При упровадженні нових систем, які передбачають участь працівників у прибутку, слід зважати па низку проблем, що виникають при цьому.

По-перше, це те, що на розмір прибутку впливає багато факторів, контролювати які більшість працівників господарства не в змозі.

По-друге, пересічному працівникові господарства важко з'ясувати, яким чином його індивідуальні зусилля пов'язані із підвищенням прибутковості господарства.

Досвід показує, що в таких умовах доцільно запроваджувати участь працівників в прибутку на рівні внутрішньогосподарських виробничих підрозділів: бригад, кооперативів, малих підприємств тощо.

Враховуючи зазначене, у реформованих господарствах намітилась чітка тенденція щодо оплати праці при остаточному розрахунку за схемою: доплата за продукцію -- премії -- дивіденди.

Аналіз доводить, що переважна більшість сільськогосподарських підприємств при остаточному розрахунку з працівниками дотримується традиційних способів виплати. Основними системами оплати праці при цьому виступають акордно - та відрядно - преміальна системи, які поки що не використали всіх своїх можливостей.

Нарахування доплати за продукцію здійснюється за акордними розцінками за центнер продукції, а премії виплачуються за виконання виробничих завдань, поліпшення якості продукції, досягнення інших показників, розроблених безпосередньо в господарстві з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу. Нарахування доплати за продукцію та премій здійснюється в розрахунку на 1 гривню основної оплати.

Оцінюючи різні варіанти остаточного розрахунку наприкінці року, слід зауважити, що за ринкових умов доцільніше використовувати оплату праці від валового доходу, адже така система дозволить певною мірою співвіднести витрати та доходи виробничих підрозділів. Водночас акордно-преміальна система оплати праці може використовуватись у господарствах, які знаходяться на шляху до розпаювання власності.

В деяких об'єднаннях додатково отриманий прибуток направляють на відтворення й поповнення основних засобів виробництва. Надалі у фонд кожного члена об'єднання щорічно відраховується в вигляді паїв частина приросту основних засобів за рахунок приросту прибутку власних коштів та дивідендів на грошові та земельні паї згідно з прийнятими положеннями.

Окрім грошової, велике значення для працівників сільського господарства має також натуральна оплата. Особливу роль вона відіграє у сучасний період -- період розвитку інфляційних процесів. Стрімке знецінювання грошових засобів змушує працівників робити, наскільки це можливо, натуральні запаси продовольства та здійснювати бартерні угоди при взаєморозрахунках.

Разом з тим натуроплата сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки мала і матиме па перспективу для селян суттєве значення хоча б через наявність худоби та птиці в особистих господарствах.

У реформованих колгоспах і радгоспах стосовно натуральної оплати намітились дві суттєві тенденції:

1) збільшились абсолютні розміри натуральної оплати, що певною мірою виправдано з огляду на інфляцію;

2) в окремих господарствах більшою мірою ставлять натуральну оплату в залежність від виконання певних якісних показників -- зменшення втрат при збиранні врожаю, досягнення певного рівня врожайності, продажу продуктів переробки технічних культур за пільговими цінами тощо.

У висновку, слід брати до уваги досвід виробничої діяльності розвинутих країн, де на ці цілі виділяється та частина прибутку, яка була досягнута за рахунок підвищення продуктивності праці, підвищення якості продукції тощо. Крім того, частина власності підприємства приватизується шляхом акціонування та відповідним нарахуванням дивідендів.

Охарактеризуємо рівень продуктивності праці в СВК „Родина”(Табл.3.)

Він досить високий в рослинництві: Вироблено ВП на 1 середньорічного працівника, тис. грн. в 2000році 11,68 тис. грн. , а в 2002році -12,28тис. грн. Вироблено ВП в рослинництві на 1 люд-год, тис. грн. в 2000році - 9,7, а в 2002році - 7,8тис. грн.

Тепер охарактеризуємо рівень оплати праці в досліджуваному господарстві, для цього скористаємося наступною таблицею 16.

Табл.16. Рівень оплати праці рослинництва в СВК „Родина”

З даної таблиці помітно що рівень оплати праці в СВК „Родіна” не досить хороший і середньому по галузі в 2000році оплата 1 люд.-год становила 1,35 грн., проте з роками помічаємо деяку тенденцію до збільшення в 2002 році - в середньому по рослинництві за 1 люд.-год давали 1,48 грн.

Висновки і пропозиції

Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання -- кінцева мета виробництва то лише-на .цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві -- це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур має хімізація.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: .виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

При оцінці економічної ефективності рослинництва у СВК “Родина“ було отримано такі результати.

Як і в багатьох подібних господарствах України, у загальній земельній площі найбільшу питому вагу має земля, відведена під с/г угіддя (80,19% у 2000 році і до 8876% у 2002).

Серед усіх культур, що вирощуються у даному господарстві найбільше площі припадає на зернові і бобові - 42,19% (у 2001 - 43,23% і 43,93% 2002 році). Тобто, площа під них зросла за три роки.

Урожайність зернових і зернобобових є досить висока. У 2000 - 44,1 ц/га , а у 2001-2002 роках зменшилась до 40,9 та 36,7 ц-га відповідно. Якщо звернути увагу на цукрові буряки, можна зробити висновок, що у 2002 році урожайність їх дещл впала. Загалом динаміка урожайності по всіх культурах не є дуже суттєвою.

В загальному, собівартість по всіх культурах є доволі високою, без суттєвої тенденції до деяких позитивних чи негативних змін, що може пояснюватися лише відсутністю будь-яких структурних зрушень у інтенсифікації виробництва у СВК. Потрібно конкретно відмітити доволі високу урожайність пшениці, цукрових буряків та коренеплодів, що є вищою за середні значення по господарствам України за 2001-2002 роки.

Необхідно зазначити, за три роки по основих чотирьох культурах спостерігаються динамічні коливання по статтях виробництва валової продукції, виручки та прибутку. Збитковість відсутня, по картоплі у 2000 та 2002 роках рентабельність рівна 0%. Найвищі показники рентабельності має виробництво та реалізація озимої пшениці,також найбільше прибутку та валового доходу припадає на цукрові буряки та овочі відкритого грунту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12