Тема: Вплив і нейролінгвістичне програмування у діяльності менеджера
Зміст
Вступ
1. Природа та визначення керівництва. Вплив та влада
2. Метод нейролінгвістичного програмування у роботі менеджера
Висновки
Перелік посилань
Сучасний менеджер зараз сприймається як ефективний інноваційний керівник = лідер + влада + стиль роботи + кар’єра. А для цього менеджер повинен знати: закономірності та принципи ринкової економіки, теорію і практику сучасного менеджменту, теорію організації і методи моделювання організаційних структур хазяювання, форми та методи мотивації целеспрямованної поведінки людей в системі менеджменту, сучасні парадигми мотиваційного управління, системний підхід до проектування ринкових структур, засоби комплексного аналізу результатів діяльності ринкових структур.
Тому менеджер повинен знайти стиль та методи роботи з різноманітними людьми, тому треба не тільки добре знати психологію впливу, але і вміти на практиці вживати нові психологічні прийоми у діловому спілкуванні.
Одним з таких прийомів є метод нейролінгвістичного програмування.
Керівництво можна визначити як процес використання влади задля досягнення впливу на людей. Влада - це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада – це знаряддя впливу. В свою чергу, вплив – це будь-яка поведінка однієї людини ці групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей. Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний лише авторитаризму і застосовується щодо формальної організаційної структури.
У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): влада керівника над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від керівника, і навпаки. Ця залежність може набувати різних форм прояву – прямо чи опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень керівника (у питаннях ресурсного забезпечення, розподілу та отримання винагород, послуг, інформації тощо). В свою чергу, підлеглі активно впливають на керівника, адже це вони реалізують на практиці всі його рішення, вказівки, накази та розпорядження, і саме виконання дорученої роботи залежить від них.
Щоб керувати необхідно мати для цього досить підстав, тобто володіти інструментами впливу, а щоби впливати – слід мати основу влади (аби змусити підлеглих підкорятись розпорядженням). Але для реалізації влади треба дещо мати під контролем. Це «дещо» повинно бути суттєвим для виконавця і на його основі створюється залежність від керівника. Залежність – це ситуація, при якій виконавець змушений діяти саме так, як того бажає керівник.
Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб. Всі форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи тим самим активні потреби. Люди очікують та передбачають наслідки тієї чи іншої поведінки. Керівник чи особа, яка здійснює вплив, також передбачає ефект свого впливу на поведінку виконавця. (Мал. 1)
Малюнок 1 - Модель впливу керівника на підлеглого
Не завжди керівництво, лідерство та влада зосереджені у одних руках. Якщо керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і розпорядження підлеглим і вимагати їх виконання, то реальна влада залежить від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.
Влада – інструмент соціального управління, який здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до виникнення зміни чи припинення людських стосунків та взаємозв’язків між складовими соціоекономічної системи. [1. с.174] Влада - право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер водночас. Баланс між владою та обов’язками називається принципом паритету. Здатність лідера здійснювати вплив визначається рівнем керівного потенціалу, реалізовувати який керівник зобов’язаний у певних ситуаціях. Джерела керівної сили лідера полягають у тому, що, обіймаючи посаду, він отримує певні права і повноваження, а також у набутому досвіді, авторитеті і професійних досягненнях. [2, с.300]
Правильно організувавши ділове спілкування, керівник здатний робити вплив на своїх підлеглих, привертати їх до роботи, залучати до круга своїх інтересів.
Практикуються різні форми психологічної дії на підлеглих. Так, широко використовується переконання, що менеджер не просто наказує, а надає підлеглому певну інформацію, обґрунтовуючи її, щоб добитися згоди підлеглих з виказаною точкою зору. Керівник звертається до розуму і здорового глузду людей. Метод переконання найбільш ефективний стосовно працівників, що мають високий інтелектуальний і освітній рівень. Переконання не допоможе керівнику у випадках, коли він спілкується з людьми, що мають інші життєві цінності, а також там, де інтелектуальний і професійний рівень підлеглих набагато нижче за рівень підготовки керівника. Метод переконання не діє і там, де необхідно терміново ухвалити яке-небудь рішення. Не можна вдаватися до методу переконання, якщо сам менеджер не володіє аудиторією. Не менше важливий момент — навіювання, націлене на те, щоб співбесідник прийняв повідомлення без яких-небудь доказів, на віру. Повідомлення вселяючого характеру будуть прийняті, якщо у керівника є авторитет, він популярний, його поважають. Той, хто вдається до методу навіювання повинен мати відповідні дані: виразний голос, вражаючу зовнішність, хорошу дикцію. Головне, що допомагає успішно застосовувати метод навіювання, — уміння керівника передавати відчуття сили, авторитету, упевненості в собі, високої організованості. Цим методом доцільно користуватися в стресових ситуаціях, при жорсткому ліміті часу. Він має успіх в спілкуванні з людьми емоційними, схильними до підкорення. Метод неефективний в спілкуванні з інтелектуальною елітою, з людьми, що мають виражені здібності до лідерства.
Керівник може виступати і як зразок для наслідування. Підлеглі майже завжди переймають його стиль роботи, уміння триматися, вести розмову, відношення до роботи і навіть зразка поведінки. Це накладає на менеджера високу відповідальність. Звідси важливий постійний контроль за своєю поведінкою і зовнішнім виглядом, постійна робота над собою, подолання власних недоліків, розвиток і закріплення позитивних якостей. [3, с.55]
У роботі менеджера слід застосовувати не тільки психологічні прийоми, але і психотерапевтичні, зокрема метод нейролінгвістичного програмування.
Часом розробки методу нейролінгвістичного програмування вважається середина 1970-х рр. Саме тоді в університеті міста Санта-Круз (США, Каліфорнія) – місці, де збиралися люди передових поглядів на науку і її практичне вживання, двох молодих дослідників – Джон Гріндер і Річард Бендлер – заклали основи цієї області знань.
Гріндер і Бендлер проводили дослідження, використовую аудіо- і відеоматеріали із записами роботи психотерапевтів, відвідуючи їх семінари. Результатом цих досліджень з'явився «якийсь набір технік, вживаних для підвищення ефективності спілкування, оптимізації процесу навчання, а також для особового вдосконалення в різних областях» Наступне, на що звернули увагу творці НЛП – мовні структури, що використовуються людиною. Були розроблені такі поняття, як метамодель і рефреймінг. Далі вчені зайнялися експериментами по дослідженню фізіології функціонування зорової, слухової, тактільної, вісцелярної, олфакторної і густаторної систем – результатом цих досліджень було відкриття моделі ключів очного доступу.
Введення назви «НЛП» відноситься до 1976 року. Тоді ж були сформульовані і базові керівні принципи, що грають дуже важливу роль при вживанні технік НЛП:
– в основі будь-якої поведінки лежить позитивний намір;
– метою будь-якої техніки є розширення можливостей вибору;
– не існує невдачі, є тільки зворотний зв'язок;
– у людей є всі здібності, необхідні для досягнення успіху;
людина з найгнучкішою поведінкою краще справлятиметься з проблемною ситуацією і добиватиметься бажаних змін [4, с.9].
Вивчаючи поведінку людей, що досягли успіху в якій-небудь області НЛП створює на їх основі моделі, які можуть бути передані іншим людям. Так якщо яка-небудь людина має дуже ефективну стратегію запам'ятовування інформації, то створена на її основі модель може дозволити іншій людині навчитися робити це так само добре. Придатність отриманих моделей визначається не теоретичними обґрунтовуваннями, а тільки їх користю. Особлива цінність пропонованих НЛП моделей полягає в їх універсальності, тобто частіше за все вони не залежать від контексту і змісту їх вживання. Інший важливий підхід, який відрізняє НЛП від багатьох інших напрямів психотерапії, це упевненість в тому, що будь-яких змін можна досягти достатньо легко і з якнайменшими негативними переживаннями. Однією з відмітних особливостей НЛП є віра в те, що в будь-якій ситуації найбільш продуктивно насамперед подумати про те, що робити далі, а не про те, хто винуватий в Гріндер і Бендлер, що відбувся, проводили дослідження, використовуючи аудіо- і відеоматеріали із записами роботи психотерапевтів, відвідуючи їх семінари. Результатом цих досліджень з'явився «якийсь набір технік, вживаних для підвищення ефективності спілкування, оптимізації процесу навчання, а також для особового вдосконалення в різних областях» [5, с.11
Основна функція НЛП – зробити процес людської комунікації більш ефективним. Практик НЛП ніколи не спотворює інформацію – він підносить її в тому вигляді, в якому вона найбільш зручна для сприйняття співбесідника Комунікативний процес є певною послідовністю дій: «для здійснення процесу комунікації необхідні щонайменше дві люди – відправник і одержувач. Відправник починає комунікацію, передаючи яку-небудь інформацію одержувачу. Для цього він кодує інформацію в символи (слова або дії, пози, жести, вираз обличчя і т. п.) і передає їх одержувачу за допомогою засобу комунікації – зорово, усно або з використанням іншого каналу. Одержувач намагається відновити первинне значення направленої йому інформації – декодує повідомлення; після цього він відповідає відправнику – виникає зворотний зв'язок. В процесі комунікації можуть виникати перешкоди, що спотворюють значення повідомлення».
Страницы: 1, 2
