Загальний пробіг автомобілів (Lзаг):

Кількість циклів, необхідних для виконання заданого об'єму перевезень (nц):

1.2.1.6.3 Розрахунок програми з технічного обслуговування і поточного ремонту

У програмі з ТО і ПР розраховується кількість щоденних обслуговувань (ЩО), ТО-1 і ТО-2 на рік:

У цьому випадку: NТО-2, NТО-1, Nщо – відповідно кількість ТО-2, ТО-1, ЩО за рік;

 -- нормативний пробіг до ТО-1, який дорівнює 4000 км;

 -- нормативний пробіг до ТО-2, який дорівнює 20000 км

Розрахунки q=4 тонни.

Розрахунок річної трудомісткості ЩО, ТО-1, ТО-2 і ПР виконується з використанням нормативної трудомісткості:

У цьому випадку: Тщо, Тто-1, Тто-2, Тпр, Ттор, Тдоп – відповідно, річна трудомісткість ЩО, ТО-1, ТО-2, ПР, ТО+ПР допоміжних робіт; Кд – частка допоміжних робіт в Ттор (Кд = 0,25).

Розрахунки трудомісткості для автомобіля q = 4 тонни.

1.2.1.6.4 Розрахунок кількості ремонтних робітників

Необхідна кількість ремонтних робітників (основних і допоміжних) (Nрр) для виконання робочої програми робіт з ТО і ПР рухомого складу визначається виходячи з річної трудомісткості цих робіт і річного часу одного робітника (Фрч):

У цьому випадку:

Фрч – фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

h=1,07 – коефіцієнт, що враховує підвищення продуктивності праці.

Річний фонд робочого часу:

У цьому випадку: Дк=365 – кількість календарних днів за рік;

 – відповідно кількість вихідних днів (104 дні), святкових (10 днів), відпусток (24 дні), невиходів на роботу у зв’язку з виконанням державних обов’язків (виходячи з розрахунку – 1 день), днів хвороби(виходячи з розрахунку – 4 днів); tзм – час зміни (8,2 год при п’ятиденному робочому тижні);

Двпр – кількість передсвяткових та передвихідних днів; Тс=1,0 год. – скорочення зміни у передсвяткові (при 5-денному робочому тижні) та передсвяткові та передвихідні (при 6-денному робочому тижні); Ду – приймається у розрахунку 0,5% від кількості робочих днів; Дх – у розрахунку 1,8%.

1.2.1.6.5 Розрахунок необхідної кількості водіїв

Для розрахунку необхідної кількості водіїв визначається трудомісткість транспортної роботи, що виконується (Тв):

У цьому випадку: Тл – витрати часу для роботи на лінії;

Тю – витрати часу на нульовий пробіг;

Тпз – витрати підготовче - заключного часу.

Витрати часу для роботи на лінії обчислюється за формулою:

У цьому випадку: Трух – час руху автомобіля, год.;

Тпр – час простою під завантаженням – розвантаженням год.

Витрати часу на нульовий пробіг:

У цьому випадку: l0 – даний нульовий пробіг, l0 =4,1.

Витрати часу на підготовчі – заключні роботи, ТПЗ обчислюється:

Необхідна кількість водіїв:

У цьому випадку: NВ—кількість водіїв,

Фрв—річний фонд робочого часу водія;

Nвтор—кількість водіїв, які беруть участь у виконанні робіт з ТО-2 та поточного ремонту рухомого складу.

1.2.1.6.6 Визначення кількості управлінців і службовців за двома методиками

За першою методикою шукана кількість управлінців визначається за кожною функцією управління за допомогою нормативів. Ці нормативи залежать від загального рухомого складу в АТП.

За другою методикою шукана кількість визначається залежно від ряду технічно-експлуатаційних показників роботи АТП. Формули для розрахунку кількості управлінців за функціональними напрямками роботи наведено в таблиці 4.

Кількість молодого обслуговуючого персоналу (МОП) для розрахунку курсової роботи визначається за наступними даними:

для АТП з Ас<150 — 3 чоловіки

для АТП з 150<Ас<300 — 6 чоловік

для АТП з Ас>160 — 9 чоловік

Оскільки для даного АТП кількість автомобілів (АА) складає 169, то кількість молодого обслуговуючого персоналу відповідно дорівнює 6 чоловік.

Таблиця 4

У цьому випадку:

x1 — списочна кількість автомобілів (198);

x2 — коефіцієнт випуску парка (середнє - 0,7);

x3 — загальна кількість працюючих в АТП (без ІТР і службовців) (404);

x4 — час у наряді (середній – 10);

x5 — кількість ремонтних робітників (основних і допоміжних) (86).

– приймаємо 1 управлінця

– приймаємо 7 управлінців

– приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 5 управлінця

 приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 1 управлінців

 приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 3 управлінця

 приймаємо 10 управлінців.

1.3 Визначення переліку структурних підрозділів підприємства

На даному етапі, виходячи з розміру підприємства і типу організаційної структури, визначається перелік структурних підрозділів підприємства. Визначений перелік уточнюється після розподілу функцій управління і працівників між підрозділами.

Перелік структурних підрозділів заноситься до спеціальної форми, де вони згруповані за службами і групами підрозділів (див. табл. 5).

Перелік структурних підрозділів АТП

Таблиця 5

1.4 Закріплення видів діяльності і функцій за структурними підрозділами

Це дуже важливий етап розробки організаційної структури підприємства, тому що перелік функцій, який закріплюється за структурними підрозділами, визначає обсяг роботи і таким чином зумовлює кількість працюючих у даному підрозділі і їх посади.

Технічно робота з закріплення функцій управління за структурними підрозділами виконується шляхом складання матриці типу функції управління — структурні підрозділи. Обробка матриці виконується за наступною технологією: якщо визначений підрозділ (ланка) виконує (за ним закріплюється виконання) дану функцію, то на перетині відповідного рядка (функція) і відповідного стовпця (підрозділ) проставляється плюс, а якщо ні, то — мінус.

1.5 Розподіл працівників за структурними підрозділами

Як було зазначено вище, кількість працівників за групами функцій (функціональним напрямкам) розраховується згідно нормативів або залежно від величини ряду техніко-економічних показників роботи підприємства.

У тому випадку, якщо нормативів і норм для визначення кількість працівників структурних підрозділів апарату правління за групою яких-небудь функцій чи за окремою функцією немає, то необхідно виконати роботи для визначення трудомісткості даної групи функцій чи функції. При цьому необхідно доручити одному чи групі найбільш кваліфікованих спеціалістів скласти по можливості найбільш повний перелік операцій і робіт, які треба виконувати впродовж року, визначити їх повторюваність і оцінити експертним шляхом витрати праці в людино-годинах на виконання кожної операції роботи. Потім після визначення трудомісткості функції чи групи функцій відомими методами визначається необхідна кількість виконавців.

Залежно від кількості працюючих визначається тип структурного підрозділу (відділ, бюро, група). Мінімальна кількість працівників у відділі повинна бути від 1 до 6 чоловік. При меншій кількості працюючих створюються групи і бюро. Якщо розрахунки показують, що в структурному підрозділі повинен працювати 1 працівник, то такий структурний підрозділ ліквідується, а всі функції закріплюються за іншим підрозділом. Залежно від обсягу і складності виконуваних робіт визначається перелік посад працівників структурного підрозділу.

Результати розрахунку кількості працюючих за функціональними напрямками, які зроблені за наведеною вище методикою, наведені в табл.6. Як ми бачимо, загальна кількість управлінців складає 25 чоловік.

Таблиця 6. Розподіл працюючих за підрозділами

Розподіл працівників за скоригованим переліком структурних підрозділів наведено в таблиці 7.

Порівнюючи таблиці 5 і 7, ми бачимо, що порівняно з попереднім визначенням переліку структурних підрозділів (табл.5) кількість структурних підрозділів зменшилася з 14 до 9 одиниць. Так в службі експлуатації ліквідовано відділ безпеки руху і ці функції передано бюро перевезень.

У технічній службі ліквідовано відділ головного механіка і ці функції передано технічному бюро. Замість відділу МТП організується група МТП. Ліквідується склад агрегатів — функції передаються на центральний склад. У структурних підрозділах виконавчої дирекції сталися такі зміни —реорганізовано кадровий відділ, ліквідовано канцелярію, загальне діловодство та відділ праці і заробітної плати — функції передаються кадровому відділу; ліквідовано юридичну групу— надання юридичних консультацій буде проводити юрист, який працює за трудовим договором.

Розподіл працівників за структурними підрозділами

Таблиця 7

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6