Ефективність використання пластівців на 5--10 % вища, ніж подрібненого або роздробленого зерна. Якщо в раціонах високий рівень концкормів, добове споживання корму тваринами буде на 5--10 % вищим при заміні роздробленого чи подрібненого зерна на пластівці сорго. Проте при заміні дробленої чи подрібненої кукурудзи на кукурудзяні пластівці добове споживання корму знижується на 5--10 %. Згодовування зерна ячменю, обробленого способом флакування, сприяє підвищенню продуктивності баранчиків на відгодівлі на 9 %.

1.3.3 Підсмажування зерна

Підсмажування зерна грунтується на інтенсивному нагріванні його сухим повітрям, під дією якого відбуваються фізико-хімічні зміни в структурі зерна. При цьому значно зростають поживність, засвоюваність та інші показники. Підсмажування надає зерну приємного смаку, кольору й аромату, що сприяє кращому поїданню його. Оброблене зерно сорго збільшується в об'ємі у 9--13 разів, пшениці і ячменю -- в 1,5 разу. На ступінь декстринізації крохмалю під годину нагрівання великою мірою впливають вихідна вологість зерна, тривалість обробки й температура нагрівного агента.

Найбільша декстринізація крохмалю відбувається яровини нагріванні зерна ячменю вологістю 20--25 % і наступному підсмажуванні при температурі 250 °С протягом 2,5 хв. Вміст сирого протеїну в не такому разі змінюється. Підвищення температури підсмажування кукурудзи від 80 до 104°С впливає на вміст перетравної й обмінної енергії і значно збільшує засвоєння азоту свиньми, що ростуть. Підсмажування зерна при температурі 124°С зменшує доступність лізину на 11 %.

Підсмажування зерна застосовують у свинарстві для підгодівлі поросят-сисунів. Як правило, використовують ячмінь, який у такого вигляді має добрі смакові якості й краще засвоюється. Середньодобові прирости поросят, що одержували в раціоні 33 % підсмаженого ячменю, збільшувалися на 5 %, а витрати корму на 1 кг приросту живої маси зменшувалися на 10 %.

1.3.4 Осолоджування.

При осолоджуванні частина крохмалю, що є у кормі, під дією тепла і ферментів перетворюється на солодовий цукор, кількість якого досягає 10--12 %. Здійснюють осолоджування у приміщенні кормоцеху при температурі 18--20 °С у спеціальних місткостях. Дрібно розмелений корм насипають у місткість кулею не більше 50 см, заливають гарячою водою (85-- 90 °С) з розрахунку 2--2,5 л на 1 кг сухої маси, ретельно перемішують, накривають брезентом і залишають на З--4 рік. Для кращого зберігання тепла (60--65 °С) на брезент насипають куля тирси завтовшки 2--3 см. Для поліпшення осолоджування до корму після охолодження до температури 65 °С додають 2--3 % (від початкової маси) подрібненого солоду, виготовленого з пророслого ячменю. Через 3--4 рік осолоджування закінчується, корм має солодкий смак, його відразу ж використовують, щоб він не прокис. Згодовують осолоджений корм переважно поросятам, а також свиням на відгодівлі у кількості, що не перевищує половини даванки концкормів. Іноді для підтримання апетиту осолоджений корм дають молодняку великої рогатої худоби і коровам.

Осолоджування застосовується для поліпшення смаку крохмалистих прісних кормів шляхом перекладу частини крохмалю в цукор (мальтозу) дією діастази зерна або спеціально доданого солоду.

Для осолоджування мелене зерно заливають 2-- 2,5 частин гарячої води, ретельно перемішують і протягом 4 ч підтримують температуру 55--60°С. Після осолоджування вміст цукру в зерні збільшується з 0,5--1 до 8--12 %.

Цей спосіб трудомісткий і вимагає великих витрат енергії, тому застосовується тільки в окремих господарствах.

1.3.5 Мікронізація зерна

Мікронізація зерна полягає в інфрачервоному опроміненні (довжина хвиль 2--5 мк). Інфрачервоні промені проникають у зерно і створюють інтенсивну вібрацію молекул. При цьому виникає тертя, в процесі якого виробляється внутрішнє тепло і за рахунок випаровування води підвищується тиск. Під дією інфрачервоного проміння, що вимірюється десятками секунд, зерно стає м'яким, бубнявіє й розтріскується. Крохмаль при цьому набрякає і желатинізується. Це руйнує структуру сирого крохмалю, він переходити у стадію, близьку до перетворення його на цукор, що робить енергію зерна доступнішою для засвоєння тваринами. Усі ці процеси відбуваються швидко. Тривалість опромінення зерна коливається поклад від температури й культури.

1.3.6 Екструзія зерна.

З метою підвищення перетравності та ефективності використання поживних речовин зерна в годівлі сільськогосподарських тварин застосовують різні фізичні методи його обробки. У виробництві найбільш поширений технологічний прийом екструдування зерна, що забезпечує підвищення доступності вуглеводів та протешу для організму тварин, а також чинник дії на антипоживні речовини зерна гороху, сої та інших культур. Зокрема, в бобах сої міститься ряд факторів антипоживного і токсичного характеру. Це інгібітори трипсину та хімотрипсину, що спричиняють гальмування процесу ферментації протешу, а також негативно впливають на стан здоров'я тварин. У нативній сої є гемаглютиніни (лектини), названі так за їхню здатність аглютинувати еритроцити крові у різних видів тварин. Встановлено, що інгібітор трипсину викликає гіпертрофію підшлункової залози, а гемаглютиніни проявляють в організмі токсичну дію, пригнічують інтенсивність зростанню тварин. Обробка зерна сої температурою, тиском інфрачервоними променями, парою формальдегіду, мікронізацією та екструзією знешкоджує антипоживну та токсичну дію речовин.

Ефективність використання екструдованого зерна злакових і бобових культур у годівлі корів, молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі та свиней підтверджена численними експериментальними дослідженнями. Проте використання екструдованих зернових концкормів у годівлі цих груп тварин може обмежуватися тією причиною, що процес екструдування потребує великих витрат енергії -- у середньому на 1 т зерна 500 МДж, тоді як на подрібнення -- в п'ять разів менше. Тому енергетичні витрати при екструдуванні повинні покриватися за рахунок енергії додатково одержаної продукції тваринництва. Підвищення продуктивності тварин забезпечить позитивний баланс енергії. Дослідами В. Р. Гуглі та інших (у 1985 р.) доведено, що введення в раціон корів у зимовий період 5 кг екструдованого ячменю сприяло збільшенню середньодобових надоїв на 1,1 кг При такому рівні підвищення молочної продуктивності витрати енергії на екструзію 5 кг ячменю покриваються енергією додатково одержаного молока. При зростанні надоїв на 0,5--0,7 кг баланс енергії буде від'ємним і повинний покриватися за рахунок інших джерел енергії.

Корові дослідної групи дещо менше поїдали силосу й трав'яного борошна з люцерни, але сморід краще перетравлювали годуй. Тому різниця за поживністю раціонів між групами була практично відсутня.[5]

Віща перетравність основних поживних речовин раціону в групі корів, яким згодовували екструдований ячмінь, свідчить про багатогранну позитивну роль його у процесі травлення, обміні речовин в організмі та в оплаті корму продукцією.

За висновками Ю. У. Засухи, В. К. Кононенка та інших (1986), годівля рано відлучених поросят комбікормами, до складу яких входять екструдовані горох з пшеницею та горох окремо, збільшує середньодобові прирости живої маси на 7--16 %. У тієї ж година екструдувати ячмінь для поросят недоцільно, оскільки при наявності його у комбікормі ріст тварин сповільнюється, а витрати корму зростають порівняно з тим молодняком, якому згодовували горох і пшеницю. Вікорістання комбікорму з екструдованим горохом та пшеницею і тільки горохом зменшує витрати корму на одиницю приросту живої маси на 0,5 -- 15,5%, що дає змогу на 1 ц приросту економити 0,2 -- 0,5 ц концентрованих кормів. [2]

1.3.7 Гранулювання цілого зерна.

З метою економії витрат енергії на підготовку кормів до згодовування в деяких країнах розроблено технологію виготовлення гранул з цілого зерна ячменю, вівса, гороху високої вологості (16--25 %). У процесі виготовлення гранул в суміш добавляють інші необхідні компоненти. Поклад від вологості зерна і розмірів гранул (3,1--7,9 мм) потужність лінії --200--350 кг гранул за годину. У балансових дослідах на свинях не спостерігалось різниці в перетравності органічної речовини, протеїну та інших речовин у складі таких гранул порівняно з гранулами з подрібненого зерна чи борошна. Інтенсивність зростанню тварин і оплата корму в обох варіантах досліду булі однаковими. Середньодобові прирости при згодовуванні гранул з цілого зерна становили 736--764 г, тоді як при використанні гранул з борошна -- 746--766 г, оплата корму -- відповідно 2,62--2,54 і 2,60--2,54 кг/кг. [7]

1.3.8 Дріжджування зерна.

Дріжджі -- природні концентрати вітамінів групи В, які мають особливі1 значення при згодовуванні молодняку всіх видів сільськогосподарських тварин. Якщо порівняти дані за вмістом вітамінів у складі зерна кукурудзи, дріжджів і трав'яного борошна, то видно, що в дріжджах їх значно більше.

Дріжджі -- багате джерело провітаміну D. Вітамін D за дефіцитністю можна поставити на перше місце серед інших вітамінів. Навіть у кращих за вмістом вітаміну Про корми, таких як сіно, молоко і риб'ячий жир, його незначна кількість. Вітамін D відіграє важливу роль у мінеральному обміні та в запобіганні захворюванню тварин на рахіт. Особливо він необхідний для молодняку всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

Вміст вітаміну D у дріжджах можна збільшити до 110--120 тис. ІО на 1 г шляхом опромінення їх ультрафіолетовим промінням, тоді як у високоякісному риб'ячому жирі його міститься 100 ІО.[10]

У дріжджах є ряд ферментів та інших біологічно активних речовин, які поліпшують обмін речовин в організмі тварини. Комплекс факторів у дріжджах зумовлює підвищення інтенсивності зростанню тварин, повніше використання кормів, стійкість молодняка проти захворювань, підвищення плодючості та вмісту жиру в молоці корів. Отже, це -- високопоживний дієтичний корм для всіх видів тварин та птиці.

Характерною фізіологічною особливістю більшості дріжджів є їх властивість викликати спиртове бродіння цукрів, при якому відбувається розпад цукрів на спирт та вуглекислий газ. Утворення спирту зумовлено діяльністю ферментного комплексу. Спиртове бродіння особливо інтенсивне у анаеробних умовах, оскільки внаслідок бродіння дріжджі одержують необхідну їм енергію для життєвих процесів. На противагу цьому в аеробних умовах (за наявності кисню) при продуванні повітря дріжджі не зброджують, а окисляють вуглеводи, спирт при цьому майже не утворюється, посилюються синтетичні процеси, дріжджі розмножуються і при аерації середовища нагромаджується значно більше біомаси, ніж в анаеробних умовах. За умови дотримання технології дріжджування вміст протеїну підвищується в 1,5--2 рази.

Ефективність дріжджування залежить від кількості вирощених дріжджових клітин на одиницю кормової маси. Високоякісними вважаються такі дріжджі, концентрація дріжджових клітин у яких становить 60--260 мли. у 1 мл.

Добре дріжджуються корми, багаті крохмалем Т (кукурудза, овес, ячмінь), декілька гірше -- пшениця і висівки. Суть процесу полягає в тому, що при розмноженні дріжджів ними використовуються небілкові азотисті з'єднання зерна для синтезу повноцінних білків власних кліток. У дріжджованому кормі підвищується зміст біологічно активних речовин, ферментів, вітамінів і естрогену.

В даний час дріжджування зернових кормів рекомендується застосовувати не тільки для свиней, але і для молочної худоби, позитивний ефект ох згодовування дріжджованих кормів високопродуктивній молочній худобі в зимових і пасовищних умовах одержаний в підмосковному колгоспі «Ленінський промінь». [9]

Суть технології виробництва дріжджів полягає в створенні найсприятливіших розуму для інтенсивного зростанню та швидкого розмноження у живильному середовищі й одержанні найбільшої кількості дріжджових клітин, які потім стають джерелом протеїнових та вітамінних кормів для тварин.

Поживним середовищем для дріжджів є цукор та продукти гідролізу білка, а також аміачні солі (джерело азоту), мінеральні речовини. Тому в кормову масу перед дріжджуванням вносять диамонійфосфат та мікроелементи. У виробництві набула поширення рідка комбінована закваска «Саратовська-3».

У ряді господарств виготовлення рідких кормових дріжджів -- значний резерв підвищення продуктивності тварин. Так, в Усть-Лабинському районі Краснодарсько-го краю на міжгосподарському підприємстві «Прогрес» по вирощуванню та відгодівлі молодняка великої рога-тої худоби використовують для годівлі худоби високо-якісні кормові дріжджі і за рахунок цього, особливо в зимовий період, середньодобовий приріст живої маси молодняка збільшується на 80--100 г. Цех по дріжджу-ванню в господарстві розширюється до потужності 30 т рідких дріжджів за добу. Дріжджі є важливим фактором збереження молодняка.[7]

Література:

1. Баканов В.Н., Меньки В.К. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1989. -- 511 с.

2. Богданов Г.А. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин - 2-є вид.; К.: Урожай, 1986- 495 с.

3. Богданов Г.А. та інш. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1990.- 624с.

4. Жадан А.М. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Колос, 1977.

5. Калашников А.П. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1986.-352 с.

6. Корма: Приготовление, хранение, использование: Справочник/ В.В. Щеглов, Л.Г. Боярський. - М.: Агропромиздат, 1990. -- 255с.

7. Кулик М.Ф., Бабійчук М.В., Хіміч В.В. Раціональне використання зерна у годівлі сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1988.-- 88 с.

8. Максаков В.Я. Годівля сільськогосподарських тварин.-К.: «Урожай», 1987.-168 с.

9. Менькин В. К. Кормление животных. -2-е изд., перераб. и доп.-М.:Колос, 2004.-- 360 с.

10. Проваторов Г.В. Годівля сільськогосподарських тварин.-Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004.-510 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4