1. В межах Комплексної програми протидії тютюновій епідемії Міністерство охорони здоров'я організовує систему центрів лікування тютюнової залежності в районних закладах охорони здоров'я, проводить професійну підготовку спеціалістів для цих центрів.2. Лікування тютюнової залежності в державних центрах проводиться безкоштовно.3. Центр протидії тютюновій залежності Міністерства охорони здоров'я забезпечує роботу безкоштовної телефонної лінії допомоги тим, хто кидає палити. В межах Комплексної програми здійснюється пропагування лікування тютюнової залежності серед населення.
1. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорони здоров'я розробляє пропагандистські матеріали (відеороліки, тексти, плакати та інше) з профілактичним змістом та з пропагандою звільнення від тютюнової залежності. 2. Засоби масової інформації зобов'язані виділяти простір для розміщення таких повідомлень. Державні електронні засоби масової інформації повинні витрачати не менше 5 % рекламного часу у вечірні години для розміщення роликів щодо профілактики та лікування тютюнової залежності, погоджених з Міністерством охорони здоров'я. 3. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорони здоров'я організовує культурно-масові заходи, спортивні змагання тощо під гаслами звільнення від тютюнової залежності та/або ведення здорового способу життя.
1. Контроль за дотриманням норм цього Закону на місцях здійснюють місцеві органи Міністерства внутрішніх справ, а також Міністерства охорони здоров'я.2. Контроль за виконанням комплексних заходів з протидії тютюновій епідемії здійснює Кабінет міністрів України. Кабінет міністрів України щороку звітує Верховній Раді та широкій громадськості про темпи тютюнової інфляції та заходи протидії їй.
1. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:А) продажу тютюнових виробів, які не відповідають нормам статей 3, 5 - у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;Б) торгівельної діяльності з порушенням статті 6 - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;В) несвоєчасне подання відомостей або неправдиву інформацію згідно із статтею 4 - у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;Г) розповсюдження реклами тютюнових виробів всупереч статті 7 або на порушення статті 12 вперше - у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вдруге - позбавлення права на рекламну діяльність або ліцензії засобу масової інформації.До керівників закладів, організацій, установ, підприємств усіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі нестворення умов для захисту здоров'я від паління - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до окремих осіб, які порушують Закон - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Зазначені штрафи спрямовуються: 20 відсотків - до фонду Центру протидії тютюновій епідемії, 40 відсотків - до Державного бюджету України і 40 відсотків - до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. 2. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною першою цієї статті, приймаються центральними органами державної влади, правоохоронними органами та їх підрозділами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах та районах у містах Києві і Севастополі у межах їх компетенції, визначеної чинним законодавством. 3. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у пункті 1 цієї статті, протягом 15 днів сума штрафу стягується в безспірному порядку державною податковою інспекцією за його місцезнаходженням. 4. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.
1. Закон вводиться в дію з дня його опублікування за виключенням: - статті 7 , яка вводиться в дію через 10 місяців після опублікування Закону,- статті 9 , яка вводиться в дію через один рік після опублікування Закону,- статті 6 , яка вводиться в дію через 18 місяців після опублікування Закону.2. Кабінет Міністрів зобов'язати протягом 6 місяців внести зміни та доповнення до законодавства про адміністративну відповідальність та інших законів та нормативних актів з метою узгодження їх з нормами цього Закону.
13. Історія проституції
Усім відомо, що таке проституція. Секс за гроші давно і широко відомий, як найдавніша професія. Протягом багатьох сторіч це заняття приносило прибуток власникам кубел, і нерідко приводило самих повій до самих вершин влади. За "легкий" працю вони платили важкими хворобами, раннім старінням і, нерідко, бездітністю. В даний час проституція усе ще заборонена в багатьох країнах світу. По різним даним, тільки в США нараховується від 2 до 5 мільйонів повій.
Чи варто говорити про те, що небезпека зараження багатьма венеричними захворюваннями, а також СПИДОМ, багаторазово зростає при половому контакті з повією. Якщо ж вона займається своїм бізнесом нелегально і не проходить оглядів у лікарів, то небезпека зараження зростає в багато разів. Саме тому багато людей ратують за легалізацію проституції, за офіційний нагляд держави за здоров'ям представниць цієї найдавнішої професії. Фахівці вважають, що в такий спосіб можна скоротити кількість нових венеричних захворювань майже вдвічі!
Однак, легалізація проституції - питання, можна сказати політичний.
Тільки от люди, як були, так і залишилися - так само чоловіки люблять жінок, жінки люблять чоловіків. І ті, і інші люблять гроші. Видимо, саме з появою грошей, - цього чуда цивілізації, і виникла проституція, як прибуткова професія.
З давніх часів люди намагаються дати точне і вичерпне визначення проституції. Але вже той факт, що усі визначення медиків, юристів, соціологів, філософів і інших фахівців нерідко сильно розходяться між собою, доводить, що точне обмеження змісту слів "проституція" і "повія" досить важко.
Насамперед , поняття про проституцію повинне бути обмежено людиною. Проституція існує тільки в людини, "творця культури і суспільного порядку". Серед тварин такого явища практично не спостерігається. Так, Овідій (43 до н.е. - к. 18 н.е.) оспівував:
Шлюха готова с любым спознаться за сходные деньги, Тело неволит она ради злосчастных богатств. Все ж ненавистна и ей хозяина жадного воля - Что вы творите добром, по принужденью творит. Лучше в пример для себя неразумных возьмите животных. Стыдно, что нравы у них выше, чем нравы людей. Платы не ждет ни корова с быка, ни с коня кобылица, И не за плату берет ярку влюбленный баран. Рада лишь женщина взять боевую с мужчины добычу. За ночь платят лишь ей, можно ее лишь купить. Торг ведет состояньем двоих, для обоих желанным, - Вознагражденье ж она все забирает себе. Значит, любовь, что обоим мила, от обоих исходит, Может один продавать, должен другой покупать? И почему же восторг, мужчине и женщине общий, Стал бы в убыток ему, в обогащение ей? (Любовные элегии. 1; 10. Пер. С. Шервинского)
Багато істориків сходяться в думці, що першим організатором і професійним сутенером був Солон.
Солон (між 640 і 635 - ок. 559 до н.е.), купував жінок і пропонував їх "у загальне користування, готових до послуг за внесення одного обола"
Це найстарше визначення проституції уже відзначає її найголовніші ознаки: віддача себе багатьом, часто мінливим особам ("у загальне користування"), повна байдужість до особистості бажаючого того чоловіка ("готових до послуг") і віддача себе за винагороду ("за один обол"). Та й саме слово "повія", приписуване звичайно римлянам, зустрічається вже в згаданому повідомленні про перший організований Солоном публічні будинки, причому повії позначаються в цьому звіті як існуючі в борделі для продажу (prostasaі). Римське слово "prostare" - продаватися привселюдно, проституироваться - так само, як і іменник "prostіbulum" - утворилося, отже, зі слів "продажна дівка", "повія".
Але якщо законодавство Солона дало, таким чином, першу і саму коштовну основу для точного визначення проституції і повії, то в римлян ми знаходимо для цього набагато більш багатий матеріал. Тут продажна жінка одержала різні досить характерні назви. Це можна бачити вже в комедіях Плавта (сірий. ІІІ в. до н.е. - к. 184 до н.е.), написаних ще по грецьких зразках. Він згадує "guaestuosa": одна з тих, котрі охоче заробляють - "тіло своє харчують за допомогою тіла".
Крім цих слів у Плавта існує ще кілька термінів, якими він називає жінок, що заробляють своїм тілом.
Крім "guaestuosa", Плавт уживає ще для повій назви "meretrіx" (від слова "merere" - заробляти, саме непотребством), "prostіbulum" (від "prostare" - стояти перед публічним будинком), "proseda" (від "prosedere" - сидіти перед публічним будинком).
Граматик Ноний Марцелл (ІV у н.е.) визначає різницю між "meretrіx", або "menetrіx", і "prostіbulum": перша займається своїм ремеслом у більш пристойних місцях і в більш пристойній формі - вона залишається в будинку і віддається тільки в темряві нічний, тим часом як prostіbulum день і ніч стоїть перед борделем.
Тут ми маємо перше визначення вільної, або таємницею проституції і проституції публічних будинків, визначення ж Солона відносилося тільки до останнього. Тим самим поняття про проституцію у відношенні до нижчої форми неї - гетери не зараховувалися сюди - розширилося. Одні дивилися з презирством на інші, клієнти яких рекрутувалися з нижчих шарів народу і з рабів.
Коротко, але цілком вичерпно визначає характер повії один напис на стіні Помпеи: "Люцилла ізвлекла вигоду зі свого тіла".
Найбільше значення для більш точного визначення проституції і відмінності її від інших форм позашлюбних полових зносин мають знамениті визначення і дослідження римського права, насамперед - Ульпиана. Висновки його знаходяться в Дигестах Юстиніан. Вони говорять: "Публічним непотребством як ремеслом займається не тільки та, котра проституируется в будинку терпимості, але і та, котра безсоромно продає себе - як це звичайно і буває - у розважальному кабачку або в іншому місці". Але під словом "привселюдно" ми розуміємо "всім і кожному, тобто без вибору" - отже, не таку жінку, що віддалася, порушивши подружню вірність, або завдяки насильству, а таку, котра живе на зразок дівки з публічного будинку. А тому про жінку, що мала полові зносина за грошову винагороду з одним або двома чоловіками, не можна ще сказати, що вона привселюдно займається непотребством як ремеслом". З іншого боку, існує думка, що і та жінка повинна бути прилічена до повій, що привселюдно віддається багатьом і без винагороди.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
