Показники випуску продукції
|№ |Найменування |Одиниця |Фактично |Темп | |п/п|показників |виміру |випущено |зростанн| | | | |продукції |я до | | | | | |1997р. | | | | |1997 |1998 | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |І |Товарна продукція у |Тис. |3224,0 |2726,2 |84,6 | | |порівняних цінах на |грн. | | | | | |01.01.98, в тому | | | | | | |числі: | | | | | |ІІ |Прилади, засоби |Тис. |661,4 |556,8 |84,2 | | |автоматизації та |грн. | | | | | |запчастини до них | | | | | | |в тому числі: | | | | | | |а) прилади електро- | |619,3 |522,5 |84,4 | | | |Тис. | | | | | |вимірювання; |грн. |42,1 |34,3 |81,5 | | |б) прилади контролю; | | | | | | | |Тис. | | | | | | |грн. | | | | |ІІІ|Товари народного |Тис. |2562,6 |2169,4 |84,7 | | |вжитку |грн. | | | | |ІV |Доля товарів народного| | | | | | |вжитку у загальному |% |79,5 |79,6 |---- | | |обсязі виробництва | | | | |
Як видно з наведених даних, у 1998 році у випуску товарної продукції акціонерного товариства спостерігається зниження темпів виробництва порівняно з 1997 роком. Зниження випуску товарної продукції пояснюється зміною структури об’єму виробництва, проведенням конверсії, пов’язаної зі зміною номенклатури виробництва.
Попри всі зусилля, які доклало акціонерне товариство у 1998 році для збільшення об’ємів випуску електровимірювальних приладів (нормуючі перетворювачі, ТРЕ 6513, потенціометри), йому все ж таки не вдалося перевищити показники 1997 року. І причина тут не стільки в самому “Електроприладі”, скільки в споживачах цієї продукції (ринок та специфіка споживачів буде розглянуто далі). За часів існування СРСР це був один із профілюючих напрямків виробництва (іншим визначальним напрямком було виробництво систем автоматики). Але незважаючи на всі зміни та негаразди, які пережило та переживає акціонерне товариство, на сьогоднішній день ВАТ "Електроприлад" являється монополістом по випуску потенціометрів та нормуючих перетворювачі на всій території СНГ.
Тип виробництва. Виробнича структура ВАТ "Електроприлад" носить змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта – технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв’язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, які визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал – підставки під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.
Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.
На ВАТ “Електроприлад” основні фонди розподілені на три кваліфікаційні підгрупи.
До І-ї підгрупи входять будівлі виробничого та адміністративного характеру, різні споруди, в тому числі периферійні, а також передавальні пристрої. Вартість цієї підгрупи на 1 січня 1999 року оцінювалася в 13 млн. грн.
До ІІ-ї підгрупи відносять транспортні засоби, меблі, господарчий інвентар а також різноманітні прилади та інструменти. Сумарна вартість всіх складових цієї класифікаційної підгрупи на 1 січня 1999 року дорівнює 1,4 млн.грн.
До ІІІ-ї підгрупи включають всі інші основні засоби, які не увійшли до перших двох груп. Це станки, цехове обладнання і т.ін. Вартість цієї підгрупи на 1 січня 1999 року оцінена в 6 млн. грн.
Таким чином, загальна вартість основних фондів ВАТ “Електроприлад” на 1 січня 1999 року становила приблизно 20,4 млн.грн. Норма амортизації відповідно по групам становить 5%, 15% та 25%. Нарахування амортизації відбувється щомісяця.
У виробничо-господарському комплексі України ВАТ "Електроприлад" грає виключно неоднозначну роль. Це підприємство є монополістом по виготовленню нормуючих перетворювачів та потенціометрів. А ці електроприлади застосовуються на теплових електростанціях, а також на атомних електростанціях, які обладнані атомними реакторами РБМК-1000. Нині в Україні всі атомні станції обладнані такими реакторами, а отже і є прямим споживачами продукції ВАТ. Особливо тісні зв’язки підприємство налагодило з Ровенською та Чорнобильською атомними станціями.
Організаційна структура управління підприємства зазнала змін разом з трансформацією самого підприємства з державного на акціонерне. Нинішня організаційна структура управління ВАТ "Електроприлад" є типовою для акціонерних товариств. Вищим органом керівництва звичайно ж є збір акціонерів. На ньому вирішуються різнорідні питання глобального та стратегічного характеру, призначаються найвищі посади, визначаються розміри зарплат персоналу та керівництва, визначаються напрямки використання фінансових ресурсів, розробляється виробнича та ринкова стратегія розвитку підприємства.
Також вищий орган має два своєрідні супутники. Це ревізійна комісія та спостережна рада (наблюдательный совет). Спостережна рада координує діяльність зборів акціонерів.
ВАТ "Електроприлад" хоч і є акціонерним товариством, воно, все ж таки, має свої характерні особливості, які відображені в організаційній структурі управління підприємством. До таких особливостей, перш за все, входить ревізійна комісія. Ця комісія слідкує за дотриманням, правильністю та точністю виконання встановлених правил, нормативів та показників в процесі виробництва потенціометрів та нормуючих перетворювачів. Виробництво цих продуктів відбувається на спеціалізованому обладнанні по таємній технології. А тому є нагальна потреба суворого виконання та дотримання техніко-організаційних обмежень.
Другою характерною особливістю оргструктури є спеціалізоване конструкторське бюро, з діяльністю якого узгоджує свої дії відділ головного технолога і всі виробничі підрозділі основного профілю (по виробництву та комплектації потенціометрів і нормуючих перетворювачів). Організаційна структура управління підприємством представлена в додатку 1.
На ВАТ "Електроприлад" мають місце наступні виробничі процеси: заготівельний, механічна обробка, заточка, зубонарізка, шліфування, токарні процеси, штамповка, пресування, електрофарезна гальванообробка, пістолетна малярна обробка, напилення, збірка, монтаж, гравіровка, намотка, пропитування, слюсарні процеси.
Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рис.2.1.
Механічна обробка Малярна обробка
Складальні цехи
Рис.2.1. Схема виробничої структури.
Взаємозв’язок між елементами цієї структури з’являється лише у разі потреби. Наприклад, підприємство отримало замовлення, на кінець наступного місяця поставити 4 тис. потенціометрів. Начальники підготовчих цехів (гальванопокриттів та штамповки) а також механічних цехів (намотка, монтаж) одразу налагоджують виробничий взаємозв’язок. Це все, звичайно, відбувається за згоди керівництва, навіть за підтримки. Утворюється так би мовити “зелений коридор”, при цьому всі інші підготовчі та виробничі процеси не припиняються, а відходять на другий план. Якщо по пріоритетному напрямку відмічається недостатнє завантаження або ж підприємство не встигає вчасно виконати замовлення, можлива мобілізація додаткового виробничого, фінансового чи трудового потенціалу. В результаті реалізації поставленого завдання (виконання замовлення і т.ін.) виробництво знову повертається у звичне “русло”, або ж визначається наступний пріоритетний напрямок.
За таких умов існування виробничої системи досягається максимальна децентралізація виробничих підрозділів. Звичайно, останнє слово залишається за керівництвом акціонерного товариства, але по поточним питанням (інколи навіть по вирішенню черговості надходження напівфабрикатів на складальний конвеєр) рішення приймаються на місцях начальниками цехів під їхню повну відповідальність.
Техніко-організаційний рівень основного обладнання на кінець 1998 р. у класифікації за віком має наступний розподіл:
. До 5 років – 5 одиниць;
. Від 5 до 10 років – 90 одиниць;
. Від 10 до 20 років – 155 одиниць;
. Понад 20 років – 275одиниць;
Середній знос промислово-виробничого обладнання на 1 січня 1999 року становив приблизно 50%, а з урахуванням нових показників розрахунку амортизації цей рівень становить приблизно 60%.
В структурі управління ВАТ "Електроприлад" є елемент, який виконує маркетингові функції. Це комерційний центр. Він здійснює свою діяльність за такими напрямками: . своєчасне забезпечення виробництва необхідними матеріалами, сировиною та комплектуючими; . пошук потенційних споживачів та забезпечення збуту виготовленої продукції; . дослідження конкурентноздатності продукції;
Конкурентоспроможність – основний критерій, завдяки якому продукція надходить на ринок, і відповідно, не знімається з виробництва. Саме з причини неконкурентноздатності у 1998 році були зняті з виробництва дитяча іграшка “Бім” та електроводонагрівачі. Відслідковуванням рівня конкурентноздатності також займається комерційний центр. Товари акціонерного товариства порівнюються з аналогами, які представлені на ринку конкурентами, досліджуються технологічні та конструктивні збіжності та відмінності, а також ряд інших показників (економічні, ергономічні, надійності, тощо.). Також об’єктивним показником конкурентноздатності є рівень попиту на продукцію. В результаті, на основі синтезу всіх категорій конкурентноздатності, приймається рішення про зняття продукції з виробництва, або продовження випуску цього виду продукції (з можливістю подальшого вдосконалення по відстаючим напрямкам).
В 1998 році комерційний центр в своїй більшості займався забезпеченням виробництва матеріалами по випуску потенціометрів, вимірювальних перетворювачів, товарів народного вжитку. Забезпечення матеріалами для виробництва цих товарів було організовано таким чином, щоб зменшити дорогі імпортні поставки сировини і комплектуючих, а також використовуючи бартер, під залишки комплектуючих, які лежать на складі, і неліквідних матеріалів, які залишились на підприємстві у зв’язку з припиненням виробництва систем автоматики для судобудівництва. По імпорту завозились тільки ті вироби (комплектуючі), які не виробляються підприємствами України, але вкрай необхідні для здійснення виробництва.
Усе матеріально-технічне забезпечення здійснюється за рахунок прямих зв’язків між підприємством та виробниками/постачальниками сировини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
