності

Технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором – робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор – у разі перезбіднення суміші, в глушник – у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору [4].

Поширена причина несправності карбюратора – встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.

Причини нерезбагачення суміші:

­        високий рівень палива в поплавцевій камері;

­        викручування й випадання жиклерів;

­        засмолення повітряних жиклерів;

­        негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

­        неповне відкривання повітряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

­        зменшення подачі бензину;

­        підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

­        мала подача бензину в карбюратор;

­        пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;

­        нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

­        низький рівень бензину в поплавцевій камері;

­        заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

­        засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].

2.2 Роботи що виконуються при ТО