У рослинництві при освоєнні інтенсивних технологій велику роль відіграє хімізація сільського господарства. Розроблено високоефективні технології використання добрив, які суттєво підвищують окупність їх урожаєм. Набуло широкого розповсюдження внесення мінеральних добрив разом з водою.

Впровадження інтенсивних технологій у сільськогосгіо-дарське виробництво тісно пов'язане з його механізацією -- з переходом від часткової до комплексної.

Технічне забезпечення сільського господарства постійно поліпшується, неухильно підвищується рівень механізації. Проте, незважаючи на значні успіхи механізації сільськогосподарського виробництва, існує й багато проблем. Одна з них полягає в тому, що при виробництві більшості продуктів відсутня можливість використання системи машин. що забезпечує комплексну механізацію всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення машин, підвищення їх надійності й довговічності.

Для сільськогосподарського господарства значні перспективи відкриваються у зв'язку з освоєнням найближчим часом нових машин, а також роботів і маніпуляторів, які забезпечать підвищення продуктивності праці в 1,8--2 рази. Досвід використання їх поки що незначний, але результати хороші. У птахівництві маніпулятори використовуються для укладання яєць в тару. Це знижує затрати праці в 4 рази, пошкодження яєць -- у 3 рази.

Велике значення має збереження енергії. В Україні впроваджується технологія зберігання фуражної кукурудзи без сушіння: на кожній тонні зерна економиться 25--30 кг палива, зменшується загальні витрати на одиницю продукції на 20--22 %.

Все більшого значення набуває комп`ютеризація сільського господарства. Це перш за все, забезпечення сільськогосподарського виробництво електронно-обчислювальними машинами, персональними ком-п'ютерами створення інформаційної бази, програмне забезпечення, а також підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Нині працюють автоматизовані системи управління зрошенням сільськогосподарських культур. Вони дозволяють враховувати весь комплекс умов і приймати оптимальні режими зрошення. А це істотно підвищує ефективність використання води, що дуже важливо для посушливих районів. Крім того, оптимізація поливних режимів зменшує засолення ґрунтів. Такі системи планування зрошення застосовуються і в Україні.

Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без постійного вдосконалення організаційних форм розвитку агропромислового комплексу, його господарського механізму, організації праці та виробництва. Необхідно послідовно здійснювати курс на впровадження різноманітних форм власності та господарювання, посилення економічної активності та професійної компетентності всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції, розгортання між ними здорової конкуренції. Будь який напрям науково технічного прогресу повинен обов'язково враховувати екологічні проблеми, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.

3.3 Організація виробництва, матеріальна зацікавленість в збільшенні виробництва продукції рослинництва

При ньому економічні механізми, що забезпечують раціональне функціонування таких формувань, повинні враховувати діючі закони держави і системи матеріального стимулювання працівників, які б забезпечували суворе дотримання технологічних вимог і строків виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення досягти високих кінцевих результатів.

Впродовж багатьох років функціонування колективних сільськогосподарських підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і па сьогодні склались певні види її та показники, застосування яких доцільно і за умов ринкових відносин.

Оплату праці поділяють на три категорії: основну, додаткову і преміювання.

Розробка і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивченим цілої низки питань, найважливішими серед яких є:

вибір найдоцільнішої системи основної оплати праці в даному господарстві;

преміювання протягом року;

кінцевий розрахунок по результатах роботи за рік.

Перехід до ринкових відносин ставить дані формування в умови, що характеризуються, з одного боку, розширенням їх виробничої самостійності, з іншого -- різким підвищенням відповідальності (аж до банкрутства) за фінансові результати своєї діяльності.

За щільністю зв'язку оплати праці і рівня ефективності виробництва існуючі системи оплати праці поділяють па три групи:

а)оплата праці за фактично вироблену продукцію;

б)оплата праці від одержаного валового доходу;

в)оплата праці за залишковим принципом.

Усі ці системи мають певні переваги перед оплатою праці за фактично виконані роботи, що використовувалась раніше. Тим часом й вони мають певні недоліки.

Найменше недоліків, як показали дослідження, має система оплати праці за залишковим принципом, тобто акордна система оплати праці. Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних працівників здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів господарства визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки -- обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого й встановлюються розряди по оплаті праці.

Стосовно сучасних умов переходу до ринку вона є найдоцільнішою для освоєння як виробничими підрозділами, так і новими господарськими формуваннями реформованих підприємств.

Для робітників у рослинництві, установлена додаткова оплата (заохочення) за своєчасне і якісне виконання найбільш важливих сільськогосподарських робіт: проведення сівби, посадки, міжрядної обробки, внесення добрив, збиральних робіт і т.д.

З метою посилення матеріальної зацікавленості робітників у збільшенні виробництва продукції, зниженні собівартості і поліпшенні інших показників для них установлене преміювання.

Конкретні розміри премій для колективів бригад, загонів і ланок або окремих робітників установлюються директорами господарств за узгодженням з комітетами профспілок диференційовано в залежності від особливостей галузей виробництва й інших умов роботи виходячи з фонду заробітної плати, затвердженого на рік.

У галузях виробництва, де продукція може бути реалізована безпосередньо колективом бригади, загону, ланки, ці премії в тих же розмірах п порядку можуть виплачуватися за перевиконання плану реалізації сільськогосподарської продукції.

Крім цього, робітники в рослинництві преміюються за скорочення прямих витрат на одиницю продукції та зниження її собівартості але порівнянню з планом у розмірі до % від суми отриманої економії.

При виборі показників преміювання необхідно, щоб їхнє число було мінімальним, тому що множинність показників розпорошує засобу і знижує стимулююче значення матеріального заохочення.

Вихідною базою при встановленні максимального рівня врожайності можуть служити дані підприємств відповідної зони.

Після визначення максимальних і мінімальних розмірів установлюються проміжні показники врожайності. Для зернових культур і сіяних трав на сіно інтервал врожайності може складати 2--3 ц, для картоплі, кормових коренеплодів, силосних культур 10--20 ц.

Для кожного показника шкали врожайності необхідно визначити розмір премії.

Шкала врожайності сільськогосподарських культур і відповідних розмірів премій може бути побудована в такий спосіб:

досягнутий рівень врожайності гречки в даному господарстві за попередні 5 років складає 30 ц з 1 га. Передові агрофірми району одержують по 45--50 ц. Виходячи з цього встановлюється шкала преміювання за збільшення врожайності пшениці в даній агрофірмі з таким розрахунком, щоб максимальний розмір премії (5 місячних заробітків, або 41,5 % річного заробітку) міг бути отриманий при перевищенні рівня врожайності передових господарств.

Колективи (ради) виробничих бригад, ланок у межах премій, виплачуваних за результатами роботи всього колективу бригади, ланки, мають право визначати розміри премій кожного члена бригади з обліком його реального внеску і загальні результати роботи, дотримання трудової дисципліни і поліпшення якості продукції.

Зз одержання більш високих врожаїв гречки, чим середня врожайність з гектара за останні чотири-п'ять років, господарства можуть видавати робітником агрофірм, зайнятим на роботах по обробленню цієї культури, як додаткову оплату від 25 до 50 % (у залежності від росту врожайності) зерна гречки, зібраного понад середньорічний валовий збір за ці ж роки.

До остаточного розрахунку за продукцію робітником видається як аванс заробітна плата за обсяг виконаних робіт виходячи з діючих тарифних ставок і норм виробітку.

Після закінчення збирання врожаю і найважливіших робіт незавершеного виробництва (оранка зябу, посів озимих зернових і т.д.) робітником видається різниця між заробітною платою, нарахованої за продукцію, і заробітною платою, виплаченої їм як аванс за обсяг виконаних робіт.

При цьому якщо протягом року в зв'язку з виробничою необхідністю за розпорядженням керівництва господарства частина робіт, передбачених технологічною картою, не вироблялася або виконувалися роботи понад обсяги, передбачених технологічною картою, сума оплати за продукцію повинна бути відповідно скоректована.

Остаточний розрахунок з робітниками бригади (ланки, загону) по доплатах за продукцію можна робити по наступній формулі:

Д = (Зп - Зф - (Зн + Зс)) х 1,25

Д - сума доплати працівникам за вироблену продукцію, грн..

Зп - заробітна плата працівників за фактично вироблену продукцію, грн..

Зр - фактично виплачена заробітна плата у вигляді авансу за виконані роботи, грн.

Зс - сума заробітної плати по тарифу, виплаченої працівникам за непередбачені, але виконані роботи, грн..

Зн - сума заробітної плати по тарифу за передбачені, але не виконані роботи, грн..

Заробітну плату визначають, як добуток акордних розцінок за продукцію на кількість фактично виробленої продукції.

Розподілом отриманої різниці на загальну суму заробітної плати, виплаченої за обсяг зроблених робіт, визначають розмір доплати на кожену зароблену гривню. При цьому надбавка трактористам-машиністам за класність, додаткова оплата за виконання найважливіших робіт і підвищена оплата на збиранні врожаю при нарахуванні доплати за продукцію не враховуються. Доплата за продукцію виплачується тільки постійним і сезонним, що пропрацювали в господарстві більш двох місяців, робітником. Частка доплат за продукцію, що приєднується на заробітну плату тимчасових робітників, не виплачується і не розподіляється між постійними і сезонними робітниками.

Для підвищення матеріальної зацікавленості робітників у зниженні собівартості сільськогосподарської продукції встановлене преміювання робітників за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом у розмірі 25% від суми отриманої економії.

При вирахуванні економії прямих витрат вартість тракторного пального, матеріалів і кормів оцінюється в плані і фактично за однаковими цінами на однойменні види матеріалів і кормів.

За перевиконання плану одержання валової продукції преміюються тільки ті постійні і сезонні робітники, що безпосередньо беруть участь у виробництві продукції. Цієї ж категорії робітників одержують премії за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом.

Оцінка отриманої по відділенню, бригаді, ділянці продукції виробляється за фактичними цінами реалізації з урахуванням її якості. Надбавка за надпланову здачу продукції в ціні реалізованої продукції не враховується.

У системах оплати праці, що використовують у сільському господарстві, важливе місце належить остаточному розрахунку з членами трудових колективів. Узагальнення практики господарювання в сільському господарстві країни доводить, що па роботах, пов'язаних з обслуговуванням обладнання, чергування тощо, з високим рівнем фіксованої оплати остаточний розрахунок з працівниками дещо спрощений.