Виробництво зерна озимої пшениці завжди було і залишається головним джерелом грошових надходжень у господарствах, але останніми роками через високі ціни товаровиробника не в змозі придбати необхідну кількість добрив, палива , засобів захисту рослин, техніка, а відтак і виконати всів вимоги технології вирощування озимої пшениці. А це, своєю чергою, призводить до значних недоборів її врожаю, до зниження якості зерна та прибутків від реалізації. Крім того, ціни на зерно не заохочують господарства збільшувати його виробництво. Через це вирощування пшениці в останні роки стало малоефективним і дедалі скорочується. Наприклад, у Херсонській області за останні п'ять років збір зерна пшениці зменшився в середньому на 40%, площа посіву - на 22%, порівняно з 1989 - 1993 роками, а рентабельність її вирощування в 1998 році становила лише 1,3%.

Для виправлення цього становища в Україні слід створити систему державного регулювання розвитку зернового господарства, що забезпечувала б такий рівень рентабельності, який сприяв би розвитку цієї галузі. Це можна зробити за рахунок оптимізації рівня закупівельних цін і податків, надання пільгових кредитів, закупівель державою більшої частини вирощеного зерна.

Розрахунки економічної ефективності вирощування озимої пшениці, проведені за цінами які склалися на початок 2000 року, показали, що для збільшення прибутків та рентабельності виробництва необхідно передусім, підвищити її врожайність.

Із таблиці 2.10. видно, що чим вища врожайність пшениці, тим вища економічна ефективність її вирощування. Збільшуються прибутки та рівень рентабельності, зменшується собівартість зерна. Так, там, де порушували технологію, вносили мало добрив, не проводили захисту рослин, формувався низький урожай зерна - 35 ц/га, з низькою його якістю, за такого рівня врожаю вирощування пшениці було малоефективним. Чистий прибуток становив лише 35грн./га, а рентабельність - 6,7%. Одержуючи такі малі прибутки, господарства на можуть вкладати кошти у розширення виробництва і відновлення основних та оборотних фондів.

Таблиця 2.10.

Рівень економічної ефективності вирощування озимої пшениці в залежності від рівня урожаю в умовах Хмельницької області (Середнє 1997-1999рр.)

За дотримання вимог технології урожайність збільшувалася до 50 - 60 ц/га та поліпшувалася якість зерна. За таких урожаїв економічна ефективність вирощування пшениці значно зросла. Чистий прибуток сягав - 404 - 532 грн./га, а рентабельність - 51 - 59%. Ці дані свідчать, що у разі прийнятих у зоні технологій, навіть за існуючих високих цін на ресурси, прибутки від пшениці хоча не високі, але достатні для ведення розширеного виробництва.

Проте для підвищення врожаїв слід вкладати у виробництво більше коштів. І те, що господарства вкладають їх дуже мало й спрощують технологію приводить до низьких урожаїв пшениці та значного падіння прибутків від її вирощування. З таблиці видно, що коли на 1 га витратили 525 і 794 грн, чистий прибуток становитиме, відповідно, 35 і 404 грн./га, тобто за малих витрат вирощування пшениці є малоефективним.

Аналіз одержаних даних показує, що для того, аби за існуючих цін виростити по чорному пару і на зрошенні 40ц./га третього класу, витрати на 1 га мають становити понад 700 грн., а для 50 ц./га - 750 - 790 грн./га При цьому близько 40% усіх витрат припадає на добрива на пестициди.

Отже, зараз потрібно збільшувати інвестиції у виробництво пшениці, і перш за все, на ресурси і техніку. Потрібно збільшити внесення добрив, засобів захисту рослин, та виконувати вимоги технології. Зазначимо, що придбання добрив і пестицидів навіть за існуючих високих цін є ефективним. Вони забезпечують великі надбавки врожаю і високі прибутки. Підвищення ефективності виробництва можливе лише шляхом його інтенсифікації. Екстенсивне ведення виробництва неефективне.

Для збільшення врожаїв та ефективності вирощування пшениці необхідно впровадити ресурсозберігаючі технології її вирощування. Вони дають змогу одержувати високі врожаї зерна за менших витрат палива, добрив та інших ресурсів (на 20 - 30%) і значно підвищують рентабельність його виробництва порівняно з існуючими технологіями. Витрати на виробництво можна також значно скоротити якщо всі процеси вирощування пшениці здійснювати досконалішою технікою, комбінованими і широкозахватними знаряддями. У цьому плані позитивну роль можуть відігравати створені сьогодні МТС, бо господарства не в змозі закупити нову техніку.

Для розв'язання зернової проблеми в цій зоні важливо розширити посіви пшениці по чорних і зайнятих парах, горосі, багаторічних травах та інших попередниках, які накопичують азот і вологу в грунті.

Зростання економічної ефективності забезпечує також використання сортів напівінтенсивного типу, які менш вибагливі, ніж інтенсивні, до умов вирощування, краще використовують вологу, стійкі до захворювань і не завжди потребують застосування фунгіцидів.

Аби поліпшити економічні показники вирощування пшениці слід ефективніше використовувати паливні ресурси, бо в господарствах це робиться вкрай незадовільно. Добрива значно краще використовуються при застосування інтегрованого захисту рослин. Так, без захисту посівів добрива підвищували врожай пшениці лише на 3 - 6, а із захистом - на 8 -12 ц./га. Це пояснюється тим що захист рослин поліпшував фітосанітарний стан посівів, а здорові рослини -краще використовували поживні речовини та краще функціонували поживні речовини та краще функціонували і повніше використовували свій генетичний потенціал, ніж хворі та забур'янені. Водночас ефективність захисту рослин підвищується за умови поліпшення азотного живлення посівів.

Значно підвищити прибутки можна також за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці (таблиця 2.11.)

Таблиця 2.11.

Рівень економічної ефективності вирощування озимої пшениці в залежності від якості продукції