1.1.1. Відповідальність за підготовку виробництва до ТО і Тр на РТПА несе начальник підприємства.
1.1.2. За підготовку до роботи технологічного обладнання і оснастки відповідальність несе інженер-технолог.
1.1.3. За готовність до роботи діагностичного обладнання відповідає інженер-технолог.
1.1.4. За обслуговування робочих місць відповідає інженер по ремонту і інженер по обслуговуванню.
1.1.5. Управління підготовкою виробництва на РТПА здійснюється за схемою управління підготовкою виробництва.
1.1.6. Координацію робіт, щодо підготовки виробництва на РТПА здійснює начальник підприємства.
3.1.7. Раз в місяць (в «День якості») розглядаються питання або підсумки підготовки виробництва.
Питання розглядаються на основі інформації, представленою:
Інженерном-діагностиком – про роботу діагностичних і обкаточних стендів, і про готовність їх до роботи в майбутній період;
Інженерном-технологом – про роботу технологічного обладнання, оснастки, інструмента, пристосування і про готовність їх до роботи;
Інженером по ремонту – про функціювання робочих місць (обслуговування, утворення оптимальних умов і т.д.) і про готовність їх до виконання майбутньої роботи;
Інженером-контролером – про точність роботи обладнання і оснастки.
3.1.8. На основі представленої інформації розроблюються заходи, направлені на покращення підготовки виробництва.
3.1.9. Контроль за додержуванням вимог теперішнього стандарту здійснює начальник СТОА.
3.2 Зміст робіт по управлінню якістю ТО і ТР автомобілів і с.г. техніки
Управління якістю ТО і ТР автомобілів передбачає реалізацію наступних функцій управління якістю:
плануванням підвищення рівня якості продукції;
атестація продукції;
організація технологічної підготовки виробництва;
організація метрологічного забезпечення;
організація матеріально-технологічного забезпечення;
спеціалізація підготовки кадрів;
забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції і робіт;
стимулювання підвищення якості продукції;
відомчий і державний контроль якості продукції;
державний нагляд за впровадженням і дотриманням стандартів технічних умов і станом засобів змін;
правове забезпечення управління якості продукції;
інформаційне забезпечення систем.
Характер контроля якості ТО і ТР.
Контроль якості продукції заключається в перевірці відповідності показників якості продукції встановленим вимогам, зафіксованих в стандартах, технічних умовах та ін. документації. Для контролю якості організовується служба технічного контролю якості. Основна задача якої заключається в запобіганні випуску відремонтованих об’єктів, що не відповідають встановленим нормам. Для цього забезпечується: – вхідний контроль якості поступаючої на виробництво сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; – контроль точності технологічного обладнання і оснастки; – приймальний контроль деталей, вузлів та машин після ремонту; – аналіз дефектів, що виявляються в процесі виробництва та під час випробувань і після ремонтної обкатки. Систематизація видів контролю, що виконується на виробництві по основним показникам наведено на рис. 4:
Технічний контроль
Ознаки систематизації
Рис. 4. Систематизація видів контролю на виробництві.
4. Охорона праці
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Ефективна охорона праці найбільш повно здійснюється в плановому порядку на базі нової технології наукової організації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробництва при строгому дотриманні технологічної і трудової дисципліни.
До нормативних документів, що регулюють охорону праці на підприємстві належать: Конституція України, Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю в Україні. Кабінет Міністрів України постійно нагадує, що стан охорони праці на виробництві залишається незадовільним, а на багатьох підприємствах навіть погіршується.
4.1 Організація служби охорони праці в господарстві.
Загальна відповідальність за стан охорони праці на підприємстві покладена на голову правління. Щороку, наказом по підприємству призначаються відповідальні особи за стан охорони праці на окремих дільницях підприємства. На підприємстві згідно типового положення, створена служба ОП, яку очолює інженер з ОП. На нього покладені обов’язки по здійсненню контролю за додержанням вимог ОП на підприємстві. Він проводить комплекс організаційно – методичних заходів щодо поліпшення умов праці, профілактики виробничого травматизму та захворювань робітників підприємства. В своїй роботі інженер з ОП підпорядковується безпосередньо голові правління і прирівнюється до основних виробничо – технічних службовців (ст. 23 закону «Про охорону праці «).
4.2 Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці
Згідно ст..20 «Про охорону праці « та положення про навчання та перевірку знань з питань ОП» на підприємстві щороку проводиться навчання з ОП. Працівники що не здають іспит з ОП до роботи не допускаються.
Посадові особи (в т.ч. інженер з ОП) до початку виконання своїх обов’язків та періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. Відповідно до « Положення пор навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань ОП» на підприємстві проводяться інструктажі з ОП:
- вступний – проводить інженер з ОП;
- первинний, повторний, позаплановий – проводять керівники всіх підрозділів підприємства, згідно термінів проведення та причин проведення;
- цільовий – керівники всіх підрозділів при виконанні разових робіт.
4.3 Стан екологічної безпеки на території підприємства
За стан екологічної безпеки на території підприємства в першу чергу відповідає голова правління. В другу чергу: на підприємстві наказом призначається особа, яка відповідає за екологію підприємства – інженер – енергетик.
Фінансуються заходи з ОП згідно ст. 21 закону « Про ОП», де сказано, що на підприємстві створюється фонд ОП, та положення пор галузеві та Державні фонди ОП.
Висновки і пропозиції
Підсумовуючи все вищевикладене мною в курсовому проекті з інженерного менеджменту слід зазначити, що ВАТ « Житомирська райагропромтехніка» має розвинену адміністративну структуру, достатню матеріально – технічну базу (хоч і з застарілим обладнанням) і джерела енергопостачання, а також вигідне місце розташування (м. Житомир – обласний і районний центр), ту) та забезпечення добрих шляхів сполучень робить підприємство привабливим з точки зору інвестиційної політики. Адже в найближчий час підприємству доведеться виконувати переоснащення дільниць та введення нових технологій, а все це потребує значних капіталовкладень, яких у підприємства немає.
Особисто я для вирішення проблем підприємства вбачаю застосування нових технологій ремонту та відновлення деталей, при цьому необхідно освоювати нові види випускаємої продукції, перейти до застосування прогресивних форм організації виробництва, вводити в дію високопродуктивне механізоване і автоматизоване технологічне обладнання, використовувати на останні досягненнях науки і техніки. Поряд з тим слід дбати про вдосконалення організації матеріально-технічного забезпечення підприємства, цехів, дільниць і робочих місць та слідкувати за дотриманням технологічної і трудової дисципліни, забезпеченням точного виконання виробничого процесу.
Список використаної літератури
1. Типовые нормы времени на ремонт грузовых автомобилей марок ГАЗ, ЗИЛ, КАЗ, МАЗ, КамАЗ, КрАЗ в условиях автотранспортных предприятий. Нормативно-производственное издание.-М. Экономика, – 1989.
2. Практикум з ремонту машин / О.І.Сідашенко, О.А. Науменко, А.Я. Поліський та ін. – К.: Урожай, 1995.-224 с.
3. В.З. Докуніхін, В.С. Бурдейний, М.М. Загузов
Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємствами технічного сервісу АПК.
Навчальний посібник до курсового і дипломного проектування, – ДАУ, Житомир-2003.
4. Основы технического обслуживания автомобилей / А.А. Лудченко. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. – 399 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4
