Аналіз розрахунків по таблиці 3.3.1 приводить до таких висновків: плановий рівень собівартості 1 ц. молока забезпечується, відносно планового рівня продуктивності корів, на рівні 52 грн..

Проте, планову продуктивність планувалось збільшити за рахунок збільшення в структурі стада молодого високопродуктивного поголів'я та доведенням молочного стада до 120 голів до кінця року. А оскільки поголів'я збільшилось тільки в кінці року, тому необхідне валове виробництво виробити не вийде, що видно в таблиці 11, а отже, і собівартість виробленого молока буде більшою - приблизно 186 грн. за 1 ц.

Така собівартість пов'язана з тим, що даний рік є перехідним і деякі витрати не відображають об'єктивних причин такого високого нарахування.

Наприклад, відрахування на ремонт необоротних засобів та інші витрати на утримання основних засобів проводилися на основі амортизаційних відрахувань (табл. 3.3.2).

Таблиця 3.3.2

Розрахунок амортизаційних відрахувань на молочнотоварній фермі СТОВ ім. «Гагаріна»

Балансова вартість всіх засобів виробництва розрахована на поголів'я в 200 голів, а середньорічне поголів'я становить лише близько 30, хоча до кінця року і буде забезпечене поголів'я в 120 голів молочного стада.

Річна норма амортизації на різні групи засобів виробництва нараховується у різних відсотках, залежно від рівня зношуваності їх у процесі виробництва. Загальна сума амортизаційних відрахувань за рік в даному підприємстві буде становить у плановому році 144 тис. грн., а ремонт необоротних засобів (8% від річної суми амортизаційних відрахувань) - 12 тис. грн..

Такий рівень собівартості буде забезпечений лише в поточному плановому році. В наступному, де на початок року вже буде забезпечено 120 голів молочного стада, а до кінця року плануватиметься його вже більш плавне зростання, собівартість 1 ц. виробленого молока буде становити приблизно 130 грн. (виходячи з даних поточного планування).

3.4 Перспектива розвитку молочного скотарства в СТОВ ім. «Гагаріна» на 2009 - 2015 роки

На сучасному етапі склалися незадовільні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо тваринництва, всі галузі якого залишаються збитковими. Щоб уникнути цього, необхідно проводити інтенсифікацію виробництва продукції тваринництва.

Під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.. Інтенсифікацію можна характеризувати як напружене використання виробничих ресурсів, забезпечення зростання їх віддачі.

В СТОВ ім. «Гагаріна» розвиток молочного скотарства направлений на переоснащення та реструктуризацію молочних ферм на основі інтенсифікації виробництва (табл. 3.4.1).

Таблиця 3.4.1

Перспективи розвитку молочного скотарства

В проектній потужності плану розвитку молочного скотарства, представленого в даній роботі закладена річна продуктивність однієї корови 7000 літрів, поголів'я корів молочного стада - 800 голів та, відповідно, валове виробництво молока вищого та першого ґатунку 56000 ц. в рік. При рівні товарності 85% та середній ціні реалізації в 200 грн. за 1 ц. загальний прибуток становитиме 3136 тис. грн., а рівень рентабельності - 53,8%. Собівартість 1 ц молока, при цьому, становитиме 130 грн..

Все це буде здійснюватися в декілька етапів.

Перший - це забезпечення галузі тваринництва просте відтворення на рівні 10 % рентабельності. На цьому рівні планується:

· закупити 108 голів нетелей молочного напряму на 6-му місяці тільності;

· удосконалити систему годівлі та кормовиробництва, щоб забезпечити необхідну кількість і якість кормів, а також структуру раціону;

· провести ремонт та реконструкцію однієї ферми на 200 голів, зробивши безприв'язно-боксову систему утримання корів;

· закупити та установити доїльну установку типу «Ялинка»;

· установити танк-охолоджувач для охолодження та зберігання молока.

Нетелі потрібно вводити в оборот не за один місяць, а рівномірно розподілити по місяцях через 3 місяця вони розтеляться і перейдуть в групу корів. Цим буде забезпечено рівномірне розподілення додаткової кількості корів по місяцях, а також економічно вигідніше, тому що нетелі дешевші ніж корови. Відповідно, перед тим як вводити таку значну кількість тварин в оборот, необхідно забезпечити і відповідний об'єм кормів. Цим буде забезпечено оновлення поголів'я молочного стада та підвищено середній надій на одну корову.

Крім того успішний розвиток тваринництва, висока його продуктивність можуть бути забезпечені в господарстві тільки за умов добре організованої сталої кормової бази. Внаслідок нераціонального використання землі та неефективного використання добрив, проблема кормовиробництва потребує розв'язання на основі максимального використання біологічних факторів, включаючи потенціал рослинних ресурсів у поєднанні з економічно доцільними обсягами застосування матеріальних засобів. Тобто:

· відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45-55 ц корм. од. на умовну голову тварин;

· збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25-30%, багаторічних трав - до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;

· застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.

Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.

Перед тим, як закуповувати тварин з високою продуктивністю, необхідно забезпечити їх відповідними умовами утримання.

Невдалі спроби використання доїльних залів, низка помилок при проектуванні, будівництві й експлуатації створили певний негативний стереотип серед тваринників, спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва щодо прогресивних технологій безприв'язного утримання й доїння корів у залах. Як результат, у молочному скотарстві України нині переважно використовують малоефективні високозатратні технології утримання й доїння корів Більше 95% корів утримують на прив'язі і доять у стійлах у доїльні відра або молокопровід. Середнє навантаження на одного оператора становить 18 корів І лише 1% корів утримують безприв'язно і доять у залах на установках «Тандем», «Ялинка» і УДС-3. У зарубіжних же країнах із розвинутим молочним скотарством більшість корів утримують безприв'язно і доять у залах Поширення доїльних залів із сучасним обладнанням швидко прогресує. Безприв'язне утримання та доїння у залах знижує витрати праці до 1,5 - 2,0 люд.-год. на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2-3%, дає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння. Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин.

Переваги доїльних залів підтверджуються досвідом роботи тих господарств різних регіонів України, які за останні п'ять років впровадили у себе сучасні зали. Ці господарства на власному досвіді переконались, що доїльний зал дає реальну можливість одержати в теперішніх складних економічних умовах прибуткове молоко. У доїльному залі один оператор може обслуговувати залежно від типу установки і рівня її автоматизації близько 100 - 200 корів, тобто у 6-10 разів більше від середнього показника по Україні. Захворювань корів маститами при цьому в 3-5 разів менше, ніж при доїнні в стійлах у молокопровід чи відра. Молоко з доїльного залу за якістю відповідає всім вимогам стандартів, що діють в Україні та світі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24