Вихідні дані і результати розрахунків наводять із вказанням розмірності показників. Після перевірки курсової роботи викладачем студент повинен виправити помилки і захистити роботу не пізніше, ніж за 2 тижні до іспиту. Студенти, що не виконали курсову роботу або не захистили її у встановлений термін, до іспиту з дисципліни "Операційний менеджмент" не допускаються.
2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Операційна система з технологічної точки зору є ланцюжок факторів (елементів) і операцій:
Тут ресурси (входи) і результати (виходи) – об'єкти (фактори, елементи) впливу, а витрати – операції, досить різні по своїй технологічній суті для різних галузей діяльності. Практично будь-яка діяльність (митна справа, виробництво продуктів харчування, діяльність комерційного вузу або виробництво окремих будівельних робіт за договором підряду) може бути описана за допомогою цієї нескладної тріади. У цьому зв'язку всяка операційна система (основа конкретного бізнесу) може бути описана універсальною системою техніко-економічних показників. Нижче пропонується модель «Ресурси-Витрати-Результати» по горизонталі і «Абсолютні-Відносні» показники по вертикалі.
Сфера операційної діяльності – вотчина галузевих технологів, що в окремому випадку можуть приймати форму викладача (професора, доцента). Це область фахівців. І якщо директор фірми не є по базовій освіті фахівцем у даному виді бізнесу (з погляду операційного управління), то йому буває непросто спілкуватися з фахівцями з цього сектора. Але деякі головні речі він усе-таки повинний знати і вимагати. Перший керівник звичайно не має часу, а тому і не любить вникати в численні професійні подробиці. Йому потрібно цілісне просте і ясне представлення про кожен конкретний вид бізнесу, що веде фірма. Для цього досить потребувати від фахівців скласти таблицю «ресурси-витрати-результати» у варіанті план-факт за визначений період (краще рік), або в динаміці за визначений період. Ще більш вона корисна функціональному керівникові, що займається операційною системою (виробництвом).
Побудова таблиці техніко-економічних показників
1. Вартісні показники будуються в українському алфавіті, а натуральні, натурально-технічні - на латинському.
2. Вибір української букви позначення (абсолютні показники), як правило, диктується першою буквою терміна (Р - робітники і т.п.), тобто підказка для мнемонічного запам'ятовування.
3. Абсолютні показники позначаються одною буквою (Р, Ф, С, В, П), а відносні (відношення - розподіл) - подвійною (РВ, ВФ і ін.), за винятком ефективності - Е, де нижній індекс подвійний (Епф) зберігає функцію подвійного позначення.
4. Принцип подвійного позначення - підказка: показник (наприклад, виробіток - ВР) виходить шляхом розподілу значення першої букви, як абсолютного показника (В - вал, валовий обсяг продукту), на значення другої букви (Р - робітники). Так побудовані всі показники, навіть ефективність (рентабельність) - дивися нижній подвійний індекс, наприклад, Епф, де ПФ = =П/Ф - прибуток відноситься до фондів.
5. Логічні принципи побудови. Перший уже згадувався вище - логіка технології виробничого процесу: «ресурси → витрати → результати». Другий - таблиця як розрахункова матриця: відносні показники кожної клітки таблиці виходять строго розподілом абсолютних показників по вертикалі і горизонталі даної клітки.
Звідси виникає зручність у розрахунках з використанням крупноформатних електронних таблиць (КЕТ) типу Lotus, Supercalc, Excel та ін.
6. У принципі може бути заповнена вся таблиця, тобто порожніх кліток може і не бути. Але практично в цьому немає потреби. На підприємствах використовуються частіше саме ті показники, що зазначені в таблиці ТЕП (див. Додаток Г). Всі інші, не зазначені, зустрічаються іноді в роботах наукового профілю.
7. Таблиця має строго монопродуктовий характер, тобто має сенс, коли розраховується по відношенню одного продукту або послуги. У противному випадку (поліпродуктове виробництво, а це вже рівень фірми в цілому) варто говорити вже не про «техніко-економічні показники виробництва», а про «фінансово-економічні показники підприємства (фірми)». Розрахунок системи ТЕП для поліпродуктового виробництва (структура продуктів постійно міняється) не має ніякого практичного змісту - відносні показники як інструмент планово-аналітичної роботи, стають непорівнянними в часі для даного підприємства і при міжфірмовому порівнянні. Така таблиця зручна й у процесі навчання основам економічного знання на рівні підприємства (мікроекономіка), добре запам'ятовується логіко-математичний взаємозв'язок усіх показників, що породжують один одного (усе починається з ресурсів, що і породжують весь «букет» показників). Зручна й у виробничо-господарській діяльності - для аналізу і планування взаємозалежних показників (у тому числі „бюджетування”), а головне, їх компактного (доступного для огляду) представлення. Керівникам зручно мати під рукою електронний варіант у системі план-фактного спостереження за ситуацією виробництва з господарської точки зору. Приведена таблиця орієнтована на операційну систему типу “виробництво” товарів типу “предмет”. Але при не дуже істотному термінологічному виправленні вона легко трансформується і для сфери послуг.
Методичні вказівки і порядок розрахунку необхідних показників для побудови системи ТЕП представлені в Додатку А.
Після виконаних розрахунків заповнюємо таблицю техніко-економічних показників операційної системи підприємства (див. Додаток Б).
3. Проектування заходів по підвищенню ефективності операційної системи
У курсовій роботі необхідно розрахувати результат проведення організаційно-технічних заходів (ОТЗ), спрямованих на підвищення ефективності виробництва. Заходи проводяться згідно встановленого на підприємстві плану (додається нижче). Основними напрямками підвищення ефективності операційної системи є:
1. Ріст продуктивності праці та економія трудових витрат.
2. Зниження собівартості проведення робіт.
План організаційно-технічних заходів удосконалення операційної системи
I. Ріст продуктивності праці та економія трудових витрат
1. Підвищення рівня індустріалізації операцій:
· збільшення використання стаціонарного устаткування промислового типу;
· застосування нових, більш ефективних, матеріалів.
2. Підвищення рівня механізації операцій:
· механізація найбільш трудомістких операцій;
· поліпшення використання наявного устаткування і машин;
· впровадження нового, більш продуктивного, устаткування і машин.
3. Удосконалення організації праці:
· підвищення кваліфікації працівників;
· поліпшення умов праці і побуту працівників;
· скорочення втрат робочого часу.
4. Удосконалення організації і технології операцій:
· розвиток технології операцій;
· поліпшення якості робіт;
· укрупнення і спеціалізація операційної системи (її підрозділів).
II. Зниження собівартості проведення робіт
1. Економія на зарплаті за рахунок випереджального росту виробітку в порівнянні з заробітною платою.
2. Зниження матеріальних витрат:
· зниження транспортних витрат;
· дбайливе збереження і більш ощадливі витрата;
· скорочення заготівельно-складських витрат.
3. Зниження витрат на експлуатацію машин і устаткування:
· за рахунок підвищення виробітку машин і устаткування;
· у зв'язку зі скороченням тривалості операційного циклу.
4. Зниження накладних витрат:
· у зв'язку зі скороченням тривалості операційного циклу;
· у зв'язку зі скороченням трудомісткості операцій.
1. Економія трудових витрат (Dbt) і приріст продуктивності праці (Dbvt) у результаті проведення організаційно-технічних заходів (ОТЗ) удосконалення операційної системи:
, (3.1)
(3.2)
2. Зниження собівартості (DС) у результаті проведення ОТЗ:
(3.3)
де ∆Сі - зниження собівартості по факторах i = 1 … n...
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
