Праці таких відомих європейських мислителів, як Т.Гоббс, Дж. Локк, Ш. Мотеск’є, Ж. Ж. Руссо, Вольтер особливо важливі, оскільки ці мислителі стали співучасниками та ідейними натхненниками тих революційних перетворень, що ними були охоплені західноєвропейські країни в XVII - XVIII ст. На сторінках цих праць обговорювалися, критично аналізувалися і теоретично обґрунтовувалися принципово нові уявлення про сутність і походження держави, її функції і межі юрисдикції, про характер суспільних відносин між людьми та їх відношення до державної влади. Політико-правові теорії Дж.Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо „обстоювали ідею народовладдя, демократичні принципи державного устрою, утверджували цінності правової держави, або той тип державного управління, який в англосаксонській традиції отримав назву rule-of-law”[23]. Ідеї і принципи, сформульовані класиками політичної філософії, тисячу раз повторені їхніми прихильниками і адептами, не тільки визначили конституційні засади більшості європейських країн, вони сформували відповідну політичну культуру, створивши основу сучасного політичного мислення. Ідеї, що їх так палко обстоювали на сторінках свої творів філософи, стали узвичаєними формами суспільного і політичного життя сучасної Європи (в тому числі і України), перетворилися на очевидності, що не потребують свого доведення. Західна культура увібрала в себе ідеї обов’язку, природних прав людини, справедливості, толерантності, які перестали бути лише філософськими істинами, а стали практикою повсякденного життя. Однак, не зважаючи на це, вони й далі пропагуються і поширюються у суспільстві, а філософські праці, в яких вони були вперше сформульовані, безперервно перевидаються і вивчаються. Тим більше це потрібно робити в Україні, для багатьох громадян якої ці ідеї далеко не очевидні, для яких вони ще потребують обґрунтування і відповідної аргументації.

ВИСНОВОК

Отже, договірна концепція походження держави пояснює, що держава виникла в результаті угоди між людьми. Ще у Древній Греції софісти вважали, що держава виникла в результаті договірного об’єднання людей з метою забезпечення справедливості. Але якщо у поглядах грецьких філософів ця теорія лише зароджується, то у працях блискучої плеяди мислителів XVII-XVIII ст. Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо та інших вона одержала повний свій розвиток.

Теорія договірного походження держави різко протистояла феодальним концепціям «боговстановленої» влади. «Спочатку люди об’єдналися в державу не за божою волею, - писав Гроцій, - а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих сімей проти насилля, звідки веде своє походження громадянська влада»[24]. Договірна теорія була великим кроком вперед у пізнанні держави, так як поривала з релігійними уявленнями про походження держави і державної влади.

Класичне обґрунтування договірна теорія отримала в працях Ж.-Ж. Руссо. Але ідеї договірної держави мале місце і в політико-правовій думці України. Просвітницька інтерпретація суспільного договору та природного права притаманна відомим українським вченим і громадським діячам (Феофану Прокоповичу, Оресту Новицькому, Станіславу Оріховському, Михайлу Щербатому), які вважали, що держава утворилась згідно з договором, відповідно до якого „люди поступились частиною свободи і вигоди, щоб іншими частинами безпечно користуватись”[25]. Просвітителі вбачали суспільний ідеал у здійсненні свободи, рівності і права на власність.

Ідея "суспільного договору" ( принцип згоди і громадянського консенсусу), яка основою договірної концепції виникнення держави, є однією з засад ліберальної демократії. А згода людей, як вважав Ж.-Ж.Руссо, основа всякої законної влади. Свобода і рівність учасників договору забезпечують об'єднання народу в єдине ціле — колективну особу, інтереси якої не можуть суперечити інтересам окремої особи. В результаті суспільного договору, утворюється асоціація рівних і вільних індивідів, або республіка. Ці прогресивні думки мали величезний вплив на державотворчі процеси багатьох країн.

Праці таких відомих європейських мислителів, як Т.Гоббс, Дж. Локк, Ш. Мотеск’є, Ж. Ж. Руссо, Вольтер особливо важливі, оскільки ці мислителі стали співучасниками та ідейними натхненниками тих революційних перетворень, що ними були охоплені західноєвропейські країни в XVII - XVIII ст. На сторінках цих праць обговорювалися, критично аналізувалися і теоретично обґрунтовувалися принципово нові уявлення про сутність і походження держави, її функції і межі юрисдикції, про характер суспільних відносин між людьми та їх відношення до державної влади. Політико-правові теорії Дж.Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо „обстоювали ідею народовладдя, демократичні принципи державного устрою, утверджували цінності правової держави, або той тип державного управління, який в англосаксонській традиції отримав назву rule-of-law”[26]. Ідеї і принципи, сформульовані класиками політичної філософії, тисячу раз повторені їхніми прихильниками і адептами, не тільки визначили конституційні засади більшості європейських країн, вони сформували відповідну політичну культуру, створивши основу сучасного політичного мислення.

Перелік використаної літератури

1.                 Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999.

2.                 Алексеев С. Право // Теория права. – М., 1995.

3.                 Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965.

4.                 Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004.

5.                 Бернард Мандевиль. Басня о пчелах, или пороки частных лиц — блага для общества. М., 2000.

6.                 Великий енциклопедичний юридичний словник за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2007. – 992с.

7.                 В’ячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна / Ред. Я. Пеленський. – Київ- Філадельфія, 1994. – Т.1

8.                 Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права. – К., 2000.

9.                 Гоббс Т. Левіафан. – К., 2000.

10.            Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957.

11.            Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К.,2005.

12.            История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997.

13.            Локк Дж. Два трактата о правлении // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

14.            Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002.

15.            Макиавелли Н. Государь. – М., 1990.

16.            Маманчук О.І. Актуальні проблеми політичної історії України: Монографія / О.І. Маманчук. – К: КНЕУ, 2005., - 309с.

17.            Монтескье Ш.Л. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

18.            Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. – М., 1974.

19.            Оріховський-Роксолан С. Напучення польському королю // Історія філософії України: Хрестоматія. – К.,1993.

20.            Роулз Дж. Теория справедливости. - Новосибирск, 1995.

21.            Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

22.            Сергій Дацюк. Українська демократія: перемога оптиматів над популярами. – К., 2006.

23.            Спиноза Б. Политический трактат // Избранные произведения.- М., 1957. – Т.2.

24.            Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464с.

25.            Шульженко Ф.П. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення і модернізації: Монографія. – К: КНЕУ, 2007. – 392с.

Размещено на

[1] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 5.

[2] Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957. – с.126.

[3] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 5.

[4] Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004, - с. 262.

[5] Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. – К.: Ін Юре, 1998. – с.11.

[6] Ярославський Єм. Біблія для віруючих і невіруючих. К., 1958. – с.49.

[7] Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ. – с.342.

[8] Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002. - С. 115 .

[9] Анатолій Матвієнко, народний депутат України, Голова Української Народної Партії "СОБОР", Президент Інституту Відкритої політики.

[10] Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965. – с.237.

[11] Сергій Дацюк. Українська демократія: перемога оптиматів над популярами. – К., 2006.

[12] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.94.

[13] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 9.

[14] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.95.

[15] Томас Гоббс. Левіафан. – К., 2000, - с.243.

[16] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.97.

[17] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 9.

[18] Локк Дж. Два трактата о правлении.// Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К.,1991. – Т.1.-Ч.ІІ. - с.338.

[19] Бернард Мандевиль. Басня о пчелах, или пороки частных лиц — блага для общества. М., 2000. - С. 44.

[20] Роулз Дж. Теория справедливости. - Новосибирск, 1995.- ст. 37.

[21] Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999. – с. 160.

[22] Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002.

[23] Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К., 2005. – с.14.

[24] Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957. – с.126.

[25] Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999. – с. 160.

[26] Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К.,2005. – 16.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5