Те, що не можуть збагнути (чи бояться висловитися відверто?) українські посадовці, вичерпно описав український журналіст у статті «Тавро Джексона-Веніка» ще кілька років тому: «Тот факт, что США упорно не желают отменять поправку, может показаться странным. Ведь в странах СНГ притеснения евреев нет, тоталитарный шовинизм остался в прошлом, а новые отношения между Америкой и этими странами требуют новых правил. Однако после 1991 года Штаты открыли для себя новое значение этой поправки. Дело в том, что офи­циально США провозглашают свободу торговли во всем мире (идеал “свободного рынка”), а поправка Джексона-Вэника позволяет красиво обходить это положение. Поэтому, если вдруг понадобится защитить отечественного производителя, Штаты могут просто оставить в силе действие поправки. Так что гораздо выгоднее каждый год рассматривать этот вопрос, чем отменить поправку раз и навсегда. А для полного “стереоэффекта” в США придумали новое объяснение существования поправки. Оказывается, теперь Украина, кроме обеспечения иммиграционных свобод, должна выполнить ряд других требований. Законопроет о постепенной отмене поправки был внесен в Конгресс еще в марте прошлого (2002. — Ред.) года. Но уже тогда его инициаторы увидели несколько возможных требований к Украине. Это обеспечение свободы вероисповедания, решение вопросов реституции, проблем демпинга металлопродукции, проведение экономических реформ и свободных парламентских выборов. И хотя в самом документе никаких условий не было, отсутствие позитивного результата свидетельствует об их негласном существовании. Тем более, что позже начался конфликт с “Кольчугами”, а его, очевидно, можно истолковать как угрожающий интересам Израиля, поэтому американцы и решили подождать»

Коли Ізраїль — понад усе… Від початку президентства Віктора Ющенка ізраїльські лобісти вперше отримали високі державні посади. Передусім, це донедавна колишній міністр транспорту та зв'язку України та кум Ющенка Євген Червоненко — голова опікунської ради «Всеукраїнського єврейського конгресу» (керівник — горезвісний ділок із кримінальним минулим і сумнівним сьогоденням В. Рабинович), віце-президент «Євро-Азіатського єврейського конгресу» — разом із Й. Зісельсом та О. Машкевічем, олігархом із Казахстану. У програмі конгресу прямо зазначено завдання: «Поддерживать Израиль, выступать на стороне Еврейского Государства в международном сообществе»

Так, у 2004 р. провідна британська газета The Independent повідомила про розслідування правоохоронними органами Бельгії діяльності трьох мільярдерів, які облаштувалися в Британії, за підозрою у відмиванні грошей:

Утім, навіть у самій єврейській громаді не мають ілюзій щодо Машкевіча: “Некоторые критики утверждают, что Машкевичу роль еврейского лидера больше нужна как страховой полис: его новое положение общественного деятеля международного уровня, связанного с мировым еврейством, может защитить его от неприятностей в случае изменения в Казахстане политического климата. “Некоторые покупают себе охранные фирмы за три миллиона долларов, он купил себе Евро-Азиатский еврейский конгресс”, — сказал на условии анонимности видный иностранный еврейский лидер, приведя сумму, которую, как говорят, Машкевич к сегодняшнему дню потратил на конгресс»

Психологічний портрет (якщо не психічний діагноз) колишнього міністра Червоненка яскраво ілюструють такі його власні сентенції. На обкладинці часопису «Галицькі контракти» у квітні ц. р. Чер-воненко позував із автоматом у руках. І говорив таке: «Не розказуватиму, кому й куди я вставляв пістолет… Після того, як я розповів у пресі про те, що ми були готові воювати, мене почали критикувати, мовляв, яке він мав право збирати озброєні загони, звідки в нього автомати. Вони в мене легальні, подаровані делегацією дружньої країни (Ізраїлю? — Ред.). Ті, хто захоче зі мною розібратися силою, мають розуміти, що отримають чергу у відповідь».

Навіть після того, як Червоненка відправили у відставку, він самовпевнено заявляв, що залишиться в уряді. Тоді ж, на прес-конференції, він бовкнув і таке: «Мені залишилося зробити обрізання, згідно з моєю релігією, бо я пообіцяв всій синагозі, що зроблю обрізання, коли Ющенко стане президентом» [13]. Мотиви такої екстравагантної, м'яко кажучи, поведінки пояснила краянка Червоненка Т. Коробова: «А с Червонцем, так и вообще интимная история. Он, Червонец, сообщил нам надысь: всей синагоге обещал — сделать обрезание после победы Ющенко. Не, ну не надо лишних вопросов: почему он раньше не осуществил эту полезную религиозно-гигиеническую процедуру. Просто Женя раньше был истовый украинец, как теперь он неистовый еврей. И нынче не только вся синагога — весь мир через УП (“Українська правда”. — Ред.) свидетель, чем намерен Червонец ознаменовать главную победу своей бизнес-жизни. Он к обрезанию гото­вится, а тут раз — правительство летит, все и.о. В такой нервной обстановке не ходят на святое дело. Ну как сломать человеку кайф? Тем более, что вся синагога на стреме! Поэтому переназначение Червонца в министры транспорта должно непременно состояться, и будет означать, что Виктор Андреевич с благодарностью принимает ошметок крайней плоти Червонца, как знак высоких чувств, преданности и верности данному слову»

На посаді міністра Є. Червоненко публічно виголошував відверто шовіністичну сентенцію: «Я никогда не забываю, что пока существует Израиль, свобода еврейского народа будет всегда сильнее и значимее любых международных проблем и конфликтов» При повному мовчанні вітчизняного МЗС він дозволяв собі вільно керувати українською зовнішньою політикою. «Говоря о проблеме мира на Ближнем Востоке, Евгений Червоненко отметил огромную роль Израиля в этом процессе, подчеркнув необходимость поддержки Украиной его усилий в борьбе с терроризмом. “В начале ноября планируется визит Виктора Ющенко в Израиль, и это будет шагом поддержки усилий этой страны в борьбе с терроризмом на Ближнем Востоке”, — констатировал Евгений Червоненко» [16]. «Кілька місяців тому причепився в туалеті парламенту до Василя Червонія (нині глава Рівненської обласної держадміністрації. — Ред.), посміхається Черво-ненко. — «Я засунув його голову в раковину і сказав: «Ще одне погане слово про Ізраїль і я тебе розірву», — описує кореспондент американського єв­рейського агентства JTA .

Аж до останнього дня перебування на посаді міністра Є. Червоненко «відзначався» участю у скандалах. Чи не найгучнішим стало роздмухування історії навколо повідомлення про побиття учня єврейської єшиви. Після того Верховна Рада України підтримала запит народного депутата України, голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока до Президента України щодо «усунення Є. Червоненка з посади Міністра транспорту та зв'язку України за паплюження ним Української нації, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та заподіяння шкоди економічній безпеці України». Показово, що не підтримали цей запит практично всі депутати від фракції «Наша Україна» (тільки один виявив принциповість). Депутатський запит вичерпно висвітив цю історію: «За повідомленням Центру громадських зв'язків МВС України “28 серпня ц. р. близько 23-ї години у підземному переході біля торговельного комплексу “Мандарин-Плаза” в Києві група неві­домих з хуліганських спонукань завдала тілесні ушкодження 32-річному киянину, студенту Єврейського університету «Єшива» /.../ МВС повідомило, що особами, які скоїли цей злочин, виявилися двоє жителів Києва та мешканець Білозерського району Херсонської області. Ус і зловмисники ніде не працюють, а під час побиття студента Єврейського університету «Єшива» перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння. Попередньо встановлено, що цей злочин скоєний не на ґрунті антисемітизму. 31 серпня на офіційному сайті Мі­ністерства транспорту та зв'язку України був оприлюднений брутальний коментар Міністра транспорту та зв'язку України Є. Червоненка з приводу зазначеної події. Дізнавшись про інцидент, Міністр перервав зустріч із членами Інвестиційної ради при Мінтрансзв'язку та повернувся до Києва. У зв'язку з цим виникає питання: чи після кожного побиття українських громадян Міністр транспорту та зв'язку України Є. Червоненко перериває зустріч із членами Інвестиційної ради при Мінтрансзв'язку? Якщо ні, то цим Є. Червоненко порушив статтю 24 Конституції України, яка не допускає “привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”, і надав привілей за етнічною та релігійною ознаками студенту Єврейського університету «Єшива».

Ще одна цитата зводить наклеп на українську націю і, враховуючи всесвітню доступність Інтернету, паплюжить українців перед світом: «Це в 41-му році, після відмови есесівців, українські поліцаї розстрілювали мирне населення у Бабиному Яру. А сьогодні, після Помаранчевої революції, неприпустимо, коли міліція розцінює такий випадок як звичайне хуліганство». Такі заяви посадової особи розпалюють міжнаціональну ворожнечу, представляють українців катами мирного (!) населення, та всупереч ст. 11 Конституції України — нищать істо­ричну свідомість української нації. У наведеній цитаті також міститься втручання в роботу правоохоронних органів та тиск на них. Далі повідомлено, що Є. Червоненко «закликав політиків, які досі зберігають мовчання, не намагатися використати цей випадок в інтересах підняття власної популярності, спекулюючи історичними антисемітськими настроями, а згадати, що Україна завжди була і залишається інтернаціональною країною». Це також є наклеп та пряма образа українців, наслідком чого є розпалювання міжнаціональ­ної ворожнечі. Крім того, свідоме поширення брутальних вигадок, які є вкрай шкідливі для України, заподіює шкоду національним інтересам України.

Прошу також врахувати синхронність скандальної заяви Є. Червоненка та позитивного сигналу щодо скасування поправки Джексона-Веніка. Відомо, що скасування зазначеної поправки стане символом рівноправних стосунків України та США і означатиме, що Україні вмикають зелене світло на шляху вступу до СОТ. Такий розвиток подій є невигідним для Російської Федерації, яка має намір вступити до СОТ раніше України, щоб як повноправний член СОТ диктувати нашій державі кабальні умови при вступі. Зважаючи на це, без перебіль­шення можна стверджувати, що Є. Червоненком лобіюються інтереси Російської Федерації та заподіюється шкода економічній безпеці України, що є прямим порушенням ст. 17 Конституції України.

У повідомленні прес-служби партії коментується стаття "ЕП" "Будні соціалістів у ВР: сигари та крабові палички", в якій пояснюється лобістська суть законотворчої діяльності соціалістів.

Витягаючи речення з контексту, у партії роблять висновок, що "автори визнають, що СПУ не бере участь у політичних ігрищах, а працює над економікою". "Це їх обурює?", - перепитують в СПУ.

"Соцпартія своєю показовою поведінкою ламає вибудувану лінію на дискредитацію Верховної Ради, яка нібито "нічого не робить, тільки мітингує", - йдеться у повідомленні.У повідомленні висловлюють здивування, що у статті називають "дрібними" закони, які, на переконання СПУ, "орієнтовані на захист вітчизняного виробника"."Цілком можливо, що турбота про Україну та українську економіку є дивною для тих, хто на шкоду національній економіці та вітчизняним виробникам лобіював інтереси виробників польської яловичини, тростинного цукру-сирцю з Бразилії та ділків, які прагнуть за безцінь скупити українську землю", - обурюються в партії.

Лобізм в якійсь мірі ми можемо трактувати як що стоїть на перетині професійних вимог имиджелогии і паблик рилейшнз. Тут знову виникає проблема переведення вимог і інтересів однієї організації на мову інший. Йде постійний пошук поєднання цих інтересів. Та і інша сторона повинна побачити іміджі успіху в цьому загальному для них об'єкті. Тому кожна солідна структура і веде спрямовану пропагандистську кампанію по захисту своїх інтересів. Не лише на вузькому рівні типу конкретних аспектів лобіювання, але і на найзагальнішому, пов'язаному із захистом своїх інтересів в цілому. Можна навести наступний приклад: "Торговельна палата США щотижня випускає радіопрограму "В чому проблема"? (її транслюють більше 90 станцій) і щомісячну телепередачу "Підприємництво", яка йде по 100 телевізійним каналам. 500 періодичних видань публікують щотижневі огляди "Голос бізнесмена" за підписом президента Торговельної палати" (Андрунас Е. Ч. Бізнес і пропаганда. - М., 1986. - С. 87)..

На закінчення приведемо рейтинг російських лобістів, який "Незалежна газета" (1998, 14 травня) розділила на три групи, : перші особи, професіонали і регіональні лідери. Найцікавіший рейтинг професіоналів, для яких лобізм, за твердженням газети є одним з основних видів діяльності. У список потрапили (приводимо перших п'ятнадцять осіб), відібраних в результаті експертного опитування:

1. Березовський Б.Ф. Незалежний політик

2. Дьяченко Т. Б. Адміністрація президента

3. Невзлин Л.Б. ІТАР-ТАРС

4. Шахновский В. С. РОСПРОМ

5. Зверев С. А. Міст-банк

6. Ресин В. И. Уряд Москви

7. Бабаків В. Ю. ОРТ

8. Авен П. О. Альфа-банк

9. Немцов Б.Е. Федеральний уряд

10. Удугов М. Уряд Чечні

11. Киселев Е.А. НТВ

12. Егиазарян А.Г. Група ОНЭКСИМ

13. Боос Г. В. Депутат Держдуми

14-15. Алексашенко С. В. Центробанк РФ

14-15. Шохин А.Н. Депутат Держдуми

 Цей список цікавий також певним збігом по деяких особах із списком фахівців, що знаходяться на видноті, з ПР. Заголовок статті в "Незалежній газеті" звучить як "Рейтинг вітчизняних "товкачів" проілюстрованою фотографіями Валентина Юмашева, Віктора Черномырдина, Тетяни Дьяченко, Бориса Березовського, Єгора Строева і Юрія Лужкова.

Список використаних джерел

1, журнал «Контекст»: Лобізм — корупція = реформи

2, Лобізм, групи тиску при прийнятті рішення

3, Україна — поле гри без правил для іноземних лобістів?

4, Лобіювання: світова практика

5, Соціалісти обурюються, що їх лобізм не хочуть визнавати роботою?

6, Cпециализированный ресурс посвященный лоббизму и связям с органами власти в Украине.

7, #"#">http://lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---001ucheb--00-0-0-0prompt-10---4------0-1l--1-ru-50--- 20-about---00031-001-1-0windowsZz-1251-10&a=d&c=01ucheb&cl=CL1&d=HASH6eada3e27ebacda784261d.5.6

Размещено на

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6